Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Коротко заг.гідрологія.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
28.08.2019
Размер:
524.8 Кб
Скачать

Термічний режим річок

Термічний режим – закономірні коливання t води у водних об’єктах.

t води в річках не буває від’ємною,тому сер річна t води в річках значно вища, ніж повітря.

По ширині й глибині річки t води змінюється мало внаслідок турбулентного перемішування. Так, влітку t біля берегів вища ніж на середині річки, а восени – навпаки. Улітку – удень вода на поверхні тепліша, ніж біля дна, а вночі – навпаки.По довжині річок зміна t води обумовлюється зміною джерел живлення, проточності, кліматичних умов природних зон. Та t води великих річок, які течуть із пн. на пд, підвищується, а в річках, які течуть у широтному напрямку, t води змінюється мало, за винятком верхів'я, де t поступово підвищується на деякій відстані від витоку. На гірських річках t води також підвищується вниз за течією.

Льодовий режим річок

Льодовий режим річок – сукупність закономірно повторюваних процесів виникнення, розвитку та руйнування льодяних утворень на водних об’єктах.

Зимовий режим річок – це сукупність усіх процесів, які протікають у річках протягом періоду з переважанням від'ємних температур повітря. За характером зимового режиму: замерзаючі (наприклад, річки рівнинної території України), із нестійким льодоставом (гірські річки) і незамерзаючі (річки в субтропічних районах).

У льодовому режимі замерзаючих річок виділяють: замерзання, льодостав і скресання.

Замерзання –фаза льодового режиму, для якої характерним є утворення льодяного покриву (сало, забереги, сніжниця, внутрішньоводний і донний лід, шуга, льодохід).

Сало – фаза льодяного покриву, за якої спостерігаються поверхневі первинні льодяні утворення, що складаються із кристалів у вигляді плям або тонкого суцільного шару.

Забереги – смуги льоду, що примерзли до берегів водних обיєктів, коли основна частина водного простору не замерзла.

Сніжниця – накопичення снігу, що плаває у воді.

Внутрішньоводний лідскупчення первинних льодяних кристалів, що утворюються в товщі води та на дні водного об'єкта.

Донний лід внутрішньоводний лід, який утворюється на дні водного об’єкта.

Шуга - внутрішньоводний лід, що сплив на поверхню або занесений углиб потоку. Переміщення шуги на поверхні та всередині водного потоку – шугохід.

Льодохід переміщення крижин і льодяних полів на річках та водосховищах під впливом течій. Розрізняють осінній і весняний льодохід.

У період осіннього(скупчення шуги та дрібнобитого льоду в руслі річки. Закупорка русла цією льодяною масою називається зажором. Утворення зажору супроводжується підняттям рівня води на вище розташованій ділянці річки. Інколи супроводжується затором – скупчення крижин у руслі річки під час льодоходу, що спричиняє стиснення водного перерізу та пов’язане з цим підвищення рівня води.

Льодостав період, протягом якого на річках та інших водних об’єктах стоїть нерухомий льодовий покрив.

Простір чистої води серед льодяного покриву, утворений під впливом динамічних і термічних чинників – ополонка. Ополонки динамічного походження виникають на порожистих ділянках річок, а також нижче гребель гідроелектростанцій. Такі ополонки можуть бути місцями виникнення шуги, накопичення якої нижче ополонки спричиняє утворення зажорів. Ополонки термічного походження утворюються у місцях виходу підземних вод або при скиданні підігрітих промислових стічних вод. Простори чистої води серед льодового покриву, що утворюються внаслідок посування льоду розводдя.

Смуги чистої води вздовж берегів, утворені перед скресанням унаслідок танення льоду та підвищення рівня води – закраїни. Унаслідок притоку до річки талих вод рівні води в них швидко підвищуються, льодовий покрив руйнується, і крига може частково рухатись униз і знову зупинятися – відбувається посування льоду. Таких посувань може бути декілька. Місцями в льодовому покриві з’являються промоїни й проталини.

Скресання фаза льодового режиму, що хар-ся руйнуванням льодового покриву. Проходить у різні строки і залежить від кліматичних умов, джерел живлення, будови русел річок, динаміки потоку тощо.

Гідрохімічний режим річок

Хімічний склад природних вод – це весь комплекс розчинених мінеральних і органічних речовин, що знаходяться в іонно-молекулярному й колоїдному станах.

Іонно-молекулярні розчини – речовина перебуває в дуже розсіяному стані, у вигляді молекул та іонів; розміри розчинених у них часток не перевищують 10-7 мм.

Колоїдні розчини поряд з окремими молекулами та іонами містять у собі їх групи; розміри розчинених речовин становлять від 10-7 до 10-5 мм.

Суспензія – частки речовин розміром більше 10-5; вони видимі простим оком і бувають як органічного, так і неорганічного походження. Вода з домішкою таких часток каламутна.

У хімічному складі води виділяють такі групи: головні іони і т.д.

Вода з нейтральною реакцією має pH = 7, при pH < 7 - реакція кисла, а при pH > 7 - лужна. Більшість природних вод мають pH від 6,5 до 8,5.

Гідробіологічні особливості річок

Вода, дно і берег річки – це середа життя багатьох організмів. Як і в інших водних об'єктах, ці організми поділяють на планктон, бентос і нектон.

Планктон річок представлено фітопланктоном, зоопланктоном і бактеріями.

Фітопланктон – сукупність рослин, які вільно плавають у товщі води (поширений у річках до глибини 20-40 м). До фітопланктону відносять, наприклад, діатомові, зелені та синьо-зелені водорості. Зоопланктон – сукупність тварин, переважно ракоподібних, які мешкають у товщі води морських та прісних водоймищ і не здатні протистояти течії.

Бактерії – найпростіші одноклітинні організми, розмір знаходиться в межах декількох мікронів. Бентос – рослинні і тваринні організми, які мешкають у верхньому шарі мула, що залягає на дні водойми. Нектон – організми, які мешкають у водоймах і здатні активно рухатися у воді.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.