4. Чинне законодавство про діяльність журналіста

журналісти раз у раз зазнають різного роду втручань у свою професійну діяльність.

У зв’язку з цим, чинним законодавством встановлено правову відповідальність за посягання на життя і здоров’я журналіста, інші дії проти нього.

Підстави відповідальності за порушення законодавства про пресу передбачені статтею 41 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”.

Статтею 5 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” встановлено, що цензура інформаційної діяльності телерадіоорганізації забороняється.

Статтею 17 цього ж Закону встановлено відповідальність за посягання на життя і здоров’я журналіста, інші дії проти нього та відповідальність журналіста за завдану ним моральну (немайнову) шкоду. Так, відповідальність за скоєння злочину проти журналіста у зв’язку з виконанням ним професійних обов’язків або перешкоджання його службовій діяльності прирівнюється до відповідальності за скоєння таких же дій проти працівника правоохоронного органу. Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується в своїй роботі.

У разі розгляду судом спору щодо завданої моральної (немайнової) шкоди між журналістом або засобом масової інформації як відповідачем та політичною партією, виборчим блоком, посадовою особою (посадовими особами) як позивачем суд вправі призначити компенсацію моральної (немайнової) шкоди лише за наявності умислу журналіста чи службових осіб засобу масової інформації. Суд враховує наслідки використання позивачем можливостей позасудового, зокрема досудового, спростування неправдивих відомостей, відстоювання його честі і гідності, ділової репутації та врегулювання спору в цілому. З урахуванням зазначених обставин суд вправі відмовити у відшкодуванні моральної шкоди.

Одночасно, статтею 171 Кримінального кодексу встановлено відповідальність за умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Такі діяння карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів визначаються законами „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, „Про телебачення і радіомовлення”, „Про інформаційні агентства” та „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”.

Треба зазначити, що Україна взяла на себе зобов’язання посилювати гарантії свободи слова, у тому числі свободу преси та вільного доступу до інформації. Пунктом 3 Указу сприятиме покращенню інформаційного забезпечення громадян України.

Разом з цим, треба зазначити, що Державним комітетом з питань телебачення і радіомовлення України разом з Національною спілкою журналістів України, яка є національною всеукраїнською творчою спілкою як суб’єкт творчої діяльності, що об’єднує професійних творчих працівників - журналістів та інших працівників засобів масової інформації, які професійно займаються журналістикою, публіцистичною діяльністю, розроблено проект Закону України „Про захист професійної діяльності журналістів”.