Тема 3.2. Зміст публічного управління

План

1. Види публічного управління.

2. Державне управління. Місцеве самоврядування.

3. Громадське правління.

Завдання для самостійного вивчення

1. Обґрунтуйте необхідність поділу публічного управлін­ня на його основні види.

2. Обґрунтуйте ведуче становище державного управління серед інших видів публічного управління.

3. Визначте основні компоненти державного управління.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Види публічного управління

Соціальне управління поділяють на:

1. управління, здійснюване з метою реалізації публічних (загальних) інтересів, чи публічне управління;

2. управління, здійснюване з метою реалізації корпора­тивних інтересів, чи корпоративне управління;

3. управління, здійснюване з метою реалізації приватних інтересів, чи приватне управління.

Найбільш рельєфними юридичними супутниками зазна­чених видів соціального управління є: адміністративне право - для публічного управління; корпоративне право - для корпора­тивного управління; цивільне право - для приватного управ­ління.

Публічне управління складається з:

1. державного управління, де суб'єктом виступає дер­жава в особі відповідних структур;

2. муніципального управління, де суб'єктом виступає ор­ган місцевого самоврядування;

3. громадського управління, де суб'єктами є недержавні утворення.

Державне, комунальне і громадське управління у своїй діяльності не протистоять одне одному.

Як різновиди публічного управління вони мають багато спільного. Це зумовлено єдністю публічних інтересів, цілей і завдань, у досягненні та вирішенні яких обидві системи беруть активну участь, а також самою природою управлінської діяльності.

Кожному із названих видів публічної управлінської діяльності притаманні специфічні ознаки, що виключає можливість їх ототожнення. Відмінності між ними зумовлено особливостями їх організації, характером використовуваних форм і методів впливу.

Питання 2. Державне управління. Місцеве самовряду­вання

Державне управління - це функція держави, що притаманна спеціальним організаційним структурам (органам), їх сукупністю є системи органів державного управління. Ці системи в цілому і кожна її складова зокрема, виконуючи функції державного управління, діють виключно від імені держави. Рішення, що вони приймають, обов'язкові для всіх учасників суспільних відносин, у т.ч. і для недержавних організацій та формувань.

Складається /дана система із двох компонентів:

1. державних органів, тобто належних державі структур (наприклад, міністерства, обласна державна адміністрація);

2. недержавних (не мають статусу державних) органів, тобто державі не належних.

Першим у даній системі належить головне і провідне місце. їх сукупність є складовою апарату держави. У даних органах на оплатній основі працюють державні службовці.

Другі можуть здійснювати державне управління лише у тому разі, якщо держава делегує їм відповідні повноваження.

Так, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" недержавним структурам - виконавчим комітетам рад, делеговано значний обсяг повноважень щодо реалізації функцій державної виконавчої влади, зокрема такі:

• статистичний облік громадян, які постійно чи тим­часово проживають на відповідній території;

• здійснення згідно із законом контролю за дотриманням цін і тарифів;

• погодження у встановленому порядку кандидатур для призначення на посаду керівників підприємств, установ та орга­нізацій, розташованих на відповідній території, що перебувають у державній власності;

• здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів;

• облік відповідно до закону житлового фонду, здійс­нення контролю за його використанням тощо.

Державне управління як частина соціального публічного управління зберігає характеристики останнього.

Водночас воно має численні особливості, що відобража­ють його специфіку і забезпечують детермінування як само­стійний вид управління.

Дані особливості виявляються в основних компонентах системи державного управління (суб'єкті, об'єкті, управлінсь­кому впливі) та інтегративних властивостях, що притаманні йому як системному управлінню.

Визначальними особливостями управлінського впливу є притаманний йому державно-владний характер (він містить веління держави, обов'язкове до виконання), що виявляється у правовій, переважно адміністративно-правовій формі (системі норм, системі актів, пов'язаних з їх застосуванням, сукупності повноважень учасників управлінського процесу), та має безперервний характер.

Головна інтегративна якість системи - реалізація у пов­ному обсязі загальнодержавних інтересів у сфері соціального управління.

Усі компоненти (основні) державного управління мають складну структуру, тобто складаються з окремих частин. Саме воно являє собою управлінські підсистеми з особливими влас­тивостями, місцем і роллю в управлінському процесі.

Розглянути бажано їх усі окремо. Усього виділяють п'ять ознак державного управління.

Питання 3. Громадське управління

Суб'єктами громадського управління є недержавні утворення. До них належать різні самоврядні структури та їхні органи.

Вони виступають як суб'єкти публічного управління

виключно від свого імені тільки для вирішення питань, що визначені їх статутними документами.

Наприклад, суб'єктами громадського управління у сфері охорони громадського порядку є громадські формування з охорони громадського порядку.

Громадське управління у публічній сфері здійснюють також органи самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, районів у містах, сільські, селищні).

Діяльність суб'єктів громадського управління, як пра­вило, не підпорядковується примусовою силою у характерному для державного управління обсязі, а її рисою є морально-орга­нізаційний характер.

Запитання для закріплення та повторення матеріалу

1. На які основні види поділяють соціальне управління?

2. Яке основне призначення державного управління?

3. Які Ви знаєте основні підсистеми державного пуб­лічного управління?