3. Міжнародне-правове регулювання природної сфери буття Людства: Порядок денний 2035 року // м. Бойко, студентка 3 курсу відділення міжнародного права імв кну імені Тараса Шевченка.

3.1. Предметною областю міжнародно-правового регулювання природної сфери буття Людства є діяльність Людства на всіх рівнях по відношенню до планети Земля як єдиного Живого Організму, який є середовищем нашого існування. Експлуатація природних ресурсів для забезпечення зростання економіки, втручання в процеси саморегуляції та самовідновлення Планети призводить до тривожних негативних тенденцій, які, якщо Людство не змінить свого підходу, дуже скоро повністю вийдуть з-під контролю Людини і поставлять питання про фізичне виживання Людства.

3.2. Галузеві комплекси міжнародно-правового регулювання забезпечують раціональне використання, захист (мінімально необхідний запас), збереження та реабілітацію Природи. Передбачається регулювання діяльності в сфері:

1. Terra (Земля) – дикої та культивованої Природи на суші.

2. Aqua (Вода) – Світового океану, поверхневих та підземних вод, льодовиків, водних парів атмосфери.

3. Aerius (Повітря) – вплив на газову оболонку шляхом викидів, зміна складу повітря - співвідношення кисню (20,95%) і вуглекислого газу (0,03%).

4. Energia (Енергія) – використання вуглецевих, ядерних, геліо-, гідро-, вітро-, біо-, термо- та ядерних джерел енергії.

5. Біосфера – використання, стабілізація кількості та якості живих організмів. Генетично модифіковані організми.

6. Клімат – нормалізуючий вплив на природні чинники формування клімату. Балансування між льодовиковим періодом та перегріванням Планети.

7. Космос – використання космічних об`єктів та простору. Озоновий шар.

3.3. Основна конвенційна база. Серед основних документів, що регулюють Природну сферу буття Людства, варто виділити:

- Віденська конвенція про охорону озонового шару 1985 р. (використання речовин, що руйнують озоновий шар);

- Рамкова конвенція зі зміни клімату 1992 р. (Ключова роль розвинених країн у боротьбі зі зміною клімату, передача екологічно безпечних технологій країнам, що розвиваються)

- Конвенція ООН про біорізноманіття 1992 р. (збереження біологічного різноманіття, раціональне використання його компонентів та рівний розподіл вигод від використання генетичних ресурсів. Протидія зміні клімату).

- Конвенція ООН з морського права 1982 р. (єдиний міжнародно-правовий акт, що стосується проблем забруднення моря із суші – складає 40% забруднень Світового океану);

Конвенційна база даної сфери є достатньо розробленою, застереження до виконання не допускаються, протоколи до них встановлюють чіткі вимоги. Проте, деякі розвинені країни так і не взяли на себе зобов`язання зі зменшення власних викидів парникових газів, залишається можливість «законного» обходу вимог (саджання бананів замість встановлення очисних споруд в країнах, що розвиваються).

3.4. Система принципів і загальний підхід. Необхідно відмовитись від сучасного споживальницького підходу до використання ресурсів Природної сфери буття Людства, адже помножений на експоненціально зростаючу кількість людей з відповідними потребами, він кризисно загострює існуючі глобальні проблеми і ставить питання виживання Людства загалом.

Тому до 2035 року міжнародне співтовариство буде змушене визнати нову парадигму міжнародно-правового регулювання, що найбільш чітко буде відображено у такій системі міжнародно-правових принципів:

- Принцип розуму – дозволяти Природі самовідновлюватись – тоді це вимагатиме менших зусиль, ніж для відновлення природи руками Людини;

- Принцип суверенітету Людства над природними ресурсами;

- Незаподіяння шкоди – якщо досягнення мети можливе в інший, менш шкідливий спосіб, необхідно відмовитись від заподіяння шкоди. Людина не створювала Природу, значить ставитись до неї як до своєї власності також не можна;

- Принцип стабільності – Природа не встигає пристосуватись до швидких змін, в результаті з`являються аномальні зони, відбувається вимирання видів і т.д;

- Принцип мінімального втручання – Людство не може відмовитись від деяких антропогенних впливів – завдання зробити його мінімальним;

- Принцип рівноправності – у країн, що розвиваються є такі ж самі права бути розвиненими як і у розвинених країн. Не можна штучно підтримувати розрив між ними задля зменшення конкуренції;

- Принцип партнерства – держави борються з проблемами, актуальними для всього Людства. Це вищий рівень наближення, ніж співробітництво;

- Принцип пропорційності вкладу – оцінка різних типів вкладу держав, включно з впладом ресурсів, що знаходяться на її території: ефективність виробництва продукту і значення лісів Амазонії необхідно враховувати.

- Принцип пов`язаного права – закріплення за державами обов`язку піклуватись про певні проблемні зони включно з зонами, розташованими на території держав, не спроможних самостійно попіклуватись про ліквідацію екологічної проблеми.

3.5. Прогалини в міжнародному праві природної сфери буття Людства. З правової точки зору дана сфера є достатньо врегульованою. І проблема тут не в прогалинах права. Прогалини знаходиться в стимулах реалізації. Адже поки певна поведінка не буде вигідною, виникатиме спротив її здійсненню. Створення «ідеального батога» також не є самоціллю. Необхідно зробити правомірну поведінку вигідною. Насамперед економічно.

Тобто нам необхідний дієвий механізм реалізації, який би 1) був загальнообов`язковим і вигідним; 2) ефективно контролював; 3) забезпечував стягнення; 4) враховував вплив місцевих проблем (соціальних, продовольчих).

Адже, розшарування на зони «бідних» та «багатих» також вносить свої корективи. (В країнах, де ти або помираєш від голоду сьогодні, або зрубуєш і продаєш пару дерев з сусідніх джунглів, немає місця екологічній свідомості).