Термічний режим річок

Термічний режим – закономірні коливання t води у водних об’єктах.

t води в річках не буває від’ємною,тому сер річна t води в річках значно вища, ніж повітря.

По ширині й глибині річки t води змінюється мало внаслідок турбулентного перемішування. Так, влітку t біля берегів вища ніж на середині річки, а восени – навпаки. Улітку – удень вода на поверхні тепліша, ніж біля дна, а вночі – навпаки.По довжині річок зміна t води обумовлюється зміною джерел живлення, проточності, кліматичних умов природних зон. Та t води великих річок, які течуть із пн. на пд, підвищується, а в річках, які течуть у широтному напрямку, t води змінюється мало, за винятком верхів'я, де t поступово підвищується на деякій відстані від витоку. На гірських річках t води також підвищується вниз за течією.

Льодовий режим річок

Льодовий режим річок – сукупність закономірно повторюваних процесів виникнення, розвитку та руйнування льодяних утворень на водних об’єктах.

Зимовий режим річок – це сукупність усіх процесів, які протікають у річках протягом періоду з переважанням від'ємних температур повітря. За характером зимового режиму: замерзаючі (наприклад, річки рівнинної території України), із нестійким льодоставом (гірські річки) і незамерзаючі (річки в субтропічних районах).

У льодовому режимі замерзаючих річок виділяють: замерзання, льодостав і скресання.

Замерзання –фаза льодового режиму, для якої характерним є утворення льодяного покриву (сало, забереги, сніжниця, внутрішньоводний і донний лід, шуга, льодохід).

Сало – фаза льодяного покриву, за якої спостерігаються поверхневі первинні льодяні утворення, що складаються із кристалів у вигляді плям або тонкого суцільного шару.

Забереги – смуги льоду, що примерзли до берегів водних обיєктів, коли основна частина водного простору не замерзла.

Сніжниця – накопичення снігу, що плаває у воді.

Внутрішньоводний лід – скупчення первинних льодяних кристалів, що утворюються в товщі води та на дні водного об'єкта.

Донний лід – внутрішньоводний лід, який утворюється на дні водного об’єкта.

Шуга - внутрішньоводний лід, що сплив на поверхню або занесений углиб потоку. Переміщення шуги на поверхні та всередині водного потоку – шугохід.

Льодохід – переміщення крижин і льодяних полів на річках та водосховищах під впливом течій. Розрізняють осінній і весняний льодохід.

У період осіннього(скупчення шуги та дрібнобитого льоду в руслі річки. Закупорка русла цією льодяною масою називається зажором. Утворення зажору супроводжується підняттям рівня води на вище розташованій ділянці річки. Інколи супроводжується затором – скупчення крижин у руслі річки під час льодоходу, що спричиняє стиснення водного перерізу та пов’язане з цим підвищення рівня води.

Льодостав – період, протягом якого на річках та інших водних об’єктах стоїть нерухомий льодовий покрив.

Простір чистої води серед льодяного покриву, утворений під впливом динамічних і термічних чинників – ополонка. Ополонки динамічного походження виникають на порожистих ділянках річок, а також нижче гребель гідроелектростанцій. Такі ополонки можуть бути місцями виникнення шуги, накопичення якої нижче ополонки спричиняє утворення зажорів. Ополонки термічного походження утворюються у місцях виходу підземних вод або при скиданні підігрітих промислових стічних вод. Простори чистої води серед льодового покриву, що утворюються внаслідок посування льоду – розводдя.

Смуги чистої води вздовж берегів, утворені перед скресанням унаслідок танення льоду та підвищення рівня води – закраїни. Унаслідок притоку до річки талих вод рівні води в них швидко підвищуються, льодовий покрив руйнується, і крига може частково рухатись униз і знову зупинятися – відбувається посування льоду. Таких посувань може бути декілька. Місцями в льодовому покриві з’являються промоїни й проталини.

Скресання – фаза льодового режиму, що хар-ся руйнуванням льодового покриву. Проходить у різні строки і залежить від кліматичних умов, джерел живлення, будови русел річок, динаміки потоку тощо.

Гідрохімічний режим річок

Хімічний склад природних вод – це весь комплекс розчинених мінеральних і органічних речовин, що знаходяться в іонно-молекулярному й колоїдному станах.

Іонно-молекулярні розчини – речовина перебуває в дуже розсіяному стані, у вигляді молекул та іонів; розміри розчинених у них часток не перевищують 10^-7 мм.

Колоїдні розчини поряд з окремими молекулами та іонами містять у собі їх групи; розміри розчинених речовин становлять від 10^-7 до 10^-5 мм.

Суспензія – частки речовин розміром більше 10^-5; вони видимі простим оком і бувають як органічного, так і неорганічного походження. Вода з домішкою таких часток каламутна.

У хімічному складі води виділяють такі групи: головні іони і т.д.

Вода з нейтральною реакцією має pH = 7, при pH < 7 - реакція кисла, а при pH > 7 - лужна. Більшість природних вод мають pH від 6,5 до 8,5.

Гідробіологічні особливості річок

Вода, дно і берег річки – це середа життя багатьох організмів. Як і в інших водних об'єктах, ці організми поділяють на планктон, бентос і нектон.

Планктон річок представлено фітопланктоном, зоопланктоном і бактеріями.

Фітопланктон – сукупність рослин, які вільно плавають у товщі води (поширений у річках до глибини 20-40 м). До фітопланктону відносять, наприклад, діатомові, зелені та синьо-зелені водорості. Зоопланктон – сукупність тварин, переважно ракоподібних, які мешкають у товщі води морських та прісних водоймищ і не здатні протистояти течії.

Бактерії – найпростіші одноклітинні організми, розмір знаходиться в межах декількох мікронів. Бентос – рослинні і тваринні організми, які мешкають у верхньому шарі мула, що залягає на дні водойми. Нектон – організми, які мешкають у водоймах і здатні активно рухатися у воді.