7. Режими доступу до інформації в Україні, інформаційний запит, оскарження відмови або відстрочки в задоволенні запиту.

Закон України «Про державну таємницю» закріплює визначення поняття «доступ до державної таємниці — надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності,пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.Доступ до інформації є складовою суб'єктивного права на інформацію, яке передбачає можливість для учасників інформаційних відносин вільно одержати, використовувати, поширювати та зберігати відомості, необхідні для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.Отже, зважаючи на викладене вище, доступ до інформації у суб'єктивному розумінні — це гарантована державою можливість фізичних, юридичних осіб і держави (державних органів) вільно одержувати відомості, необхідні їм для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій, що не порушує права, свободи і законних інтересів інших громадян, прав та інтересів юридичних осіб. Реалізація суб'єктами інформаційних відносин доступу до інформації пов'язана з одержанням будь-яких відомостей, необхідних для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Тобто об'єктом доступу може бути будь-який вид інформації як такої, зокрема інформація з обмеженим доступом. Остання може бути об'єктом доступу за умови відповідності суб'єкта та підстав одержання такої інформації встановленим законодавством України вимогам, або ж у випадку, наприклад, коли вона є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право суб'єкта інформаційних відносин знати цю інформацію переважає право власника інформації з обмеженим доступом на її захист. Зазначимо також, що об'єктом доступу (одержання) інформації можуть бути не лише відомості про діяльність органів влади та місцевого самоврядування, а будь-які відомості, зокрема про фізичну особу (за наявності її згоди або у виняткових, передбачених законом випадках), про діяльність недержавних установ та організацій тощо.- Говорячи про таке поняття, як інформаційний запит, необхідно зазначити, що його правовий режим встановлено у законі „Про інформацію”, який має загальну дію, тобто – стосується не тільки журналістів.Разом із тим, усі спеціалізовані закони (Закон „Про телебачення і радіомовлення ”, Закон „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні ” тощо), коли згадують про право журналіста на інформаційний запит, містять відсилання до Закону „Про інформацію ”. Зважаючи на це, можна говорити, що усі представники засобів масової інформації, використовуючи надане їм право на інформаційний запит, мають керуватися Законом „Про інформацію” (це застереження має цілком практичне значення, про яке згадуватиметься нижче).Отже, стаття 32 зазначеного Закону говорить про дві категорії інформаційних запитів: запит щодо доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової або усної інформації. Перший передбачає звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Другим позначається звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань.

Незважаючи на те, що закон спеціально вказує на письмову форму лише щодо першої категорії запиту, практика показує, що в обидвох випадках запити варто готувати тільки в письмовій формі. Таким чином підвищуються ваші шанси на отримання відповіді або успішне оскарження залишення запиту без розгляду. Крім того, надзвичайно важливо, щоб запит відповідав усім формальним вимогам щодо його змісту. Якщо запитувачі таких вимог не дотримуються, чиновники отримують хорошу нагоду на законних підставах ігнорувати запит. Обов’язковими реквізитами інформаційного запиту є: -прізвище, ім’я та по-батькові запитувача; -вказівка на письмову або усну інформацію, яку бажає отримати запитувач; -точна і повна поштова адреса, за якою треба надсилати відповідь.Саме тут, на стадії підготовки запиту, проявляється особливість, про яку згадувалося на початку і яка суттєво впливає на перспективність отримання відповіді або оскарження. Строк отримання відповіді на інформаційний запит та форма цієї відповіді – також окреме питання в історії з інформаційними запитами.Закон (стаття 33„Про інформацію”) розділяє процедуру задоволення інформаційного запиту на дві частини. Перша частина називається розглядом запиту на предмет можливості його задоволення. Для того, щоб відповісти запитувачеві чи отримає він відповідь, чиновникам надається 10 календарних. Після сплину вказаного строку ви повинні отримати або обґрунтовану відмову в задоволенні запиту або повідомлення про те, що ваш запит таки буде задоволено.Друга частина історії із запитом – його задоволення. Для того, щоб його здійснити, закон відводить 30 календарних днів. Разом з тим, нормативно не передбачено, що сторона, в якої запитують інформацію, не зобов’язана у своєму повідомленні про задоволення інформаційного запиту (якщо вже саме це повідомлення не містить запитуваної інформації) вказувати про те, коли і в якій формі запит буде задоволено. Проблема в тому, що закон передбачає можливість задоволення інформаційного запиту як в письмовій формі, так і в усній (включаючи прес-релізи, прес-конференції, інтерв’ю і т. ін.). Відтак, може виявитись, що відповідь на ваш запит вже прозвучала (була оприлюднена), а ви про неї не знаєте. Для цього рекомендується в самому інформаційному запиті вказувати прохання про необхідність повідомити вас про місце, час і форму задоволення запиту