Тема 3.5. Громадське управління

План

1. Громадське управління у сферах охорони навколиш­нього природного середовища та громадського порядку.

2. Співвідношення громадського та державного управ­ління.

Завдання для самостійного вивчення

1. Проаналізуйте зміст Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" щодо сутності громад­ського управління у сфері охорони природи.

2. Наведіть приклади суб'єктів громадського управління у сфері охорони громадського порядку.

3. Охарактеризуйте співвідношення громадського та дер­жавного управління.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДА ЦІЇ

Питання 1. Громадське управління у сферах охорони навколишнього природного середовища та громадського порядку

Статтею 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. передбачено, що громадське управління у даній сфері здійснюють громадські об'єднання й організації, якщо таку діяльність передбачено їхніми статусами.

Метою Закону є реалізація природоохоронного законо­давства, контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціо­нального використання природних ресурсів, досягнення узгод­женості дій державних і громадських органів у даній галузі.

Відповідно до ст. 21 указаного Закону України громадські об'єднання мають право:

1. розробляти і пропагувати свої природоохоронні прог­рами;

2. утворювати громадські фонди охорони природи;

3. виконувати роботи з охорони та відновлення природ­них ресурсів, збереження та поліпшення стану навколишнього природного середовища - за погодженням із місцевими радами за рахунок власних коштів і добровільної трудової участі членів громадських об'єднань;

4. брати участь у проведенні перевірок виконання під­приємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів;

5. проводити громадську екологічну експертизу, обнаро­дувати її результати й передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення;

6. отримувати в установленому порядку інформацію про стан навколишнього природного середовища, джерела його забруднення, програми і заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;

7. виступати з ініціативою проведення республіканського та місцевих референдумів із питань охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпеченням екологічної безпеки;

8. вносити до відповідних органів пропозиції щодо організації територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

9) подавати до суду позови щодо відшкодування шкоди, заподіяної унаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у т.ч. здоров'ю громадян і майну громадських об'єднань;

10) брати участь у заходах міжнародних неурядових ор­ганізацій з питань охорони навколишнього природного сере­довища.

Суб'єктами громадського управління у сфері охорони громадського порядку' є громадські формування з охорони громадського порядку.

Вони створюються згідно із Законом України "Про участі, громадян в охороні громадського порядку і державного кордону" від 22 червня 2000 р. як громадські об'єднання на добровільних засадах за місцем роботи, навчання чи про­живання громадян.

Рішення про створення громадських формувань з охоро­ни громадського порядку приймають на зборах (конференціях) громадян. їх чисельність не може бути менше, ніж 10 осіб.

На збори може бути запрошено представників трудових колективів, навчальних закладів, правоохоронних органів та громадськості. Місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та правоохоронні органи повинні надавати всіляку допомогу та підтримку у створенні громадських формувань з охорони громадського порядку.

Відповідно до Типового статуту громадського форму­вання з охорони громадського порядку і державного кордону вони мають право:

• брати участь у забезпеченні охорони громадського порядку разом із працівниками органів внутрішніх справ (а у сільській місцевості - самостійно) шляхом виконання конкрет­них доручень керівника відповідного органу внутрішніх справ;

• вживати разом із працівниками органів внутрішніх справ заходи щодо припинення адміністративних правопору­шень і злочинів;

• захищати інтереси своїх членів у державних органах та на підприємствах, в установах, організаціях, навчальних зак­ладах;

• вносити до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності пропозиції щодо запобігання адміністра­тивним правопорушенням і злочинам, виникненню причин та умов, що сприяють їх учиненню тощо.

Питання 2. Співвідношення громадського та держав­ного управління

Публічне управління складається з:

1. державного управління, де суб'єктом виступає держава в особі відповідних структур;

2. громадського управління, де суб'єктами є недержавні утворення.

Слід зазначити, що в суспільстві, організованому на дер­жавній основі, переважне значення має державний канал со­ціально-управлінського впливу. Нині у суспільному житті важко відшукати хоч би одну сферу, якої так чи інакше не торкався б управлінський вплив держави.

Разом із ними, в умовах адміністративної реформи і рин­кових перетворень в економіці зростає активність недержавних формувань і структур, які беруть дедалі активнішу участь в управлінні не тільки громадськими, а й державними справами щодо вирішення політичних, господарських і соціально- культурних проблем.

Державне і громадське управління у своїй діяльності не протистоять одне одному. Як різновиди публічного управлін­ня вони мають багато спільного. Це зумовлено єдністю пуб­лічних інтересів, цілей і завдань досягненню і вирішенню яких обидві системи активно сприяють, а також власне природою управлінської діяльності.

Кожному з названих видів управлінської діяльності при­таманні специфічні ознаки, що виключає можливість їх ото­тожнення.

Відмінності між ними зумовлено особливостями їх ор­ганізації, характером використовуваних форм і методів впливу.

Так, суб'єкти державного управління виступають від імені держави. Рішення, що приймають у межах даної системи, є обов'язковими для всіх учасників суспільних відносин, у т.ч. й для недержавних організацій і формувань.

Суб'єктами громадського управління виступають недер­жавні утворення. До них належать різні самоврядні структури та їхні органи. Вони виступають як суб'єкти публічного управ­ління виключно від свого імені тільки для вирішення питань, що визначено їх статутними документами.

Запитання для закріплення та повторення матеріалу

1. Якими правами наділено громадські об'єднання у сфері охорони природи?

2. Що таке громадські формування у сфері охорони гро­мадського порядку?

3. У чому протистоять між собою державне та громад­ське управління?

Розділ 4. Відносини відповідальності публічної адміністрації Тема 4Л. Загальні положення адміністративного

судочинства

План

1. Принципи адміністративного судочинства.

2. Поняття "адміністративний позов ".

Завдання для самостійного вивчення

1. Охарактеризуйте принципи здійснення правосуддя в адміністративних судах.

2. Наведіть приклади підстав, що можуть викликати наявність адміністративного позову.

3. Охарактеризуйте можливість часткової відмови від адміністративного позову.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Принципи адміністративного судочинства

Принципи адміністративного судочинства можуть бути як писані (закріплені у Конституції України, Конвенції про за­хист прав людини і основоположних свобод та інших міжнарод­них договорах, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, Кодексом адміністративного судочинства Украї­ни), так і неписані (ті, що реалізуються у судовій практиці). Кон­ституцією України закріплено основні засади судочинства (ст. 8, 129). Дані засади можуть бути як загальними для всіх видів судочинства, так і властивими лише одному його виду.

Згідно зі статтею 7 Кодексу адміністративного судочин­ства України (КАС), принципами здійснення правосуддя в адмі­ністративних судах є такі:

1. верховенство права;

2. законність;

3. рівність усіх учасників адміністративного процесу пе­ред законом і судом;

4. змагальність сторін;

5. диспозитивність;

6. офіційне з'ясування всіх обставин у справі;

7. гласність і відкритість адміністративного процесу;

8. забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення адміністративного суду;

9. обов'язковість судових рішень.

Принципи адміністративного судочинства, закріплені у КАС, є нормами прямої дії. Тобто вони можуть застосовуватися безпосередньо і не обов'язково у сукупності з більш конкретною нормою, оскільки такої може й не бути.

Діяльність адміністративних судів засновано як на за­гальних принципах судочинства, так і на галузевих, тобто тих, що властиві лише адміністративному судочинству.

Особливим (галузевим) принципом, властивим лише адміністративному судочинству, є принцип офіційного з'ясуван­ня обставин у справі, або приіщип офіційності. Гак, відмінності в адміністративному судочинстві обумовлено предметом адміністративної юрисдикції (діяльність публічної адміністрації) та завданням адміністративного судочинства.

Офіційність полягає в активній ролі суду і за своїм змістом обмежує дію принципів змагальності і диспозитивності. Наявність принципу офіційності обумовлено специфікою пуб­лічно-правових відносин, що полягає, як правило, в нерівності можливостей учасників таких правовідносин.

Принцип офіційності, інакше - розшуковий, або інквізи­ційний принцип, в адміністративному судочинстві є характерним для багатьох європейських країн.

Питання 2. Поняття "адміністративний позов"

Процесуальний документ, з яким звертаються до адмі­ністративного суду з проханням вирішити публічно-правовий спір, має назву адміністративний позов.

Адміністративний позов - це звернення до адміністратив­ного суду щодо захисту прав, свобод та інтересів у публічно- правових відносинах (п. 6 ст. З КАС).

Елементами адміністративного позову можна визначити його підставу, предмет і зміст.

1. Підставу адміністративного позову становлять обста­вини (юридичні факти) і норми права, що у своїй сукупності дають право громадянину звернутися до суду з вимогами до іншої особи.

2. Предметом адміністративного позову є матеріально- правові вимоги особи, яка звертається до адміністративного суду, до відповідача (наприклад, вимоги вчинити певну дію на користь позивача).

3. Зміст адміністративного позову - це адресоване адмі­ністративному суду прохання позивача процесуально-правового характеру задовольнити його вимогу відповідачем (наприклад, прохання до суду зобов'язати відповідача вчинити певну дію).

У КАС (ч. З ст. 105) зазначено, що адміністративний позов може містити такі вимоги:

1. скасування або визнання нечинним рішення відпові­дача, суб'єкта владних повноважень, повністю чи окремих його положень;

2. зобов'язання відповідача, суб'єкта владних повнова­жень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3. зобов'язання відповідача, суб'єкта владних повнова­жень, утриматися від учинення певних дій;

4. стягнення з відповідача коштів на відшкодування шкоди завданої даним суб'єктом владних повноважень незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5. виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6. встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Під час судового провадження позивач може змінити ад­міністративний позов:

1. змінити його фактичну і/чи юридичну підстави (тобто уточнити, додати чи вилучити посилання на обставини і/чи норми права, якими обґрунтовано позовні вимоги);

2. змінити предмет адміністративного позову (тобто замі­нити одні позовні вимоги іншими, додати позовні вимоги);

3. змінити (збільшити або зменшити) розмір позивних вимог, якщо вони мають кількісний вираз (наприклад, у грошо­вій сумі).

Під час судового провадження позивач може також від­мовитися від адміністративного позову. Відмова від адмініст­ративного позову може бути повною або частковою.

Якщо позивач повністю відмовляється від адміністратив­ного позову, суд закриває провадження у справі. Якщо позивач відмовляється лише від частини позовних вимог, то суд закриває провадження у справі щодо частин позовних вимог (ч. 2 ст. 112 КАС), а щодо решти - продовжує розгляд.

Запитання для закріплення та повторення матеріалу

1. У чому полягає сутність змагальності сторін в адмі­ністративному судочинстві?

• Які ви знаєте основні елементи адміністративного по­зову?

• Чи може позивач змінити зміст адміністративного позову лід час адміністративного судового провадження?