5. Міжнародно-правове регулювання техносфери буття Людства: Порядок денний 2035 року // о. Матіяш, студентка 3 курсу відділення міжнародного права імв кну імені Тараса Шевченка.

«Благодаря прогрессу в сфере коммуникаций и транспорта, одному из движущих сил глобализации, расстояния между странами и народами быстро стираются».

Фетхуллах Гюлен

«Любая достаточно развитая технология неотличима от волшебства».

Артур Кларк

На сьогоднішньому етапі розвитку людства роль техносфери є беззаперечною. Важко знайти такий аспект життя суспільства, який не зазнав би впливу техніки. Тому й недивно, що сучасна цивілізація отримала назву «техногенної». Жоден вчений не насмілиться заперечити роль науки і техніки, як основних детермінант сучасного життя людства. У 2035 році тенденція «технізації світу» не тільки збережеться, а лише посилиться, тому важливою постає необхідність забезпечити ефективне міжнародно-правове регулювання технологічної сфери людства для того, аби уникнути в майбутньому проблем, від яких залежатиме доля всього людства.

5.1. Розглядаючи міжнародно-правове регулювання техносфери, ми вважаємо за доречне виділити наступну його предметну сферу, яка б включала:

• Трансфер (передача) технологій. Сюди ми відносимо взаємовигідний обмін технологіями між державами, що включає, перш за все, експорт та імпорт технологій, а також залучення іноземних технологічних інвестицій.

• Продукт технології. Власне сюди ми відносимо усі результати технологічного розвитку людства, як наприклад – обчислювальна техніка, робототехніка, атомна енергетика, літакобудування, космічна техніка, мікробіологічна промисловість, віртуальний простір, інформаційно-комп’ютерна революція тощо.

• Технологічний процес. Складає основу будь-якого виробничого процесу і є найважливішою його частиною. Роль технологічного процесу є беззаперечною, адже він безпосередньо пов’язаний із переробкою сировини та перетворенням її в готову продукцію, яку потім споживає людство.

• Технологічний розвиток. Беззаперечним є той факт, що сьогодні техніка відіграє роль головного фактора розвитку людства, який відбувається, в основному, за рахунок існуючих технологій, техніки та використання науково-технологічних досягнень.

• Технологічний прогрес. Дає змогу замінювати застарілі та неефективні технології на нові, враховуючи сучасні умови життя і забезпечуючи таким чином поступальний розвиток людства. В його основі лежить заміна «живої» праці на «машинну».

5.2. Якщо поглянути на сучасний механізм міжнародно-правового регулювання техносфери, то можна зробити висновок про його галузевий характер, адже дану сферу людського буття регулюють окремі норми міжнародного повітряного, морського, екологічного, транспортного та частково кримінального права. Виходячи з цього, ми вважаємо за доцільне виділити у межах техносфери наступні галузеві комплекси правового регулювання, яким світове співтовариство надає особливу увагу:

• Технологічний тероризм (повітряний, морський, ядерний та ін.). На сьогоднішній день у світі все більш поширеним стають такі явища, як виведення з ладу потенційно небезпечних виробничих об’єктів до яких належать наприклад, атомні електростанції, хімічні комбінати тощо. Не меншої шкоди людству завдають організовані теракти із застосування передових досягнень науково-технологічного прогресу, наприклад, проникнення у центри переробки комерційної інформації, банківські бази даних тощо. З цією метою світове співтовариство прийняло ряд універсальних Конвенцій, які покликані шляхом правового регулювання подолати негативні наслідки актів технологічного тероризму.

• Діяльність ТНК – багатонаціональних компаній та транснаціональних корпорацій. Зважаючи на сучасну роль ТНК як провідних суб’єктів міжнародної господарської діяльності, постає необхідність забезпечити належне міжнародно-правове регулювання їхньої діяльності з можливістю надання їм статусу повноправного суб’єкта міжнародного права.

• Техногенні катастрофи. Сьогодні чи не найпоширенішою проблемою у технологічній сфері людства стають аварії на промислових об'єктах, будівництві, повітряному, автомобільному, трубопровідному та інших видах транспорту, які відбуваються внаслідок порушення умов їхньої експлуатації. Держави ігнорують встановлені на рівні міжнародних договорів правові стандарти, що в результаті призводить до катастрофічних результатів. Найбільш негативним наслідком техногенних катастроф є забруднення навколишнього середовища.

• Технологічні революції: промислова, інформаційна, «зелена революція» тощо. Промислова революція супроводжується заміною фізичної праці в процесі виробництва машинами. Інформаційної революція пов`язана з масовим використанням інформаційних технологій в різних сферах виробництва і суспільного життя: накопичення, обробка і передача інформації. Зелена революція – наукові розробки, що дають можливість програмувати урожай, впроваджувати інтенсивні технології, нові методи в селекції.

• Охорона праці. В результаті численних аварій у процесі виробництва постає необхідність створення безпечних умов праці, і що найважливіше – встановлення юридичної відповідальності за нещасні випадки та відшкодування у зв’язку із цим завданих збитків.

5.3. Конвенційна база, на основі якої сьогодні здійснюється міжнародно-правове регулювання техносфери людства, теж має галузевий характер. Найбільшу роль тут відіграють універсальні документи, прийняті на рівні ООН, що регулюють окремі аспекти технологічного співробітництва держав. До них належать:

Декларація ООН про використання науково-технічного прогресу в інтересах миру та на благо людства від 10.11.1975.

Базельська конвенція ООН про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням від 22.03.1989.

Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну при перевезенні небезпечних вантажів автомобільним, залізничним та внутрішнім водним транспортом від 10.10.1989.

Конвенція про Міжнародну цивільну авіацію від 07.12.1944.

Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок від 26.10.1979.

Конвенція про маркування пластичних вибухових речовин з метою їх виявлення від 01.03.1991.

Гаазька Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден від 16.12.1970.

Окрім, вищезазначених конвенцій на сьогодні існує ще близько 100 міжнародних нормативних документів, прийнятих як на регіональному, так і на універсальному рівнях Сюди можна віднести численні резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Ради Європи, директиви ЄС та інші.

5.4. Функціонування міжнародно-правового механізму регулювання технологічної сфери людства має відбуватись відповідно до основних принципів міжнародного права, однак при цьому повинна існувати база спеціальних, характерних лише для цієї сфери, принципів, що визначають її особливе місце у сучасному житті людства.

До таких принципів ми відносимо:

• Принцип суверенітету людства;

• Принцип технологічного суверенітету держави (здатність держави розробляти та будувати власними силами високопродуктивні обчислювальні системи для вирішення завдань оборонного, наукового та промислового характеру не повинна зазнавати обмеження зі сторони будь-яких суб’єктів сучасного технологічного прогресу);

• Принцип ресурсного реалізму (прогноз і планування технологічного розвитку держави повинен базуватися на наукових та реалістичних оцінках необхідних для цього ресурсів , які є в даний час і будуть доступними у перспективі);

• Принцип глобального технологічного імперативу (повинен відбутися перехід від технологій, що дозволяють існувати людству десятиліття, до технологій, орієнтованих на століття) ;

• принцип сталого розвитку(забезпечення наступних поколінь стартовими умовами, які має нинішнє покоління) ;

• Принцип пріоритету (в прогнозі технологічного розвитку необхідно виділити і пріоритетно підтримувати декілька ключових напрямків, які визначатимуть рівень і динаміку інших напрямків і галузей техносфери);

• Принцип сталого розвитку (забезпечення наступних поколінь стартовими умовами, які має нинішнє покоління);

• Принцип співвідношення технологічного розвитку одних держав з іншими (технологічний розвиток держав відбуватиметься у світі, що швидко розвивається та де суб'єкти геополітики і геоекономіки мають свої програми й вирішують свої завдання, тому технологічний прогноз повинен виходити не тільки з внутрішньої, але і з зовнішньої системи координат;

• Принцип орієнтування на результат, а не на регулювання технологічного процесу (технологічний розвиток передбачає вирішення конкретних завдань: освоєння конкретних видів продукції, оволодіння часткою світового ринку і т.д., саме орієнтуючись на ці завдання, і слід спрямовувати розвиток) ;

• Принцип наукової бгрунтованості (технологічний розвиток має спиратися на роботу так званих «мозкових центрів», які володіють математичними моделями, необхідними інформаційними потоками, методиками прогнозу і групою висококваліфікованих експертів).

5.5. Проаналізувавши сучасний стан міжнародно-правового регулювання техносфери, ми прийшли до висновку, що у його механізмі (як на нормативно, так і на інституційному рівні) існують суттєві прогалини, які повинні бути заповнені шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів та створення спеціалізованих інституцій. До цих прогалин ми відносимо:

• Відсутність закріпленого на законодавчому рівні понятійного апарату техносфери людства;

• Неврегульований механізм відповідальності за злочини проти людства, скоєні у технологічній сфері;

• Відсутність нормативно-правового та інституційного механізмів контролю за діяльністю ТНК, які у майбутньому стануть повноправними суб’єктами міжнародного права, зважаючи на все більше зростання їхньої ролі у сучасній системі міжнародних відносин;

• Невиконання державами на національному рівні вимог щодо експлуатації промислово небезпечних об’єктів;

• Відсутність ефективної правової бази стосовно заборони використання в космічному просторі будь-яких видів зброї та встановлення обмежень щодо проведення на території небесних тіл «військової активності».

5.6. На сучасному етапі розвитку Технологічної сфери людства у її межах простежується ряд серйозних викликів, ігнорування яких сьогодні може у майбутньому поставити під питання існування всього людства.

До цих викликів належать:

• Світова технізація. У результаті впровадження «штучно створених» досягнень технологічної сфери у всі аспекти людського життя відбувається поступове заміщення природної сфери людства.

• Технологічне безробіття. Процес автоматизації виробництва призводить до заміни в робочому циклі людей на машини та спричиняє вивільнення робочих місць. Якщо така тенденція збережеться, то у майбутньому мільйони людей залишаться без заробітку та засобів до існування.

• Безлюдна технологія. Передбачає поступове звільнення людини від участі у процесі підготовки, планування та управління виробництвом, від функцій спостереження, обслуговування, управління та контролю за роботою обладнання.

• Нестача сировини. Технологічний процес забезпечується головним чином за рахунок використання сировини, зокрема енергетичних ресурсів. Необмежене та нераціональне їх використання поставить людство у майбутньому на межу виживання.

• Забруднення навколишнього середовища. Відходи процесу виробництва, які належним чином не утилізуються, завдають непоправної шкоди не лише природному середовищу, а насамперед здоров’ю людини, ставлячи під загрозу її життя.

• Інформаційні війни. Із розвитком сучасних технологій набуло поширення виробництво так званої «гуманної» або інформаційної зброї. У десятки разів зросла можливість нанесення державі удару за допомогою комп'ютерних систем, електронної пошти з метою дезорганізувати насамперед роботу систем державного і військового управління.

5.7. Вище наведені нами виклики, з якими доводиться стикатися Технологічній сфері людства, дають нам можливість визначити основні тенденції, що спричиняють їх загострення. До таких тенденцій, на нашу думку, належать:

• Впровадження автоматизації виробництва, яке поступово витісняє людину від участі в технологічному процесі, за рахунок чого зменшуються витрати на оплату персоналу праці, підвищується продуктивність праці і зменшуються затрати на виробництво.

• Загострення технологічної кризи, яке проявляється у посиленні протиріч між тенденціями технологічного розвитку, його можливостями, наслідками. Технологічна криза виникає як криза нових технологічних ідей в умовах явно вираженої потреби в нових технологіях. Як приклад такої кризи можна навести ідею мирного використання атомної та ядерної зброї.

• Поширення «технологічного песимізму». На сучасному етапі виникає все більша кількість думок про необхідність обмеження ролі технології в житті людства. Як підтвердження цьому наводяться негативні наслідки екологічного, соціально-політичного та антропологічного характеру.

• Недотримання державами міжнародних технічних стандартів в процесі виробництва. Сюди відноситься порушення вимог стандартизації і сертифікації продукції, внутрішніх систем якості, неефективний державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил на національному рівні, а також недосконалість механізму відповідальності за їх порушення.

• Фізичне та моральне зношення промислових об’єктів. Поява в результаті технологічного розвитку більш досконалих видів обладнання з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування і експлуатації спричинила необхідність заміни старого ОФ ще до їх фізичного зносу. Несвоєчасна заміна морально застарілих ОФ призводить до того, що на них виробляється більш дорога і гіршої якості продукція, підвищується її собівартість в порівнянні з тією, що виготовляється на більш сучасних машинах та обладнання.

5.8. Враховуючи наявні у міжнародному праві прогалини стосовно регулювання деяких аспектів технічної сфери людства, ми вважаємо, що для налагодження у майбутньому її ефективного міжнародно-правового регулювання необхідно прийняти у рамках новоствореної Конфедерації Об’єднаних Націй Землі Конвенцію про забезпечення технологічного співробітництва між державами (Convention on providing technological cooperation between states).

Мета Конвенції: встановлення основних принципів у сфері технологічного розвитку держав та створення правової основи для розробки детальних правил довгострокового міжнародного співробітництва у технологічній сфері людства, спрямованого на забезпечення міжнародної техногенної безпеки на основі врахування інтересів всіх учасників світового технологічного процесу.

Основні принципи Конвенції:

• взаємна відповідальність усіх держав-учасниць світового технологічного процесу;

• справедливий розподіл між державами ризиків стрімкого розвитку технологічної сфери людства;

• державний суверенітет над національними природними ресурсами

• рівноправність доступу усіх держав до продукції технологічного розвитку людства;

• надання підтримки технологічно відсталим державам світу.

Сфера регулювання:

• закріплення на законодавчому рівні понятійного апарату технологічної сфери людства (визначення таких понять, як техносфера, технологічна безпека, технологічне безробіття, технологічна криза тощо);

• встановлення порядку, методів та засобів вирішення спорів між Договірними Сторонами, що виникають у технологічній сфері людства;

• відповідальність за забруднення навколишнього середовища в результаті техногенних катастроф, що виникають внаслідок неефективного контролю держав за дотриманням національними підприємствами вимог в процесі виробництва;

• засади протидії технологічному тероризму з метою забезпечення світової технологічної безпеки

• як індивідуально, так і колективно розробляти заходи щодо зміцнення міжнародно-правового, організаційного та фінансового співробітництва держав у рамках технологічної сфери людства.

5.9. Для забезпечення нормального функціонування суб’єктів світового співтовариства у межах технологічної сфери людства необхідно запровадити ряд специфічних свобод, характерних для міжнародно-правового регулювання даної сфери. Ми пропонуємо запровадити наступні свободи:

• Свобода впровадження нових технологій та їх експлуатації (жоден учасник світового технологічного процесу не може бути обмежений у доступі до продуктів технології, а також їхнього вільного використання, якщо це не суперечить інтересам людства).

• Свобода недоторканності та автономності (кожна держава самостійно визначає напрямки і галузі свого технологічного розвитку та не повинна зазнавати будь-якого примусу чи обмеження з боку інших суб’єктів).

• Свобода вільного доступу до світового ринку ресурсів (кожна держава, незалежно від рівня свого технологічного розвитку має право на використання світових природних ресурсів, що є надбанням усього людства).

5.10. У спектрі створення ефективного механізму міжнародно-правового регулювання постає необхідність встановити відповідність основних прав та обов'язків суб'єктів техносфери:

• Право на вільне збереження особистих даних (з метою уникнути тотального технократичного контролю над особистістю).

  • Обов’язок невтручання в особисте життя людини (лише у конкретно визначених випадках, якщо виникає загроза інтересам людства).

• Право на вільний доступ до інформації (виняток повинна становити лише конфіденційна інформація).

  • Обов’язок всебічно сприяти інформаційному розвитку особистості та суспільства (технологічний прогрес, який створює нові способи поширення інформації, повинен забезпечувати їх ефективне та законне використання ).

• Право на сприятливе навколишнє середовище (наслідки техногенних катастроф, забруднюючи довкілля, завдають серйозної шкоди здоров’ю та життю людини ).

  • Обов’язок ліквідації несприятливих наслідків технологічного розвитку (реструктуризації промислово небезпечних об’єктів тощо).

• Право на недоторканність (пов’язане із розвитком сучасних технологій, які дозволяють в процесі прослуховування телефонних переговорів, аудіо-та відео спостереження слідкувати за життям особи).

  • Обов'язок використовувати досягнення сучасних технологій в мирних цілях.

• Право на ефективний судовий захист (з метою відновлення порушених справ та відшкодування завданих збитків).

  • Обов’язок нести відповідальність за завдання шкоди в процесі використання досягнень технології.

5.11. Базуючись на основних свободах, компетенція нового світового уряду повинна поширюватися на регулювання процесів, що лежать поза сферою дозвільної компетенції окремого суб’єкта у межах техносфери. В деяких галузях, присутність контролю міжнародної спільноти є необхідною умовою для їх функціонування. Такими галузями є, наприклад, техногенна безпека, військово-промисловий комплекс, захист інформації, захист навколишнього середовища тощо. Така дозвільна компетенція повинна бути направлена на контроль відповідності процесу національного виробництва міжнародним стандартам, узгодження технологічного розвитку з цілями, методами і засобами міжнародної спільноти.

При цьому необхідно встановити межі заборонної компетенції, яка б включала заборони:

• порушення основних принципів міжнародного права

• порушення суверенітету людства в експлуатації простору Землі

• порушення основних прав та свобод суб’єктів техносфери;

• використання досягнень технологічного розвитку в цілях нанесення шкоди людству;

• нехтування міжнародними технічними стандартами їх та недотримання;

• проникнення у межі приватної інформації в цілях, що порушують межу необхідного захисту суспільства.

5.12. Для забезпечення ефективного міжнародно-правового регулювання не менш важливим є встановлення рівнів відповідальності суб’єктів даної сфери, насамперед позитивної та негативної відповідальності.

Позитивна міжнародно-правова відповідальність головним чином полягає в сумлінному виконанні всіма суб’єктами встановлених (світовим співтовариством, законом) обов’язків. Щодо негативної міжнародно-правової відповідальності, то вона характеризується, перш за все, засудженням дій суб’єкта з боку міжнародно-правової спільноти та настання для нього негативних наслідків.

5.13. Таким чином, ми виділяємо наступні види/категорії міжнародно-правової відповідальності на рівні котрих і будуть розроблятися і відповідні санкції:

• кримінальна відповідальність – за вчинення злочинів проти людства з використанням досягнень технологічного прогресу;

• адміністративна відповідальність – за порушення суб’єктами техносфери стандартів технологічного процесу, неналежну експлуатацію промислово небезпечних об’єктів – від штрафів до арешту майна;

• матеріальна відповідальність - пов’язана із порушенням умов праці робітників підприємства, стосується внутрішньої діяльності установ;

• фінансова відповідальність – відшкодування збитків, завданих негативними наслідками техногенних катастроф, небезпечних викидів у навколишнє середовище;

міжнародна відповідальність – за порушення норм Конвенцій, що призводить до найбільших серйозних санкцій - виключення зі складу організації, «технологічне ембарго» тощо.

5.14 .Враховуючи відсутність на світовому рівні органу, до сфери відання якого належала б виключно технологічна сфера людства, ми вважаємо за необхідне створення у рамках Конфедерації Об’єднаних Націй Землі (UNEC) Світової Організації з питань технологічного розвитку - World Organization of Technological Development (WOTD) Передбачаються такі головні умови функціонування Організації з питань світового технологічного розвитку .

Склад організації:

• постійні на непостійні члени на рівні держав;

• незалежні представники передових галузей науки, члени світових наукових центрів, IT-спеціалісти.

• Структура організації:

• Комісію з технологічних стандартів (Commission of technological standards) – розробка світових стандартів технологічного розвитку та контроль за їх дотриманням;

• Комітет з питань технологічної безпеки (Committee of technological security) – моніторинг та контроль за впровадження державами новітніх технологій та досягнень технологічного прогресу в процесі виробництва, запобігання різним видам технологічного тероризму.

• Комісія ОВТД по контролю встановлення відповідальності та накладення штрафів і санкцій за технологічні злочини, вчинені з метою завдання шкоди інтересам всього людства;

• Фонд технологічної допомоги (Fund of technological support) – зменшення технологічного розриву між державами шляхом надання допомоги технологічно нерозвиненим і малорозвиненим країнам;

• Банк технологічного розвитку (Bank of technological development) – збирання та зберігання інформації щодо показників технологічного розвитку тієї чи іншої держави.

Враховуючи особливості повноважень вищезначених підрозділів ОВТД до загальної компетенції Організації належатиме:

• складання рейтингу держав за рівнем технологічного розвитку;

• комплексна оцінка поточного стану всіх ланок технологічного комплексу,

• систематизація зовнішніх тенденцій і глобальних викликів технологічного розвитку світу;

• контроль над обсягами виробництва промислово небезпечної продукції;

• розробка спеціальних програм допомоги технологічно нерозвиненим державам;

• недопущення обмеження доступу на світовий ринок технологічної продукції;

• встановлення відповідальності за недотримання державами стандартів у сфері світового технологічного процесу.

5.15. Беззаперечним є той факт, що на сучасному етапі життя наука та техніка є двома найважливішими факторами розвитку людства й залишаться ними в майбутньому. Однак, незважаючи на позитивну роль техносфери у житті людини, стрімкий технологічний розвиток світу все більше набуває негативних рис. Підтвердженням цьому можуть слугувати зазначені нами вище виклики, з якими людству доводиться стикатися вже сьогодні, – це і світова технологічна криза, і технологічне безробіття та багато іншого. Сучасні тенденції розвитку техносфери (автоматизація виробництва, посилення технологічного розриву між державами) свідчать про те, що для того, аби уникнути в майбутньому загострення цих викликів, нам необхідний якісно новий механізм міжнародно-правового регулювання, який дозволить людству ефективно боротися з негативними наслідками технологічного прогресу. З цією метою ми пропонує формат абсолютно нової Конвенції про забезпечення технологічного співробітництва між державами (Convention on providing technological cooperation between states), яка повинна бути прийнята у рамках Світового уряду, що носитиме назву Конфедерації Об’єднаних Націй Землі. Ефективна реалізація положень даної Конвенції буде можливою за рахунок створення у рамках ЮНЕК - Організації з питань світового технологічного розвитку (Organization of World Technological Development – ОВТД), діяльність якої базуватиметься не лише на основних принципах міжнародного права, а перш за все забезпечуватиметься за рахунок системи спеціальних принципів, які будуть притаманними виключно технологічній сфері буття людства (принцип технологічного суверенітету, принцип ресурсного реалізму, глобального технічного імперативу та ін.).

Підсумовуючи все вище викладене, потрібно зазначити, що створення у майбутньому ефективного механізму міжнародно-правового регулювання техносфери буття людства займе тривалий час та вимагатиме чимало спільних зусиль всього світового співтовариства. Ми вважаємо, що цей процес буде складатися з кількох послідовних, різних за змістом, але однакових за метою етапів, як:

I етап – підготовчий - проведення Світового форуму з питань майбутнього технологічної сфери людства, на якому слід прийняти рішення про розробку глобального плану виживання людства в умовах стрімкого розвитку технології та науки (займе близько 3-5 років).

II етап – інституційний – створення на універсальному рівні наднаціонального органу – Світової організації з технологічного розвитку держав ВОТД (World Organization of Technological Development), а на національному – представництв цієї організації у формі установ, відомств, комітетів державної системи органів (5-10 років).

III етап – конвенційний - прийняття універсального нормативного акта на рівні ВОТД – Конвенції ВОТД по забезпеченню технологічного співробітництва між державами (5-7 років)

IV етап – організаційно-правовий – приведення державами свого національного законодавства у відповідність із прийнятою Конвенцією

(5 років).

Ми не повинні зволікати, адже проблема виживання всього Людства стосується кожного з нас.