Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія Модуль 3.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
27.08.2019
Размер:
1.07 Mб
Скачать

І етап репатріації

Територія, на якій відбувалась акція, охоплювала землі Ряшівського, Люблінського і Краківського воєводств. Усю її поділили на 15 районів, у кожному з котрих діяла окрема, так звана польсько-українська комісія. До повноважень цих комісій входило збирання заяв від місцевого населення, щодо виїзду, підготовка списків переселенців і евакуаційних карт, організація транспорту, і т. п.

Іі етап репатріації

Другий етап тривав з 1 січня до кінця серпня 1945 р. Взимку репатріаця була призупинена через складні погодні умови. Навесні 1945 р. виїхали мешканці зруйнованих при відступі німецьких військ сіл з районів Лупківського і Дукельського превалів. Це була, практично, остання група осіб, які добровільно зголосилися на виїзд до СРСР.

Ііі етап репатріації

Третій етап тривав з 1 вересня по 31 грудня 1945. Для супроводу людей були задіяні третя, восьма і 9 відділу польської армії. На даному етапі польською лівою 81806 чоловік (22854 сімей). Насильницька депортація охопила чотири райони: Залеського, Перемишль, Санок і Любачів. Депортація супроводжувалась репресіями. Зокрема 21 вересня 1945 року був вперше заарештований греко-католицький єпископ Перемишльський Йосафат Коциловський.

У відповідь на примусове переселення провідник УПА в Польщі полковник "Орест" 9 вересня 1945 видав наказ про наступ проти комісій з переселення і польських військ, що супроводжували депортованих, а також спалювання спорожнілих поселень з метою затримки їх заселення поляками. Також нападам піддавались залізничні лініі, станції, мости і шляхопроводи. Аналогічні накази видавав провідник УПА Стяг. Відчувши загрозу з боку УПА польський уряд інтенсифікував дії по депортації українського населення.

IV етап репатріації

Четвертий етап тривав з 1 січня по 15 червня 1946. В 1946 загони Польської народної армії здійснювали акції придушення, зокрема у наступних селах: Терка (30 жертв)[2][3] , Бжозовець коло Чашина (9 жертв)[4], Суровічні Поляни (9 жертв), Карликів (14 жертв)[5], Мхава (кількість жертв невідома)[6]). Найкривавішою була Різня в Завадці Мороховській де з 56 жителів села[7] було замордовано солдатами 34.

5 квітня 1946 була створена Оперативна група "Жешув" (GO "Rzeszów") під командуванням генерала Яна Роткевича. Цій організації були підпорядковані 3-я, 8-а і 9-а Пехотні дивізії, 14 і 18, і всі сили WOP, KBW, МО та ОБП. 26 квітня 1946 генерал Стефан Моссор наказав до 15 червня вивести 14 045 сімей в Україну, які за даними комісій по переселенню все ще залишалися в цьому районі. Для досягнення цієї мети було збільшено число депортовуваних сімей від 100 до 500 на день. 26 червня 1946 (тобто після дати закриття контракту) було викрадено єпископа Йосафата Коциловського і віддано до рук НКВС. 27 червня 1946 був заарештований допоміжний єпископ Перемишльської єпархії Григорій Лакота. Обидва священослужителі загинули на чужині.

Наслідки

Загалом, під час проведення акції, з переселено близько 480000 осіб (122450 українських родин), у тому числі:

  • з Краківського воєводства — 21776 осіб

  • з Ряшівського воєводства — 267790 осіб

  • з Люблінського воєводства — 190734 особи

6 травня 1947 р. уряди ПНР і УРСР оголосили спільну заяву про закінчення переселення поляків з території УРСР до Польщі і українського населення з території Польщі до УРСР.