Основні елементи річкових систем

Струмок – невеликий постійний або тимчасовий потік, утворений унаслідок стікання снігової чи дощової води або виходу на поверхню підземних вод.

Руслова мережа – сукупність природних і штучних водотоків. Частина руслової мережі, яка включає достатньо великі, переважно постійні руслові потоки, об’єднується поняттям річкова мережа. Річкова мережа – складний результат тектонічних, ерозійно-акумулятивних процесів, руху льодовиків, евстатичних коливань рівня морів і океанів тощо.

Сукупність водотоків, водойм, особливих водних об’єктів у межах річкового басейну – гідрографічна мережа .

Типи річок

1. За розміром басейну річки діляться на:

- великі – річки з площею басейну понад 50 000 км²;

- середні – річки з площею басейну в межах 2 000-50 000 км²;

- малі – річки з площею басейну менше 2 000 км².

Басейн великої річки полізональний. Середня річка має басейн у межах однієї гідрологічної зони. Гідрологічний режим зональний. Мала річка розташований у межах якоїсь однієї географічної зони, але її гідрологічний режим азональним.

2. За умовами протікання:

- рівнинні – річки з величиною числа Фруда менше 0,1;

- напівгірські – річки з величиною числа Фруда в межах 0,1-1,0;

- гірські – річки з величиною числа Фруда більше 1,0.

Число Фруда – це стан потоку (спокійний або бурхливий) і визначається за формулою F_r = U²/gh, де: h – глибина потоку, g – прискорення вільного падіння.

3. За джерелами (видами) живлення річки поділяються на річки снігового, дощового, льодовикового і підземного живлення.

4. За водним режимом, тобто за характером внутрішньорічного розподілу стоку, виділяють річки з весняним водопіллям, із водопіллям у теплу частину року та паводковим режимом.

5. За ступенем стійкості русла виділяють річки стійкі та нестійкі.

6. За льодовим режимом – річки замерзаючі та незамерзаючі .

Промерзання - це замерзання всієї товщі води до дна на великому протязі річки. Перемерзання –утворення льодових перемичок лише на окремих мілководних ділянках русла

Морфологія й морфометрія річки та її басейну

Водозбір – частина земної поверхні і товща ґрунтів і гірських порід, звідки вода надходить до водного об’єкта. Включає поверхневий водозбір, обмежений поверхневими водами, і підземний водозбір, що включає площу, із якої підземна вода стікає в дану річку (систему).

Басейн річки –частина земної поверхні, яка включає в себе дану річкову систему і обмежена орографічним вододілом. Лінія на з.п, яка розділяє басейни річок і річкових систем – вододіл.

Основні морфометричні характеристики річкового басейну:

1. Площа басейну (F, км²) – площа, яка обмежена вододільною лінією.

2.Довжина басейну (L, км) – відстань по прямій (ламаній чи медіані) від гирла річки до найвіддаленішої точки басейну

3. Ширина басейну (B_сер, В_max ,км):

Середня ширина басейну (B_сеp ,км) відношення площі басейну (F) до його довжини (L, км): В_сер = F/L

Максимальна ширина басейну (В_max, км) визначається як довжина прямої, перпендикулярної до довжини басейну в його найширшому місці

4.Коефіцієнт асиметрії басейну (а) характеризує нерівномірність розподілу лівобережної та правобережної площ: а = F_лів - F_пр/ F_лів + F_пр/2

5. Коефіцієнт розвитку вододільної лінії басейну(m) хар-є конфігурацію річкового басейну і являє собою відношення довжини вододільної лінії (S) до довжини кола круга (S^/), площа якого дорівнює площі басейну (F) і обчислюється : m = S/S^/ = S/2√ПF = 0/282 S/√F

6. Ухил басейну (I) визначається за такою формулою: I = H₁-H₂/L,

дe: Н₁, Н₂ – абсолютні відмітки поверхні басейну відповідно у верхній і нижній його частинах, м; L – довжина басейну, м.