Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ekzamen_istoria.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
25.08.2019
Размер:
1.38 Mб
Скачать

63.Утворення козацько-гетьманської держави та її економічна політика.

Зростання фільваркової системи та поширення панщини зміц­нило землеволодіння магнатів і шляхти. Селяни почали втра­чати право переходу, опиняючись в особистій, поземельній, су­дово-адміністративній залежності від хазяїна чи пана. Протягом XVI ст. (1505 та 1520 рр.) польські сейми видали низку законів, що суворо забороняли селянам без дозволу феодала покидати свій наділ, і, нарешті, третій Литовський статут 1588 р, оста­точно закріпачив селян. Шляхтич отримав право не лише продати чи купити селянина, а й засудити його на смерть. Під ярмом Польщі українського селянина було по­збавлено всіх прав.

Зростання кріпосного гніту призводить до масових утеч селян. У другій половині XVI ст. на Нижньому Подніпров'ї виникла За­порізька Січ — центр українського козацтва, що стає осередком боротьби за визволення України від феодального та національно­го гноблення. У цей період в Україні виникає козацьке землево­лодіння з вільною працею на власній землі. Процес окозачування селянства та звільнення від феодальної юрисдикції посилювався.

Економічна система запорозького козацтва складалася із двох секторів: січового та індивідуального. В свою чергу січове господарство поділялося на загальносічове та курінне. На цьому рівні переважали ті форми господар­ської діяльності, які потребували спільних зусиль, артільної роботи. Ядром соціальної організації Січі був курінь, де й минало все козацьке життя. Як самостійна економічна одиниця кожний курінь мав майно і доходи, якими центральний запорозький уряд не розпоряджався. Індивідуально-трудовою діяльністю на приватному рівні запорожці займалися в паланках — адміністративно-територіальних округах на землях Вольностей запорозьких козаків. В економіці Запорожжя землеробство довго відігравало другорядну роль. Через свою трудомісткість воно було малорентабельним. Скотарство порівняно з ним приносило в 5 разів більший доход. Чимало козаків займали­ся ремеслом і промислом. Осідаючи поблизу укріплених пунктів, вони ста­вали ковалями, бондарями, ткачами.

Загальнокозаче володіння землею не виключало індивідуального зем­лекористування членів війська, які належали до січового і паланкового одруженого козацтва. Особисте господарювання на землі війська дозволя­лося звичаєвим правом вільної займанщини земельної ділянки, що обмежу­валося лише таким самим правом будь-якого іншого козака. На землю міг претендувати кожний запорожець там, де поспівав першим і скільки її брався обробити. З економічної точки зору козаччина починалася там, де були можливість і право такої займанщини.

3 кінця XVII ст. козацька старшина, яка зміцнила своє становище, починає прибирати до рук також й інші галузі проми­словості. Але враховуючи те, що на цей період старшинське зем­леволодіння починає домінувати, а особиста залежність селян-виробників посилюється, то старшинська підприємницька діяль­ність набуває феодальних рис, притаманних мануфактурному ви­робництву в Росії.

Основна маса козацької старшини, перетворившись у великих землевласників, робить усе можливе, щоб юридично закріпити свої права. Найбільшими землевласниками були самі гетьмани — I. Мазепа володів 19654 дворами, I. Скоропадський — 19822 дво-рами, Д. Апостол — 9997 дворами підданих.

Внутрішня політика гетьмана і гетьманського уряду була направлена на задоволення козацької старшини та її прагнень. В цьому не було нічого дивного. В результаті повстання в Україні відбувся соціально-політичний переворот, в результаті якого провідне місце здобув козацький стан. До козацького стану входили запорожці, колишні реєстрові козаки, селяни, міщани, дрібна шляхта. Козаки несли на собі обов'язок військової служби і за те отримували ряд привілей: право на землю, звільнення від податків.

Міщанство, яке намагалося захопити в свої руки всю промисловість і торгівлю, але зустрічало сильну конкуренцію зі сторони козацтва.

Селянство після повстання отримало деяке полегшення, бо платило тільки податки і було звільнено від примусових робіт. Але козацька старшина проявляла прагнення до повернення кріпацтва.

Соціально-економічна політика Б. Хмельницького та уряду Української держави залежала від результативності воєнного та політичного протистояння з Польщею, позиції козацької старшини та розмаху селянської антифеодальної боротьби. На визволених землях активно відбувався процес ліквідації великого феодального землеволодіння, фільварково-панщинної системи господарства та кріпацтва й утвердження козацької власності на землю.    На аграрну політику Б. Хмельницького, крім зовнішніх чинників, активно впливала козацька старшина, яка сама прагнула стати крупним землевласником. Проте гетьман, розуміючи, що основною рушійною силою національно-визвольних змагань є селянство, намагався гасити виникнення нових соціальних конфліктів і, як міг, гальмував зростання великого землеволодіння новітньої еліти.

   Українська держава активно діяла на міжнародній арені, про що свідчать численні дипломатичні контакти з Росією, Туреччиною, Кримським ханством, Молдавією, Валахією, Семиграддям (Трансільванією), Швецією та іншими державами. Ці питання постійно перебували в центрі дипломатичної діяльності Б. Хмельницького, який усе робив для зміцнення міжнародного становища козацької держави.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]