19. Справжній учений

Познайомитися з ним було нескладно. Він зустрів мене спокійно, одразу як свого звичайного знайомого;

чи не з першого разу частував мене чаєм, що в Галичині мало хто робив.

У спілкуванні він не нав'язував мені своїх поглядів та переконань і взагалі Франко якщо агітував, то хіба книжками.

Іван Якович був дуже працьовитим. Читав книжки, занотовував, писав художні твори й наукові статті. Навіть у присутності гостей він продовжував працювати, розмовляючи з ними. Цим і можна пояснити значну кількість написаних ним творів. З усіх українських письменників він був найбільш плодовитим. Самотужки вивчивши багато чужих мов, читав майже всіх авторів в оригіналах.

Завдяки унікальній пам'яті й превеликій працьовитості, він був надзвичайно еродованим. Своїми знаннями він ніколи не хвалився, а виявлялися вони принагідно.

Щодо глибини його знань, то я мав можливість у ній пересвідчитися. Якось, складаючи іспит із французької мови, мені дали тему — опрацювати добу романтизму й Шатобріана. Після іспиту зайшов я до Франка й згадав про це, і він розказав мені значно більше й детальніше, ніж я написав, спеціально готуючись до іспиту. Чогось такого в житті мені більше ніколи не траплялося.

Франко був кращим знавцем релігії, ніж професори теології, знаннями з літератури, політичної економії, природничих наук, історії, етнографії володів більше, ніж деякі фахівці. Взагалі він мав широке коло всебічного знання, як справжній учений.

Слабкими сторонами Франка були книжки й риболовля. Чимало зароблених грошей він витрачав на книжки, бо не всі потрібні матеріали міг знайти у бібліотеках. Помалу зібрав доволі пристойну бібліотеку і свої книжки радо позичав знайомим. Інколи важко було у Франка з грошима, не ставало на прожиток, але на книжки мусило бути.

Друга його слабкість — риболовля — його єдиний відпочинок. Інколи Франко виїжджав на село, туди, де були невеличкі річки й ставки, й вишукував найглибші місця, де сиділа риба. Розумівся на цьому він дуже добре, знав усілякі породи риб, їх особливості та звички. Риба цікавила його доти, доки не витягнув її на берег, а далі передавав її комусь іншому.

20. «Як я люблю оці години праці..»

Таємниці творчості... Розгляньмо деякі фактори, які певним чином впливали на творчість Лесі Українки: оточення, місце, час. різноманітні обставини, що позначилися на її душевному стані, а отже, й на робочому настрої.

У листі до Михайла Павлика поетеса пише, що саме вдома, у Колодяжному, їй працювалося найкраще. Звичні умови власної наймилішої для її серця родини допомагали Лесі Українці: вона не почувалася самотньою, нікому не потрібною. Так, мальовничі краєвиди, доброзичливі, привітні люди, тихий ритм сільського життя, уважне й дбайливе ставлення батьків — усе це піднімало їй настрій, сповнювало її творчою енергією. Лише інколи її огортав смуток через хворобу стан, розлуку з товаришами-однодумцями, які залишилися в Києві.

Була ще одна річ, яка в молоді роки сприяла праці Лесі Українки. Це — звичайний письмовий столик. Його не можливо було замінити, конкурувати з ним не могли навіть кращі столи й інше письмове приладдя. Поетка зазначала, що без письмового стола «...була на чужині, все одно як без рук і пера».

Здебільшого Леся намагалася управляти своїми емоціями, а надто — негативними. Драматична поема «Одержима», написана за одну безсонну ніч, проведену біля ліжка хворого Сергія Мержинського, є прикладом приборкування переживань, пов'язаних із життєвими випробуваннями. Це поема-шедевр. Навіть у такі години душевної негоди поетеса не могла не творити.

Часто, ідучи на лоно природи, чи пишучи лист до близької людини, або усамітнюючись, Леся силою волі навіювала творчий настрій. Коли з'являлося натхнення, поетеса намагалася не відволікатись на дріб'язковості, а прагнула до краплини використати приплив творчості. Так, драматична поема «Бояриня» лягла на папір за три дні, а за одинадцять-дванадцять днів — драма-феєрія «Лісова пісня».

Найкращим часом для праці Леся Українка вважала всесильну володарку ніч, коли годинник вистукував опівніч. Тоді легше творилось. Поетка любила бувати в цей час на самоті, адже, за її словами, саме тоді відбувалася «врочиста одправа». Диктувати свої твори під час хвороби, коли сама писати не могла, у неї не виходило А переписувати свої твори начисто для Лесі було навіть важче, ніж складання нових.

Слід зазначити, що велику за обсягом творчу працю Леся Українка здійснювала не лише під час написання художніх творів. Часто поетка поринала у світ власних персонажів, роздумувала над їхніми стосунками під час відпочинку, подорожі.