Типи льодовиків

Розрізняють два основних типи льодовиків: материкові та гірські.

1. Материкові льодовики. Форма материкових льодовиків майже не залежить від рельєфу підстилаючої поверхні землі і в основному обумовлена розподілом снігового живлення льодовика. Абляція в материкових льодовиках незначна.

Айсберг – це льодова гора, яка підіймається над рівнем моря не менше, як на 5 м, за меншої висоти – це уламок айсберга. На 4/5 свого об’єму він занурений у воду, оскільки щільність льоду менша за густину морської води.

Материкові льодовики поділяються на льодовикові куполи (опуклі льодовики потужністю до 1 000 м); льодовикові щити (великі опуклі льодовики потужністю більше 1000 м і площею поверхні понад 50 тис. км²); вивідні льодовики (це швидко рухомі льодовики, через які здійснюється основна витрата льоду материкових льодовиків; вони закінчуються у морі, утворюючи плавучі льодовикові язики, що дають початок багаточисельним айсбергам); шельфові льодовики.

2.Гірські льодовики – це льодовики, які характеризуються невеликими розмірами, залежністю форми льодовика від форми трогів, чіткою різницею між зоною живлення і зоною стоку, спрямованим лінійним рухом. Швидкість руху таких льодовиків значна, а температура льоду наближається до температури його танення.Найбільш поширені:

Льодовики вершин: кальдерні льодовики – льодовики у кратерах згаслих вулканів; зіркоподібні льодовики – льодовики, які мають кілька язиків з одного фірнового басейну, розташованого на вершині гори.

Льодовики схилів: карові льодовики – невеликі льодовики, розміщені в заглибленні на схилах; висячі льодовики – льодовики на крутих схилах, у неглибоких западинах і які не мають чіткого обмеження з боків; присхилові – витягнуті вздовж гірського підніжжя;

Долинні льодовики – льодовики, що розташовані у верхніх і середніх частинах гірських долин і поділяються на: прості, або альпійські); складні, або кавказькі; туркестанські; деревоподібні або тянь-шанські.

Утворення льодовиків та їх будова

На кожному льодовику можна виділити дві області: верхню, де відбувається накопичення снігу, фірну і льоду і нижню, де лід, який перемістився із першої області, тане. Ці області називають відповідно областю живлення (акумуляції) і областю абляції (витрат).

Фірн — крижана порода щільністю від 450 до 800 кг/м³, що складається із взаємозалежних крижаних зерен. Є перехідною стадією між снігом і льодовиковим льодом, утворюється в гірських областях, розташованих вище снігової лінії, і в полярних країнах, де атмосферні опади випадають переважно у вигляді снігу й за літо не встигають станути. Усе, більш ущільнюючись, фірн переходить у білий фірновий лід, а далі – в чистий прозорий лід блакитного кольору, який називається глетчерним льодом.

Важливе значення при утворенні льодовиків має режеляція – це замерзання окремих брил льоду при стиканні. Повторне замерзання талої води на поверхні льоду – конжеляція.

За П.Шумським та А. Крекне можна виділити декілька зон льодоутворення:

1. Снігова зона – зона, в якій танення та водовіддача відсутні. Льодоутворення відбувається шляхом рекристалізації. Товщина фірну 50 - 150 м.. Зона поширення - внутрішня частина Антарктиди (вище 900-1350 м над рівнем моря), Гренландії (вище 2000-3000 м).

2. Снігово-фірнова зона – зона, де танення снігу відбувається тільки в теплу пору року, водовіддача практично відсутня. Льодоутворення відбувається в основному шляхом рекристалізації. Товщина фірну – 20 - 100 м. Зона характерна для периферії льодовикового покриву Антарктиди (на висоті 500 – 1 100 м), Гренландії, для високих гір Паміру

3. Холодна фірнова – зона, де танення і водовіддача із річного шару снігу помірні. У нижніх шарах вода знову замерзає.. Ця зона поширена в горах з континентальним кліматом.

4. Тепла фірнова зона – зона, де танення та водовіддача значні, формується інтенсивний стік. Товщина фірну – 20–40 м. Температура льодовика біля – 0⁰ С. Ця зона поширена в горах і на арктичних островах в умовах морського клімату.

5. Фірново-льодяна зона – танення і водовіддача значні. Товщина фірну не більше 5 - 10 м. Зона хар-на для гірських льодовиків в умовах континент. клімату.

6. Зона льодяного живлення – танення і водовіддача інтенсивні. Льодоутворення відбувається шляхом інфільтрації та конжеляції. Фірну в цій зоні немає. Зона типова для гірських льодовиків в умовах континентального клімату.

На поверхні, у товщі льодовика та поблизу нього зустрічаються накопичення уламкового матеріалу – морени.