2.Охарактеризуйте передумови скликання та результати Народних зборів Західної України.

Для узаконення радянського режиму в Західній Україні під ретельним контролем нових властей були проведені вибори до Народних Зборів. Ви­бори проводилися за безальтернативним списком кандидатів і, по суті, були фікцією.

Наприкінці жовтня 1939 року Народні Збори прийняли Декларацію про возз'єднання Західної України з Радянською Україною у складі СРСР. У листопаді відбулися сесії Верховної Ради СРСР і Ук­раїнської РСР, що ухвалили закони про включення Західної України до складу СРСР і возз'єднання її З Українською РСР

Приєднання західноукраїнських земель до СРСР розпочало процес їхньої радянізації, тобто перекроювання всіх сторін життя відповідно до вироблених за роки радянської влади зразків.

Тимчасове управління Львова відіграло велику роль у підготовці Народних Зборів Західної України, які були покликані законодавчим порядком вирішити питання про новий територіальний статус західноукраїнських земель та їх майбутній суспільно-політичний устрій. Ідея цього форуму належала московському керівництву. Вже на початок наступу Червоної армії 17 вересня командування Українського фронту одержало підготовлену у Кремлі пам'ятку, у якій говорилося: "Для вирішення питання про характер нової влади і способи утворення нової влади повинні бути скликані троє народних зборів на основі загальних виборів: Українські Народні Збори - з виборних по областях Західної України, Білоруські Народні Збори - з виборних по областях Західної Білорусії і Польські Народні Збори - по областях з переважною більшістю польського населення. Ці Народні Збори повинні: 1) затвердити захоплення поміщицьких земель селянськими комітетами; 2) вирішити питання про характер створюваної влади, тобто - має бути це влада радянська чи буржуазна; 3) вирішити питання про входження українських областей до складу УРСР, про входження білоруських областей до БРСР і про входження польських областей до СРСР у вигляді Польської Союзної Радянської Республіки"⁵. До створення Польської РСР справа не дійшла, оскільки плани у Сталіна і його оточення щодо цього змінилися. Натомість 26 вересня 1939 р. на засіданні політбюро ЦК ВКП(б) під головуванням Сталіна детально розглянуто сценарій проведення Народних Зборів Західної України і Західної Білорусії і прийнято спеціальні ухвали, які визначали терміни проведення виборів, місце і час скликання таких зборів, а також сформульовано основні пункти їх порядку денного. Першого секретаря ЦК КП(б)У М. Хрущова політбюро ЦК ВКП(б) зобов'язало підготувати текст декларацій, які повинні були затвердити депутати Народних Зборів Західної України⁶.

Згідно з постановою ЦК ВКП(б) від 1 жовтня 1939 р. "Про питання Західної України і Західної Білорусії" на Львівське тимчасове управління покладалося завдання виступити ініціатором скликання Народних Зборів Західної України і створення комітету з організації виборів. Виконуючи це завдання Львівське тимчасове управління звернулося з відповідною відозвою до Луцького, Станіславського і Тернопільського тимчасових управлінь. 5 жовтня був офіційно затверджений склад комітету з організації виборів, а наступного дня - положення про вибори. Під час їх підготовки у Львові було створено 63 виборчих округи, 181 виборчу дільницю, організовано численні агітпункти. На службу виборчої кампанії влада поставила мітинги і збори, без яких не обходився жодний день, радіо, пресу, друковану продукцію (плакати, гасла). 10 жовтня у Львові відбулося 9 мітингів, 16 жовтня - 40, а наступного дня ще понад 20 масових передвиборчих заходів. Під контролем державних чиновників виявилася процедура підбору і висунення кандидатів у депутати Народних Зборів.УЛьвові було зроблено все, щоб не допустити висунення і, головне, реєстрації як можливих кандидатів до Народних Зборів колишніх партійних активістів Західної України. Показово, що серед 44 офіційних гасел, під якими проходила передвиборча кампанія були й такі: "Тільки одна партія більшовиків вірна інтересам трудящих всього світу. Трудящі Західної України, ведіть жорстоку боротьбу проти всіх буржуазних націоналістичних партій, запеклих ворогів трудового народу", "Пепеесівці, ундівці, сіоністи, поалейціоністи, бундівці - прибічники поміщиків, капіталістів та польських панів - зрадники інтересів трудового народу"⁷. Тому не випадково серед зареєстрованих у Львові кандидатів у депутати Народних Зборів не виявилося жодного представника колишньої політичної еліти. Більшість кандидатів походила з найменш привілейованих прошарків населення. Показово, що внаслідок відповідного підбору кандидатів особи з вищою освітою становили серед депутатів Народних Зборів лише 5,2 відсотка, із середньою - 20,6 відсотка, тоді як з початковою - 72,6, а неписьменні- 1,6 відсотка. Непропорційно низьким виявилося і представництво польського і єврейського населення серед депутатів: українці становили 92,2 відсотка, поляки - 3, євреї - 4,3, росіяни - 0,5 відсотка⁸. Все це вплинуло на результати виборів, які засвідчили неоднозначність ставлення різних соціальних і національних груп до перемін, зумовлених вступом Червоної армії. За офіційними даними в виборах взяли участь 92,8% виборців Західної України, з них за кандидатів у делегати Народних Зборів проголосували 90,4%. Не з'явилися на виборчі дільниці або голосували проти понад 700 тис. чоловік. Крім того, майже 76 тис. бюлетнів було визнано недійсними. За умов безальтернативності виборів (у кожному з 1495 виборчих округів було зареєстровано тільки по одному кандидатові) 11 делегатів не було обрано. У Львові, за даними окружних виборчих дільниць з 268382 виборців участь в голосуванні взяли 256802 чол. або 95,7% виборців. За виставлених кандидатів голосували 240008 чол. або 93,5% тих, які брали участь у виборах. Бюлетенів, що визнані недійсними, було 1651. За тими ж даними проти запланованих кандидатів проголосували 15103 виборців⁹. Достовірність офіційних даних про підсумки голосування на виборах до Народних Зборів, зокрема у Львові, неодноразово (і не без підстав) викликала сумнів. Безперечно, сама суспільно-політична атмосфера, в якій відбувалися вибори, наростаючий терор аж ніяк не створювали необхідних передумов для вільного волевиявлення, тим більше при відсутності справді таємної процедури голосування. Загалом судячи з того, яке значення виборам до Народних Зборів надавало радянське партійно-державне керівництво, наслідок цієї акції був передбачуваний. М. Хрущов у своїх мемуарах згадував: "Я весь час перебував у Львові і організовував усю роботу. Коли відбувалося засідання народних депутатів, я сидів у ложі і спостерігав. Я пишався тим, що з самого початку і до кінця я був у західних областях і організовував усю справу"¹⁰. Відповідно до ретельно розробленого сценарію, Народні Збори Західної України відбулися 26-28 жовтня 1939 р. у приміщенні Великого міського театру Львова. Делегати зборів, виконуючи заздалегідь визначену роль, без ґрунтовного обговорення і з'ясування всіх обставин і наслідків прийнятих рішень одностайно проголосували за декларації про встановлення радянської влади на всій території Західної України і возз'єднання з радянською Україною, про націоналізацію банків і великої промисловості, конфіскацію поміщицьких і монастирських земель. 1 листопада 1939 р. позачергова сесія Верховної Ради СРСР, заслухавши заяву Повноважної комісії Народних Зборів, прийняла закон про включення Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з Радянською Україною.