22. Монотонія та втома та їх вплив на психофізіологічний стан людини.

В процесі трудової діяльності крім стану втоми виникає стан монотонії, що теж негативно впливає на працездатність людини і, відповідно, продуктивність праці. Важливою передумовою появи монотонних робіт є розвиток напівавтоматичного виробництва і автоматизованих систем керування. Основними функціями працівника є нескладні, одноманітні рухи, які повторюються тисячі разів за зміну, або функції спостереження, керування і контролю за роботою системи. Наслідки монотонності такі:

● швидкий розвиток втоми в зв’язку з локалізацією м’язових і нервових навантажень;

● гіподинамія;

● розвиток неврозів;

● незадоволення роботою і зниження творчої активності працівника;

● підвищена плинність кадрів.

Монотонність у перекладі з грецької означає одноманітність. Основні ознаки монотонних робіт такі:

● малоелементний склад, тобто структурна одноманітність і простота трудових дій;

● незначна тривалість виконання однотипних трудових операцій і дій;

● висока повторюваність трудових операцій і дій за одиницю часу.

Монотонна робота, як і всяка інша, викликає втому і появу відчуття стомлення. Саме це і зумовило наявність двох точок зору на проблему монотонності. Одні вчені розглядають монотонність як різновид втоми. Інші, навпаки, вважають монотонність самостійним явищем, незважаючи на схожість фізіологічного механізму втоми.

Спільним для монотонності і втоми є те, що вони впливають на працездатність і переживаються як неприємне відчуття. Відмінність між ними полягає у тому, що: втома зумовлюється важкістю роботи, а монотонність може мати місце при виконанні легкої, невтомливої роботи; втома є фазовим процесом у динаміці працездатності, а монотонність характеризується хвилеподібною кривою, тобто періодичними підвищеннями і спадами; втома посилює психічне напруження, а монотонність послаблює його.

Залежно від переважаючого навантаження розрізняють два види монотонності: рухову і сенсорну. Рухова монотонність характеризується одноманітними трудовими рухами і діями, коли навантаження припадає на обмежені групи м’язів. Сенсорна монотонність має місце у випадках, коли діяльність працівника пов’язана з тривалим пасивним спостереженням, з сприйманням одноманітної інформації, або характеризується браком інформації, що надходить, а значить обмеженим впливом на нервову систему виробничих сигналів.

Суб’єктивне переживання монотонії проходить у формі фазного розгортання таких психічних станів, як перенасичення, зниження психічної активності, нудьга, апатія і байдуже ставлення до роботи, стомлення, сонливість.

Таким чином, монотонія — неспецифічний стан, зумовлений негативними змінами в направленості особистості, який супроводжується переживанням одноманітності, що виражається в формі апатії і нудьги, з наступним зниженням психофізіологічної і трудової активності.

23. Фізичні та психологічні навантаження (перевантаження, стрес, втома, перевтома, хронічна перевтома, криза) в роботі журналіста, їх причини та методи подолання негативних наслідків.

Переважна більшість людей в сучасному суспільстві знаходиться під впливом стресу, бо у часи науково-технічної революції, в які ми живемо, посилюється психічна діяльність людей. Це пов’язано з необхідністю засвоєння і переробки великого обсягу інформації. Тому й виникає проблема емоційного стресу, тобто напруження і перенапруження фізіологічних систем організму під впливом емоційних чинників.

Стрес – це психічна та емоційна реакція людини на ситуацію, причому будь-яку ситуацію, як фізичну, так і емоційну. Це ваша індивідуальна реакція, що може відрізнятись від реакції іншої людини. В її основі лежить ваше відношення до даної ситуації, а також думки та почуття. Це душевний стан, який ви самі формуєте своїми власними думками. Він пов’язаний з тим, що вас оточує; зовнішні фактори лише запускають вашу зовнішню дзеркальну реакцію – особисто індивідуальну. Стрес може бути гострим або приймати хронічний характер.

Виробнича втома як наслідок впливу на організм працівника трудових навантажень і умов виробничого середовища, з одного боку, відіграє захисну роль, а з іншого — стимулює відновлювальні процеси і підвищення працездатності. Тому заходи по боротьбі з втомою ні в якому разі не мають метою ліквідувати це фізіологічне явище. Вони спрямовуються на: віддалення розвитку втоми в часі; недопущення глибоких стадій втоми і перевтоми працівників; прискорення відновлення сил і працездатності.

Боротьба з втомою в першу чергу зводиться до покращання санітарно-гігієнічних умов виробничого середовища. Численні дослідження свідчать, що ліквідація загазованості, забруднення повітря, нормалізація мікроклімату, шуму, вібрації, раціональне освітлення, впровадження принципів естетики підвищують працездатність людини навіть у тих випадках, коли характер роботи не змінюється. Зниженню втоми, в тому числі зорової, сприяє відповідне природне і штучне освітлення.

Слід також відмітити і засоби екстреного підвищення працездатності і віддалення втоми. Це, зокрема, різні хімічні стимулятори. Одна Це глюкоза, фосфати, аскорбінова кислота, вітаміни та мікроелементи. Друга група стимуляторів включає речовини, які діють спеціально на нервову систему. До них належать фенамін, препарати лимоннику, женьшеню, кофеїн і т. ін.

Криза (психологічний) - це стан, при якому неможливо подальше функціонування індивіда в рамках колишньої моделі поведінки, навіть якщо вона цілком влаштовувала даного індивіда. Це кризи психологічного стану людей, які проявляються в стреси, страхи, відчуття непевності і т.д. Тобто по факту виходить, що більше не влаштовує та система поведінки (відносин), яка була раніше. Найчастіше до кризи призводить висока напруга на роботі (вдома, з друзями). З'являється цей стан, і тоді здається, що неможливо вирішити всі проблеми, які раптом разом навалилися.