80.Завершення промисл перевороту в Україні. Виникнення нових господ-их форм та їх відображення в україн економ думці.

Протягом 60—80-х pp. XIX ст. промисл переворот в основ­ному завершився. B Україні промисловість формувалася як си­стема взаємопов'язаних галузей важкої індуст­рії, передусім металургійної, вугільної, залізорудної, та залізнич­ного транспорту.

Початок швидкого зростання видобутку мінерального палива припав на 70-ті pp. XIX ст., коли закінчилося будівництво головних залізн магістралей.

Розвиток залізничної мережі зумовив значне збільшення обся­гів виробництва у кам'яновугільній промисловості. Питома вага Донецького басейну в загальноросійському видобутку вугілля невпинно зростала. Тобто на тлі відста­лої економіки Російської імперії Донбас помітно виділявся як пе­редовий осередок швидкого та потужного розвитку промисло­вого виробництва.

Залізорудна та металургійна галузі промисловості також роз­вивалися високими темпами, особливо в період промислового піднесення 90-xpp. Виплавка чавуну на україн­ських заводах випередила Урал майже вдвічі.

Важливою рисою пром розвитку України був висо­кий рівень концентрації виробництва. Майже повна відсутність тут кріпосницьких пережитків створила умови для більш швид­кого процесу концентрації промисловості, ніж на Уралі. Особли­во інтенсивно розвивалися галузі, що забезпечували виготовлен­ня засобів виробництва. Так, 70 найбільших шахт давали 89 % усього видобутку вугілля Донецького басейну. Схожою була ситуація і в металургійній промисловості.

За всіх позитивних моментів процесу створення загаль-норосійського ринку та ринкової модернізації господарства, усі зміни B економіціпррводилися, насамперед, в інтересах імперії, а не українських земель, що входили до її складу. Тому українсь­кий ринок не міг бути комплексним і збалансованим. Він ство­рювався із сильним креном у видобувні, сировинні галузі та зі значним відставанням у галузях легкої промисловості, у вироб­ництві готових товарів. Новостворюваний ринок засобів вироб­ництва за темпами і масштабами набагато випереджав розширен­ня ринку предметів споживання.

Українські дослідники, враховуючи специфіку підлеглого ста­новища України в складі двох імперій та особливості націон розвитку, а також вивчаючи переваги ринкового господар­ства в країнах Зах Європи, намагалися використати і позитив­ний світовий досвід, і національні особливості становлення під­приємницьких відносин.

Особливе місце в дослідженні процесів генезису ринкового гос­подарства належить І.Вернадському. Його наукова діяльність припала на період феодальної кризи напередодні реформи 1861 р. під час становлення капіталіст відносин у 70—80-х рр. ІXст. Вернадський намагався довести переваги найманої праці і вже виходячи з цього аналізував екон ефективність общинної та приватної форм власності, висловлюючись на користь останньої. Вчений обгрунтував також більш високу ефективність економіки, заснованої на відносинах ринкового обміну.

Учений вважав, що для суспільства більш ефективним є «госпо­дарство у великих ділянках при окремому, роздрібленому володін­ні».

Слід наголосити, що до питання про велике та дрібне виробни­цтво, їх співвідношення та роль у національному господарстві спостерігався неабиякий інтерес у науковій літературі 60-х років XIX ст. Більшість українських дослідників (Т. Ф. Степанов, C А. Подолинський, М. I. Зібер, М. X. Бунге, а пізніше В. Я. Желєзнов, М. I. Туган-Барановський, Д. I. Піхно) в укрупненні вироб­ництва вбачали не тільки одну з передумов формування підприєм­ницьких відносин, а й характерну рису ринкового господарства.

Цю позицію обстоював професор Київського університету М.І.Зібер. Він наголошував на прогресивності капіта­л виробництва, аналізував його основні інститути: приват­ну власність, конкуренцію, капіталістичну кооперацію тощо.

Аналогічної позиції щодо висвітлення характерних рис поре­форменого розвитку України дотримувався й видатний укр мислитель Подолинський. Учений виходив з того, що екон розвиток України відбувається в контексті розвитку країн Зах Європи, а отже, повторює етапи їхньої еволюції. У праці «Ремесла і фабрики на Україні» Подолинський аналізував три стадії розвитку капіт відносин у пром-ті: «pемесло, мануфактуру і великий фабричний здобуток». При цьому вчений підкреслював, що зазначені форми зв'язані між собою, «виростають одна з одної, але нерідко живуть і поруч в одну добу і надають допомогу одна одній, або борються між собою». Таким чином, C А. Подолинський дійшов висновку щодо прогресивності капіталізму порівняно з замкнутим феод господарством.

Обстоюючи шлях капіталістичного розвитку як історично обумовленого, незаперечного та більш прогресивного, М. Бунге, проте, був категоричним противником соціальних потрясінь, яких зазнала Зах Європа, утверджуючись на шля­ху розвитку ринкових відносин. Ha його переконання, Росія мала всі можливості досягти вагомих економічних результатів без по­трясінь, узявши курс на проведення ліберальних реформ. Він відзначав прогресивність акціонерної форми власнасті, уважав позитивним процес концентрації виробництва й банківсь­кої справи.