26. Пил як один з найшкідливіших факторів виробничого середовища.

Запиленість виробничих приміщень – один з найшкідливіших факто-рів виробничого середовища. Пил викликає захворювання, є причиною підвищеної пожежо-, вибухо- та електронебезпеки виробничого процесу. У відкритій атмосфері пил знижує інтенсивність сонячного світла, особ-ливо ультрафіолетових променів, сприяє утворенню туманів, хмарності та атмосферних опадів. Особливо шкідливо діє пил, вдихуваний люди-ною. Причини пилоутворення – недосконалість технологічного процесу, обладнання, недостатня їх герметизація, порушення технологічних режи-мів, неякісне прибирання приміщень. Пил, що вільно перебуває у повітрі, називається аерозолем, а пил, що осів на елементи будівельних конструкцій, виробничого обладнан-ня тощо, – аерогелем. Пил буває органічного та неорганічного похо-дження. З гігієнічної точки зору, мають значення розміри і форма пи-лових часточок. У повітрі переважають дрібні дисперсні пилові часточки розміром до 5 мкм. За формою вони можуть бути кулясті і пласкі. Найбільш шкідливими є частини пилу діаметром менше 10 мкм, які легко проникають в організм при диханні. Кулясті частини осідають швидше, ніж пласкі. Пил потрапляє в організм також з їжею, всмоктується в кров й отру-ює організм, викликаючи професійні захворювання. Особливо небезпечним є свинцевий пил, який провокує зміни в нер-вовій системі, крові, дихальних шляхах. Залежно від виду речовин вдихуваного пилу професійні захворю-вання діляться на пневмоконіози і силікози, азбестози, антракози і ін. Сьогодні у світі нараховується більше 27 професійних захворювань за дією пилу. Ризик для інспекторів патрульно-постової та дорожньої служб одержати пневмоконіоз при виході на пенсію складає близько 2%. Для визначення кількості пилу в повітрі виробничих приміщень існує   ваговий метод (за допомогою аспіратора для відбору проб повітря), суть якого полягає у протягуванні через фільтр певного об’єму досліджувано-го повітря. Після цього фільтр зважують на аналітичних вагах і, таким чином, визначають запиленість. З цією метою також можна використовувати вимірювач концентрації пилу ИКП-1.

27. Вентиляція виробничих приміщень. Природна та механічна вентиляція та їх види.

Вентиляція являє собою сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних рoбочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції - вилучити із приміщення забруднене або нагріте повітря та подати свіже.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

- за способом переміщення повітря - природна, штучна (механічна) та суміщена (природна та штучна одночасно);

- за напрямком потоку повітря - припливна, витяжна, припливно-витяжна;

- за місцем дії - загальнообмінна, місцева, комбінована.

Природна вентиляція. Відбувається внаслідок різниці температури повітря в приміщенні і ззовні, а також у результаті дії вітру. Різниця температур обумовлює надходження холодного повітря у приміщення й видалення з нього теплого повітря. Під дією вітру з навітряного боку будівлі виникає, підвищений тиск, а з підвітряного – розріджений. Розрідження зумовлює витяжку теплого й забрудненого повітря з приміщення, а на його заміну надлишок тиску зумовлює надходження свіжого повітря. Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою. Провітрювання здійсн. завдяки перепадам температури і сили вітру через вікна та кватирки і за рахунок інфільтрації – просочування повітря через вікна, нещільності вікон, дверей і будівельних матеріалів. Площа вікон, кватирок і фрамуг, що забезпечують природну вентиляцію має становити від 2-х до 4% площі підлоги.

Організована природна вентиляція – це аерація. Для аерації у стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря , а у верхній частині – спеціальні ліхтарі для видалення відпрацьованого повітря.

Щоб посилити природну вентиляцію у виробничих приміщеннях встановлюють витяжні труби з дефлекторами на 1,5-2м вище гребня даху в зоні ефективної дії вітру. Вітер, що обтікає дефлектор створює знижений порівняно з атмосферним тиск, внаслідок чого по витяжній трубі вгору рухається повітря з приміщення й видаляється у навколишнє середовище.

Для боротьби з надлишками тепла аерація має перевагу втому, що величезні об’єми повітря (мільйони м3/г) подаються і видаляються без вентиляторів і повітропроводів. Аерація дешевша й простіша в експлуатації порівняно з механічними системами вентиляції.

Недоліком природної вентиляції є те , що вона мало ефективна за високих температур зовнішнього повітря, особливо у безвітряну погоду.

Механічна вентиляція має ряд переваг у порівнянні з аерацією. Вентиляційні установки можуть бути притоковими або витяжними. При притоковій загально-обмінній вентиляції свіже повітря забирається з місць поза будинком і розподіляється по всьому приміщенню. Забруднене повітря витісняється свіжим через двер, вікна, ліхтарі, щілини будівельних конструкцій. Витяжна вентиляція дозволяє видаляти забруднене і перегріте повітря з всього обсягу приміщення. Чисте повітря для заміщення вилученого забирається ззовні через двері, вікна, щілини будівельних конструкцій (інфільтрацією). Притоково-витяжна загальнообмінна  механічна  вентиляція  складається з двох окремих установок: через одну подається чисте повітря, через іншу видаляється забруднений. При механічній вентиляції можливо обробляти як, повітря, що вводиться, так і повітря, що видаляється. Повітря, що вводиться, можна очищати, нагрівати (прохолоджувати), воложити (підсушувати), що видаляється повітря очищати або викидати через високі труби для розсіювання.

Локальна механічна вентиляція може забезпечити отсос або приплив повітря в будь-яких місцях теплових або токсичних виділень.