Річка і річкова мережа

Витік річки – місце на земній поверхні, де з’являється постійна течія води в руслі річки. Витоком може бути джерело, болото, озеро, льодовик.

Гирло річки – місце, де річка впадає в іншу річку, озеро або море. Місця, де такі річки припиняють свою течію, називають сліпими гирлами.

Довжина річки (L) – це відстань від витоку до гирла.

Звивистість хар-ться коефіцієнтом звивистості (К) – це відношення довжини річки (L) на даній ділянці до довжини прямої (L¹) між кінцевими точками річки на цій ділянці: К = L/L

Ширина річки (В) – відстань між урізами двох берегів.

Протяжність річкової мережі – це сумарна довжина усіх річок у межах басейну.

Густота річкової мережі –довжина річкової мережі, що припадає на квадратний км певної території і хар-ться коефіцієнтом густоти (Д, км/км²) – це відношення сумарної довжини річкової мережі на даній ділянці (L ,км) до величини цієї площі (F, км²): Д=L/F.

Річкова долина й русло річки

Долина – вузьке витягнуте зниження форми рельєфу, яке хар-ться похилом свого ложа від одного кінця до другого. можуть бути тектонічними, льодовиковими і ерозійними.

У поперечному профілі долини виділяють схили долини (ділянки земної поверхні, що обмежують долину з боків) і дно (або ложе ) – найбільш знижена частина долини. У межах дна долини знаходяться русло річки (1) ерозійна заглибина у дні долини, вироблена водним потоком і заповнена його водами; 2) найбільш низька частина долини, яка заповнена водою в межень) і заплава (частина дна річкової долини, що затоплюється в період водопілля).

Русла річок за формою у плані : прямолінійні, звивисті, розділені на рукава, розкидані.

Тальвег – безперервна звивиста лінія, яка з’єднує найнижчі точки дна долини.

Бровка – лінія стику схилів долини з поверхнею прилеглої місцевості.

Тераса – ділянки, розташовані виступами на певній висоті над тальвегом.

Основні морфологічні елементи русла: меандри – закрути русла річки, що виникають унаслідок циркуляції води в річковому потоці; осередки – рухомі підвищення дна, що затоплюються; острови – стабільні підвищення дна, які закріплені рослинністю; плеса й перекати – це глибокі й мілкі ділянки русла; донні пасма різного розміру.

Смуга в руслі річки з глибинами, які найбільш придатні для судноплавства, називається фарватером. Лінії на дні річкового русла, що з’єднують точки з однаковими глибинами, називають ізобатою. Поперечний профіль (переріз русла) - вертикальна площина, перпендикулярна до напряму течії потоку й обмежена з боків схилами русла, а зверху лінією горизонту.

Основні морфометричні характеристики річкового русла:

Площа поперечного перерізу (, км²) – певна площа, обмежена поверхнею води й дном річки.

1. Площею (, м²) живого перерізу  = f₁ (h), яка визначається за виміряними глибинами.

2. Шириною русла (В, м) – відстань між урізами берегів: В = l₁-l₂,

3. Змоченим периметром (Р, м) – довжина підводного контуру поперечного перерізу водотоку і визначається за такою формулою:

P = √b₁² + h₁² + √b₂² + (h₂ – h₁)² + √b_n-1² + (h_n-2 – h_n-1)² + √b_n² + h_n²,

де: b – відстань між промірними вертикалями, м; h – глибина вертикалей, м.

4. Середньою глибиною річки (h_сер) – це відношення площі водного перерізу () до ширини річки (В): h_сер = / В

5.Гідравлічним радіусом (R) – відношення площі водного перерізу () до змоченого периметра Р: R = /P