12. Управуління охороною праці на підприємстві

Управління охороною праці та обов'язки роботодавця . Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Система управління охороною праці (СУОП) – це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці.

Створення СУОП здійснюється шляхом послідовного визначення мети і об’єкта управління, завдань і заходів щодо охорони праці, функцій і методів управління, побудови організаційної структури управління, складання нормативно-методичної документації. Головна мета управління охороною праці – створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, поліпшення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворюванням.

В спрощеному вигляді СУОП становить сукупність органа(суб’єкта) та об’єкта управління, що зв’язані між собою каналами передачі інформації. Зміст управління охороною праці визначається функціями управління.

Під функціями управління охорони праці слід розуміти сукупність об’єктивно необхідних та раціональних дій, спрямованих на забезпечення безпеки праці.

До таких дій належать:

14. Основні групи причин виробничого травматизму та професійних захворювань

Найбільш складним та відповідальним етапом у розслідуванні нещасних випадків є встановлення їх причин. Виділяють організаційні, технічні і психофізіологічні причини травматизму.

До організаційних причин травматизму відносяться:

— незадовільне функціонування, недосконалість або відсут¬ність системи управління охороною праці;

— недоліки під час навчання безпечним прийомам праці;

— неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці чи їх відсутність;

— відсутність у посадових інструкціях функціональних обо¬в'язків з питань охорони праці;

— порушення режиму праці та відпочинку;

— невикористання засобів індивідуального захисту через не¬ забезпеченість ними;

— виконання робіт з несправними засобами колективного захисту;

— залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією);

— порушення технологічного процесу;

— порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткуван¬ня, машин, механізмів тощо;

— порушення трудової і виробничої дисципліни;

— незастосування засобів індивідуального й колективного за¬хисту (за їх наявності);

— невиконання вимог інструкцій з охорони праці.

До технічних причин травматизму належать:

— конструктивні недоліки, недосконалість та недостатня на¬дійність засобів виробництва;

— конструктивні недоліки, недосконалість і недостатня надій¬ність транспортних засобів;

—неякісна розробка або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об'єктів, будівель, споруд, обладнання тощо;

— неякісне виконання будівельних робіт;

— недосконалість, невідповідність вимогам безпеки техноло¬гічного процесу;

— незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, бу¬динків, споруд, території, засобів виробництва, транспортних засобів;

— незадовільний стан виробничого середовища.

До психофізіологічних причин травматизму відносяться:

— алкогольне, наркотичне сп'яніння, токсикологічне отруєння;

— низька нервово-психічна стійкість;

— незадовільні фізичні дані або стан здоров'я;

— незадовільний «психологічний» клімату колективі;

—інші причини.

Дослідження свідчать, що технічні причини складають при¬близно 50 % від усіх нещасних випадків, організаційні — близько 25 % і психофізіологічні — приблизно 10