- •1. Завжди будьмо українцями
- •2. Національні символи
- •3. Наша мова — українська
- •4. Шлях до незалежності
- •5. Центр Європи
- •6. Поетичний геній народної душі
- •7. Цілюща сила пісні і любові
- •8. Коштовні пам'ятки Київської Русі
- •9. Освіта в Київській Русі
- •10. Можливості комп'ютерних технологій
- •11. Електронно-цифровий світ
- •12. Бібліотека без меж
- •13. Павло Полуботок
- •14. Історія пам'ятника Богдану Хмельницькому
- •15. Кава Юрія Кульчицького
- •16. Хрестоматія народного життя
- •17. Ранній автопортрет Шевченка
- •18. Вогненна поезія «Кобзаря»
- •19. Справжній учений
- •20. «Як я люблю оці години праці..»
- •21. Соломія Крушельницька
- •22. Життєве кредо Михайла Драгоманова
- •23. Рєпін і Яворницький
- •24. Окраса світової літератури
- •25. Український Мікеланджело
- •26. Родина Терещенків
- •27. Поетична майстерність Максима Рильського
- •28. Виснажливий шлях пошуків
- •29. Народна художниця
- •30. Національний геній
- •31. Нести у світ добро
- •32. Авторитетний меценат України
- •33. Крилаті мрії
- •34.Маленький дослідник
- •35. Лісове життя
- •36. Дорога до Коропового хутора
- •37. Рідні жита
- •38. Батьків сад
- •39. За законами природи
- •40. Секрети природи
- •41. Гармонія природи і мистецтва
- •42. Сонце в нашому житті
- •43. Пригода на острові
- •44. Велика сила дружби
- •45. Мелодія кам'яної скелі
- •46. Читаючи Бориса Олійника
- •47. Родовідна пам'ять
- •48. Відповідальність
- •49. Нехай слова будуть добрими
- •50. Культура поведінки
- •51. Живописець правди
- •52. Життя — вічна творчість
3. Наша мова — українська
Усе наше життя пов'язане з мовою. Ми шукаємо найточнішого вираження думок або почуттів у словах. Можливості нашого пізнання безмежні, і так само невичерпними є можливості розвитку мови. Тому потрібно постійно дбати про наше слово, оберігати його коріння, леліяти його цвіт. Тоді наша мова буде багатою і співучою, сповненою музики й чарівності, життєвої правди й поетичності.
Ось яка історія відбулася в далекому 1916 році, коли Галичина належала до Австрії.
У купе швидкого потягу «Львів-Відень» їхали англієць, німець, італієць та відомий львівський юрист. Заговорили про мови, і кожен почав вихваляти свою. Англієць стверджував, що Англія — країна великих завойовників і мореплавців, тому англійська мова відома в усьому світі. Це мова Шекспіра, Байрона, Діккенса та інших великих письменників і вчених. Тому їй належить світове майбутнє.
Німець заперечив, сказавши, що німецька мова — це мова двох великих імперій: Великонімеччини й Австрії, які займають половину Європи. Це також мова філософії, техніки, армії, медицини. І тому саме німецька мова має світове значення.
Італієць усміхнувся і зауважив, що вони обидва помиляються. Адже мелодійною італійською мовою написані кращі твори епохи Відродження, лібрето знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні. Тому італійській мові належить бути провідною у світі.
Українець сказав, що не вірить у світову мову. Далі він наголосив на тому, що міг би також сказати, що його рідна мова — це мова незрівнянного сміхотворця Івана Котляревського, мова геніального Тараса Шевченка, мова найкращої з поетес світу Лесі Українки, мова мислителя Івана Франка, який вільно володів п'ятнадцятьма мовами, проте рідною для нього була українська. Українською мовою звучить понад триста тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у німецькій, англійській та італійській разом узятих.
Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, — продовжував українець. — Але вашим шляхом не піду. Ви нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи зміг би кожен з вас своєю мовою створити невелике оповідання, у якому всі слова починалися б з однієї букви?
— Ні, ні! Це неможливо, — відповіли англієць, німець та італієць.
— У ваших мовах це неможливо, а нашою це зовсім просто. Назвіть якусь букву, — звернувся він
до німця.
— Нехай буде «п», — сказав той.
І українець склав таке оповідання, після чого всі визнали: багата українська мова житиме вічно поміж інших мов світу...
Однак повернемося в наші дні, замислимося над долею України, яка залежить сьогодні від послідовності та рішучості у формуванні підвалин поліетнічної, але власне української держави, на реальне утвердження державності української мови в усіх сферах використання.