39. За законами природи

Цілком імовірно, що споконвічна віра в чудодійне — закономірний початок того шляху, яким ішло людство, пізнаючи світ. Люди не знали й не могли знати, що навколишня природа розвивається об'єктивно й закономірно.

Майже за кожним природним явищем наші предки бачили певні невідомі й могутні сили. Було загальноприйнятим, що земля тоді трималася на трьох слонах і черепасі, тварини виростали на деревах, у надрах землі містилося потойбічне царство, у піднебессі літали дракони з вогняними язиками, а саме небо на обрії змикалося із землею.

Що це — казки? Ні, це закономірний і неминучий шлях, яким наші пращури йшли до оволодіння знаннями.

Не слід забувати, що наші погляди на світ, його таємниці визначаються загальним рівнем розвитку науки й культури. Сто років тому прояви особливостей психіки людини — сновидіння — поставали у вигляді дійсних представників потойбічних сил, належали до розряду усталених чудес.

Минає час, наука іде вперед, і чудо утрачає ореол незбагненності, свої найістотніші ознаки.

Варто згадати звичайне відтворення звуку. Винайдений Едісоном спосіб його запису на грамофонну платівку демонструвався в цирках, немов одне із чудес світу. Фонограф характеризувався на афішах не інакше як «незбагненна загадка природи».

А як же чудеса? Відповідь зрозуміла: потрібно намагатися знайти їх логічне наукове пояснення.

Це, звісно, дуже важко, але процес пошуку, знаходження способів вирішення розкривають перед нами безмірно багату скарбницю уже здобутих людством знань, привчають до логіки наукового мислення, переконують у безмежній пізнаванності світу.

«Знання — сила!» Ці крилаті слова людство збагнуло давно. Мільйони людей жили, не вміючи ні читати, ні писати; покладалися тільки на свій життєвий досвід. Із часом людині, озброєній елементарними знаннями, жилося значно легше. Згодом знання допомогли підкорити, розумно використати силу неба і землі.

Нині, коли розвиток цивілізації сягнув небувалих висот, потреба в нових знаннях є очевидною. Тільки глибина знань дає можливість людині чути й бачити за тисячі кілометрів, досліджу вати таємниці океанів, підкорювати космічні атмосфери.

40. Секрети природи

Здавна в Україні відомо, що на землі є так звані місця, де не можна селитися. Раніше їх знаходили за конкретними прикметами іноки, схимники, лозоходці. Сьогодні такі місця дослідники природи називають геопатогенними зонами, хоча незаперечних наукових доказів їх існування немає.

Цивілізація поступово відучила людину відчувати наближення небезпеки. У тварин ці властивості не втрачені. Часто люди, збудувавши новий дім або переїжджаючи в нову квартиру, першого впускають до оселі собаку. І ліжко ставлять на місце, де собака спав, уночі бо це завжди сприяло здоровому сну.

Спостерігаючи за котами, люди з'ясували, що, на відміну від собак, вони надають перевагу саме так званим геопатогенним зонам. Тому так часто знаходять собі місце біля побутових приладів — телевізора, потужних електричних нагрівачів тощо. Кіт відчуває хворий орган людини, лягаючи на нього. Погладжуючи пухнасте створіння, яке лежить на колінах, ми розслабляємося, відчуваємо спокій і задоволення.

У народі вважають, що, притулившись на кілька хвилин до берези, сливи, вишні, дуба, модрини, людина позбувається негативної енергії. Вважають, що ці дерева ростуть краще в негативних енергетичних зонах, так само як і папороть, очерет, кропива. Якщо ж верба, клен, береза або ялина нахилилися в один бік, значить поблизу є «водяна жила». Будинкам, зведеним над такими жилами, загрожує небезпека зараження дерева руйнівним грибком.

Коли в якомусь місці буйно ростуть болиголов, наперсник, осінній пізньоцвіт, то, за народною прикметою, їх слід оминути.

До енергетичних зон чутливі городні рослини, квіти, трави. Інколи квітку, що всихає на підвіконні, досить пересунути трохи вбік, і вона швидко почне оживати.

Часто видно, як на грядках рослини за однакових умов неможливо виростити гарними. Одні — гірше нікуди, зате інші — напрочуд гарні.

По-різному реагують на геопатогенні зони птахи й комахи. Дикі бджоли завжди селяться в них. Якщо в такому місці поставити вулики з домашніми бджолами, то меду вони дадуть утричі більше. Залюбки селяться в таких зонах сови. Проте поряд з геопатогенною зоною ви не побачите жодного мурашника.

Кажуть, що лелеки й ластівки часто селяться на дахах благополучних будинків. За старовинним повір'ям, лелека, який гніздиться на будинку, приносить щастя, добробут, багато дітей і захищає від ударів блискавки.

Однак єдиного наукового пояснення причин різної реакції тварин і рослин на так звані геопатогенні зони немає. Та й саме існування таких місць на землі ще вимагає доказів. Люди теж по-різному ставляться до народних прикмет. А чи зважати на так звані згубні зони, чи ні — особиста справа кожного.