Термічний режим океанів і морів

Світовий океан нагрівається і охолоджується повільно. Основними факторами, які впливають на зміну температури води океанів і морів є:- надходження тепла від Сонця; теплообмін з атмосферою (0,38 млрд Дж/м³); вертикальний теплообмін (надходження тепла з вище і нижче розміщених шарів води);приплив тепла в результаті горизонтального переміщення повітряних і водних мас, або адвекції.

Середня температура води на поверхні Світового океану – 17,5 °С, Тихого – 19,4°С, Індійського – 17,3°С, Атлантичного – 16,5 °С, а у Північному Льодовитому - мінус 0.8°С.

У північній півкулі температура води на поверхні вища, ніж на відповідних широтах південної півкулі.Найбільші річні амплітуди (до 3-5° С) спостерігаються біля 40° пн. ш і 30° пд. ш, а найменші – у приекваторіальній зоні до (1° С).Добовий хід температури води пов’язаний з відповідною зміною надходження сонячної радіації: максимум через 2,5-3 годин після полудня, а мінімум – перед сходом Сонця. Амплітуда добових коливань температур дуже мала – 0,2-0,3°, біля тропіків – 0,3-0,4°.

Найбільш висока температура води на поверхні Світового океану спостерігається в екваторіальному поясі, декілька на північ від екватора. Лінія найвищої температури води (27-28°С) називається термічним екватором.

Загальний зональний розподіл температури порушується течіями, річками та льодом. З глибиною температура води в океанах і морях знижується. Тому, глибинні води Світового океану мають температуру значно нижчу ніж поверхневі, за винятком полярних областей і районів океанів, де існує приплив глибинних вод ззовні.

Між верхнім шаром перемішування з найбільш високою температурою і глибинною холодною водою лежить шар скачка температури, шар з найбільшими вертикальними градієнтами. Шари скачка створюються переважно сезонним літнім прогрівом поверхневого шару. Шар найбільших градієнтів температури називається головним термоклином. Сезонні коливання температури в морях зростають із віддаленням від океану.

Надходження води з більш глибоких шарів до поверхні моря – дуже поширене явище у Світовому океані. Воно називається апвелінгом

Лід в океанах і морях

Площа, яка зайнята кригою в Арктиці досягає майже 11 млн км² (квітень), в Антарктиці - майже 20 млн км² (вересень).У процесі замерзання морської води велику роль відіграє солоність.

Початкові стадії утворення льоду такі:

Льодові голки – кристали чистого льоду завдовжки від 0,5 - 2 см до 10 см.

Сало – змерзання льодових голок між собою і утворення плямки плівок сіруватого кольору.

Внутрішньоводна крига – накопичення льодових кристалів у товщі води або на дні океану.

Сніжура – сніг, що випадає на поверхню моря, ущільнюється і перетворюється в кашоподібну масу.

Нілас – якщо море спокійне, із сала утворюється суцільний тонкий льодовий покрив завтовшки до 5 см , він еластичний, має матову поверхню.

Склянка – у розпріснених водах льодовий покрив має вигляд прозорої блискучої кірки.

Млинчастий лід - під час невеликого хвилювання утворюються невеликі крижини у вигляді дисків діаметром 30 - 50 см.

Шуга – під час сильного хвилювання шар сала разом із внутрішньоводною кригою утворюють не моноліт, а кашоподібну кригу.

Молодий лід – рівний лід сірого кольору утворюється з наростанням склянки і ніласу, а також при замерзанні сніжури і млинчастого льоду.

Пак – багаторічна крига у високих широтах Арктики. Характерний блакитний колір.