- •1. Охорона праці в Україні – важливий напрям національної політики
- •2. Практика застосування Закону України “Про охорону праці”
- •3. Законодавчі акти про охорону праці
- •4. Чинне законодавство про діяльність журналіста
- •5. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію
- •6. Соціальний захист та трудові відносини журналіста
- •7. Режими доступу до інформації в Україні, інформаційний запит, оскарження відмови або відстрочки в задоволенні запиту.
- •8. Особливості охорони праці жінок
- •13. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
- •12. Управуління охороною праці на підприємстві
- •14. Основні групи причин виробничого травматизму та професійних захворювань
- •15. Трудовий договір.
- •17. Поняття про виробничий травматизм, професійні захворювання, їх розслідування та облік.
- •18. Класифыкацыя травм ы професыйних захворювань.
- •21. Фізична та розумова діяльність людини.
- •22. Монотонія та втома та їх вплив на психофізіологічний стан людини.
- •23. Фізичні та психологічні навантаження (перевантаження, стрес, втома, перевтома, хронічна перевтома, криза) в роботі журналіста, їх причини та методи подолання негативних наслідків.
- •24. Класифікація умов праці за факторами виробничого середовища.
- •25. Шкідливі речовини та їх класифікація залежно від дії на організм людини.
- •26. Пил як один з найшкідливіших факторів виробничого середовища.
- •27. Вентиляція виробничих приміщень. Природна та механічна вентиляція та їх види.
- •28. Освітлення виробничих приміщень. Види освітлень. Вимоги до робочого освітлення.
- •29. Вплив шуму на організм людини. Види шуму. Заходи та засоби захисту від шуму.
- •30. Основні вимоги до розміщення підприємств, робочих і допоміжних приміщень.
- •31. Електричний струм, дія на організм людини, причини ураження електричним струмом, надання до лікарської допомоги при електротравмах.
- •32. Вплив комп’ютерів на стан здоров’я людини. Гігієнічні вимоги до виробничих приміщень.
- •33. Поняття надзвичайної ситуації та її різновиди. Робота журналіста у надзвичайних ситуаціях.
- •34. Причини виникнення стихійних лих. Тактика поведінки журналіста під час стихійного лиха.
- •35. Практичні дії та тактика поведінки в надзвичайних ситуаціях техногенного характеру. Безпека журналіста під час перебування та роботи на місці пожежі, аварії, катастрофи.
- •36. Основні джерела небезпеки в роботі журналіста.
- •37. Журналістське розслідування та особиста безпека журналіста.
- •38. Підготовка журналіста до відрядження в зону збройного конфлікту.
- •41. Пожежна безпека.Основні причини пожеж.Система запобігання пожеж.
- •42. Евакуація із будівель та приміщень при пожежі. Порядок дій при пожежі. Засоби гасіння.
- •43. Характер уражень на пожежі. Надання першої допомоги постраждалим на пожежі.
- •44.Надання першої долікарської допомоги та загальні принципи її надання.
- •45.Надання першої допомоги при кровотечах та переломах, вивихах, розтягненні.
- •46. Надання першої допомоги при утопленні.
- •47.Транспортування потерпілих.
- •48.Втрата свідомості, больовий шок. Перша допомога.
- •49.Опіки та їх види. Перша допомога при опіках.
- •50.Перша допомога при отруєнні, самодопомога.
38. Підготовка журналіста до відрядження в зону збройного конфлікту.
Діяльність журналіста в зоні збройного протистояння поділяють на три етапи:
1. Підготовчий, коли працівник ЗМІ готується до відрядження безпосередньо в редакції.
2. Період роботи у відрядженні.
3. Період виходу з відрядження.
Перше, з чого слід почати, – зібрати якомога більше інформації про регіон, його географічне розташування, політичний лад, з’ясувати, в чому суть конфлікту. Потрібно спробувати зрозуміти, що відбувається, не однобічно, а розглядаючи цю ситуацію з різних боків. Потрібно намагатися отримати якнайбільше інформації: або від колег, які вже там були, або зі ЗМІ, або з інших джерел.
“Необхідно також вивчити побутові умови цієї території, клімат, аби не потрапити в незручну ситуацію, коли неможливо працювати через несприятливі погодні умови. Й обов’язково сформувати свій набір безпеки: одяг, аптечка, продукти” .
Третє – це страховка. Коли журналіст їде в таку точку, бажано, щоб редакція його застрахувала від двох речей. По-перше, щодо евакуації в разі поранення або хвороби, а по-друге – страхування фінансування оперативних заходів, якщо працівника захоплять у полон або він зникне безвісти. Дуже часто правоохоронні органи стають перед такою дилемою: можна заплатити за інформацію, і вони знають, кому, але грошей немає. По журналіста може вилетіти літак, але немає бензину. Це – загальна схема, за якою потрібно готуватися до відрядження в зону збройного конфлікту.
У Женевських Конвенціях зазначено, які документи мусять мати зі собою журналісти, яку акредитацію мають пройти, як пересуватися, як повинні показувати, що вони є представниками ЗМІ, а не тієї чи іншої воюючої сторони. Коли журналіст прибуває в зону збройного конфлікту, він обов’язково повинен акредитуватися при відповідній структурі (зазвичай це штаб або спеціальна служба роботи з журналістами) й отримати акредитаційну картку. Це посвідчення представник ЗМІ має завжди носити з собою, оскільки, якщо його немає, дуже часто складно довести приналежність до журналістики.
Журналістам, які перебувають у зоні збройного конфлікту, не рекомендують носити і навіть брати до рук зброю, одягати військову форму (навіть для фотографування чи відеозйомки), оскільки їх можуть сприйняти за військову особу. Цими діями журналіст наражає себе на додаткову небезпеку.
Працівникам ЗМІ, які вирішили вперше поїхати в зону збройного конфлікту, російський журналіст Тимур Разін радить заздалегідь визначити для себе спосіб проникнення на територію, яка зазвичай є доволі серйозно заблокованою оточенням, сформулювати непохитні аргументи на користь своєї присутності та перебування там, де триває збройна операція.
Тобто, працюючи в “гарячій точці”, журналіст мусить не лише бути фахівцем, а й не забувати про низку речей, які іноді можуть здатися другорядними. На війні часто саме дрібниці допомагають відшукати необхідне джерело інформації, ввійти в довіру, виконати редакційне завдання та залишитися живим. Адже, як свідчить досвід, на територіях збройних протистоянь не завжди спрацьовують закони та документи, а дбати про безпеку та життя повинен насамперед журналіст особисто. І часто поради колег не лише допоможуть професійно виконати завдання, але й не потрапити в великі неприємності й не поплатитися життям через незнання звичаїв або умов ведення війни.