7.2. Регулирование мэо в сфере услуг.

Механізм міжнародного регулювання торгівлі послугами формувався при участі міжнародних організацій протягом тривалого часу. У рамках діяльності Міжнародного валютного фонду було забезпечено універсальну основу для платежів у сфері торгівлі послугами. Стосовно заходів щодо лібералізації режиму перебування на території держави іноземних осіб, які надають послуги, гарантування інвестицій значного прогресу досягнено інтеграційними об'єднаннями, наприклад, ЄС. Але, на універсальному рівні ці питання вимагають свого подальшого рішення.

Основою сучасного універсального регуляторного механізму міжнародної торгівлі послугами відносно її лібералізації виступає Світова організація торгівлі (СОТ). Головним комплексом уніфікованих, гнучких, імперативних норм, які забезпечують цей механізм є Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС), яка має офіційний статус Додатку до Угоди про COT.

ГАТС установлює норми, що регламентують застосування країнами - членами СОТ заходів в сфері торгівлі послугами. Ці норми включають угоди, нормативні акти, адміністративні правила й рішення, що стосуються придбання, оплати або використання послуг або присутності іноземних постачальників послуг.

ГАТС складається з VI частин, які описують зобов’язання членів СОТ, поділяючи їх на :

• зобов’язання загального характеру і розповсюджуються на всіх членів СОТ і всі різновиди послуг (Частини І, ІІ);

• конкретні зобов'язання, що випливають із результатів переговорів, дія яких обмежується тими конкретними секторами й операціями, по яких її члени приймають на себе зобов'язання по забезпеченню доступу на ринки (Частини ІІІ, IV);

• інституційні положення стосовно зобов’язань з врегулювання суперечок, компетенції відповідального органу з торгівлі послугами (Рада з торгівлі послугами), інших процедурних питань: технічне співробітництво та відносини з міжнародними організаціями, відмова країн-членів від надання вигід (Частини V, VI).

ГАТС не визначає поняття терміну „послуги”, а лише трактує поняття торгівлі послугами, уточнюючи характеристикою чотирьох способів надання послуг. Тобто у статті І, пт.2. ГАТС відмічається, що для цілей Угоди торгівля послугами означає поставку послуг [7]:

(a) з території однієї країни-члена на територію будь-якої іншої країни-члена;

(b) на території однієї країни-члена споживачеві послуг будь-якої іншої країни-Члена;

(c) постачальником послуг однієї країни-члена шляхом комерційної присутності на території будь-якої іншої країни-члена;

(d) постачальником послуг однієї країни-члена шляхом присутності фізичних осіб країни-члена на території будь-якої іншої країни-члена.

Згідно з вищеназваними визначеннями ГАТС, способи поставки послуг на міжнародний ринок мають наступний зміст [7, с.13]:

1 спосіб - Транскордонне надання (поставка послуг фізичним і юридичним особам з однієї країни до іншої). Надання послуги може здійснюватися, наприклад, по телефону, факсу, Інтернету або за допомогою інших комп'ютерних засобів зв'язку, телебачення або шляхом відправлення документів, дисків, магнітних стрічок і т. ін. по пошті або кур'єром. Це схоже із традиційним уявленням про торгівлю товарами, коли при доставці продукту споживач і постачальник залишаються на території своїх країн. Насправді послуги з транспортування вантажів, які забезпечують торгівлю товарами, самі є прикладами трансграничного надання послуг. Іншими прикладами можуть служити курси заочного навчання й теледіагностика.

2 спосіб - Споживання за кордоном – застосовується у тому випадку, коли споживач виїжджає за закордон і споживає послуги в іншій країні. Йдеться, наприклад, про туристичні послуги (відвідування музеїв), послуги з ремонту суден однієї країни на території іншої або надання медичної допомоги громадянинові однієї країни у лікарні іншої.

3 спосіб - Комерційна присутність - відображає ситуацію, коли для надання послуг необхідно встановити комерційну присутність за кордоном, для того щоб забезпечити тісний контакт зі споживачем на території його країни на різних етапах виробництва й надання послуг, а також після надання послуги. Наприклад, банківська послуга може бути надана через відділення або філію іноземного банку, медичні послуги у лікарні, яка є іноземною власністю і т. ін.

4 спосіб - Присутність фізичних осіб – діє у тому випадку, коли надання послуги на територію країни споживача приїжджає фізична особа або самостійно, або від імені свого роботодавця. Цей спосіб передбачає фактичне пересування осіб через державний кордон. Наприклад, іноземний консультант може приїздити до країни для надання консультаційних послуг або деякі службовці фірми можуть бути відряджені до іншої краї­ни для надання послуги, яка входить до сфери її діяль­ності (консультування щодо встановлення, налагоджен­ня роботи, техогляду, ремонту придбаних на фірмі техні­ки, устаткування).

Особливості регулювання міжнародної торгівлі послугами відбиваються у статтях ГАТС, які ґрунтуються на таких основних положеннях:

1) згідно зі ст. ІІ. п.1, міжнародна торгівля послугами має ґрунтуватися на принципі режиму найбільшого сприяння (РНС), згідно з яким забороняється дискримінація по відношенню послуг та постачальників послуг, що мають різні країни походження. Таким чином, незалежно від того, чи допускає країна іноземну конкуренцію в секторі чи ні, вона повинна застосовувати однакові умови відносно послуг і постачальників послуг зі всіх інших країн - членів СОТ;

2) країна-член СОТ може вживати заходів, несумісних з РНС, за умови, що такий захід внесено до Переліку вилучень і відповідає умовам Додатка щодо відмови від зобов’язань за ст. II.;

3) ставлення до послуг, наданих нерезидентами, на внутрішньому ринку закордонних країн повинно виходити з національного режиму, тобто бути недискримінаційним, транспарентним. Національний режим іноземним послугам відповідно до ГАТС надається не автоматично, а на основі конкретних пе­реговорів. У відношенні того або іншого сектора й способу надання послуг відповідне конкретне зобов'язання може змінюватися, про що країни зобов'язані сповіщати інші країни протягом року;

4) для забезпечення активної участі у міжнародній торгівлі послугами країн, що розвиваються, дані країни розробляють Графік специфічних зобов’язань в секторі послуг згідно з Переліком вилучень з режиму найбільшого сприяння (РНС), відповідно до статті ІІ ГАТС.

У ст. XX ГАТС зазначено, кожний член повинен скласти Розклад конкретних зобов'язань, які він бере відповідно до положень Частини III ГАТС. Розклади конкретних зобов'язань додаються до ГАТС і є її невід'ємною частиною. Щодо секторів, для яких такі зобов'язання приймаються, кожний Розклад має визначати:

(a) правила, обмеження і умови щодо доступу до ринку;

(b) умови і вимоги національного режиму;

(c) заходи, що стосуються додаткових зобов'язань;

(d) часові рамки впровадження таких зобов'язань, де це можливо;

(e) дату набрання чинності такими зобов'язаннями.

Але до ГАТС включені зобов'язання сторін не накладати обмеження на міжнародну торгівлю послугами в таких формах (згідно зі ст. XVI, частина ІІІ):

• обмеження на кількість постачальників послуг, квоти на обсяг наданих послуг;

• обмеження на вартість послуг;

• обмеження загальної кількості операцій з послугами або загального обсягу продукції послуг;

• обмеження числа фізичних осіб, що надають послуги;

• обмеження юридичних форм, у яких можуть бути зареєстровані організації, що надають послуги;

• обмеження участі іноземного капіталу в організаціях, що надають послуги.

Отже, до питань, які згідно ГАТС залишаються у компетенції регулювання національного рівня, відносяться :

• визначення секторів, в яких держава надаватиме гарантії іноземним постачальникам послуг щодо можливості їх реалізації на внутрішньому ринку. Кожна держава має перелік гарантованих секторів, але при цьому не існує вимог стосовно мінімальної кількості таких гарантій. Тобто держава сама може визначити лише один сектор сфери послуг, або лише її частку, де будуть надані такі гарантії;

• встановлення в таких гарантованих секторах певних обмежень та визначення рівня доступу та ступінь наближення до національного режиму, який вона гарантуватиме іноземним постачальникам послуг;

• встановлення обмежень, залежно від одного з чотирьох визнаних способів надання послуг;

• складання Переліку вилучень з режиму найбільшого сприяння (РНС), відповідно до статті ІІ ГАТС.