8. Міжнародно-правове регулювання ноосфери буття Людства: Порядок денний 2035 року // о. Кривецька, студентка 3 курсу відділення міжнародного права імв кну імені Тараса Шевченка.

«Души, собранные воедино, способны возжечь огонь новой жизни, преобразующей грубую материю в нечто живое. Единорог есть воплощенная человеческая мысль, воплощенное чаяние – тяга к свету, чистоте и надежде на лучшее. Он одновременно пребывает в мире эфирном и материальном». Владимир Свержин. Путь Единорога

8.1. Теорія, висунута й обґрунтована В.І. Вернадським, ось уже понад півстоліття породжує жваві дискусії та все ґрунтовніші дослідження серед науковців. Але якщо раніше ноосфера розглядалася як тема природничо-філософського характеру, то сьогодні постає потреба у її правовому регулюванні. Не дивно, адже новітні досягнення людини, зумовлені передусім її інтелектуальним розвитком, мають своїм наслідком небачені раніше зміни як у суспільному, так і в біологічному сприйнятті людини як виду, розширюється спектр її прав і свобод. З іншого боку, разом із інформаційно-технологічним прогресом людства з’являються і питання, котрі не мали аналогів раніше, а також загрози та небезпеки, для запобігання яким необхідний комплекс взаємозалежних прав і обов’язків, дозволів і заборон. У світлі висхідних глобалізаційних процесів саме міжнародне право набуватиме вирішального значення в розробці механізму правил і гарантій, котрі забезпечать справедливе співвідношення суверенітету Людства, суверенітету держави і, нарешті, суверенітету кожного окремого індивіда.

На нашу думку, до предметної сфери міжнародно-правового регулювання ноосфери входять правові відносини, котрі виникають у процесі та внаслідок інтелектуальної діяльності людини та поглибленої взаємодії в межах інформаційного суспільства.

При цьому головним об’єктом правовідносин ми вбачаємо розум (інтелект) людини, а також похідні від розуму – інтелектуальну (в тому числі наукову) діяльність та інформаційну взаємодію індивідів (в т.ч. у віртуальному просторі).

8.2. У межах даної сфери дослідження виділяються сім галузевих правових комплексів:

• Правовий комплекс регулювання обміну інформації сучасними комунікаційними каналами (у першу чергу, за допомогою телевізійних комунікаційних каналів і безпровідного Інтернету);

• Правовий комплекс регулювання інтелектуальної діяльності людини (даний галузевий комплекс включає інститути захисту інтелектуальної власності та правого регулювання форм і методів впливу на підсвідомість людини);

• Правовий комплекс регулювання інформаційних взаємодій (в межах даного галузевого комплексу окремо виділяється правовий механізм запобігання інформаційній війні);

• Правовий комплекс регулювання науки доби нанотехнологій;

• Правовий комплекс регулювання процесів формування штучного інтелекту (винесений за межі правового регулювання науки доби нанотехнологій, але дотичний із цією сферою);

• Правовий комплекс регулювання процесу надання й отримання освіти;

• Правовий комплекс регулювання процесів формування загальнолюдських культурних горизонтів.

8.3. На сьогоднішній день діє досить розгалужена база міжнародних документів, котрі регулюють певні аспекти відносин в межах вказаних вище галузевих правових комплексів.

Одна з найбільш регламентованих галузей – це захист інтелектуальної власності (зокрема, авторське і патентне право). Серед найважливіших міжнародних документів слід вказати Паризьку конвенцію про охорону промислової власності від 20 березня 1883р., Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів від 9 вересня 886. Всесвітня конвенція ЮНЕСКО про авторське право 1952 року, Договір ВОІВ з авторського права від 20.12.2006.

Для забезпечення свободи розвитку інформаційних технологій діють такі документи: Конвенція про використання радіомовлення в інтересах миру (23.11.1936р.), Окінавська хартія глобального суспільства від 22.07.2000р., Конвенція РЄ про кіберзлочинність від 02.11.2001, Декларація Комітету Міністрів РЄ про свободу спілкування в Інтернеті від 28 травня 2003р. року, Декларація Комітету Міністрів РЄ про принципи управління Інтернетом від 21вересня 2011р.

З метою забезпечення отримання освіти на міжнародному рівні прийнято Конвенцію про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти від 14 грудня 1960 року, Конвенцію ООН про права дитини, Всесвітню декларацію ЮНЕСКО про вищу освіту для ХХI століття: підходи і практичні заходи (від 09.10.1998), Болонську декларацію від 19.06.1999, Декларацію тисячоліття ООН від 08.09.2000.

8.4. У пропонованій системі регламентації міжнародних правовідносин, що виникають у ноосфері, ключова вимога полягає у формуванні взаємозалежної паралелі «суверенітет Людства – суверенітет держави – суверенітет індивіда». Тому правовідносини повинні ґрунтуватися на таких принципах, а також на нормах-принципах:

• Принцип суверенітету розуму;

• Принцип інформаційної рівності , тобто недопустимості цифрового розриву між країнами з різним розвитком інформаційно-комунікаційних технологій;

• Принцип гуманістичного та мирного характеру науки;

• Принцип субсидіарності. Згідно з цим принципом, головна мета міжнародного правового регулювання – надати суб’єктам міжнародних правовідносин якомога більший спектр прав і свобод та обмежити сферу дії заборон і санкцій лише доцільним їх застосуванням; а там, де права і свободи проголошені – забезпечити їх виконанням справедливого обов’язку з боку інших суб’єктів;

• Норма-принцип збереження культурних цінностей в умовах інформаційної та ментальної трансформації;

• Норма-принцип верхньої межі – необхідність раціонального фільтрування ідей та інтелектуальних процесів, які відтворюються і поширюються за допомогою новітніх технологій, в тому числі шляхом віртуального чи цифрового відтворення;

• Норма-принцип добровільності – кожна людина має право як використовувати надбання інформаційно-технічної доби у своїх інтересах, не порушуючи при цьому права інших суб’єктів, так і відмовлятися від такого використання з особистих міркувань.

Під віртуальним відтворенням слід розуміти будь яке повторення реальних явищ і процесів, котрі насправді не відбуваються із суб’єктом, а сприймається за допомогою органів чуття та/або через імпульси нервової системи. Один з найпростіших прикладів віртуального відтворення – фільми у 3-D форматі.

Під цифровим відтворенням мається на увазі копіювання процесів вищої нервової системи (головного мозку) індивіда, його запис на електронні носії та подальше поширення.

8.5. На даний момент немає жодної правової норми, прийнятої на міжнародному чи регіональному рівні, котра регулювала б відносини щодо розробки чи використання штучного інтелекту. Ці питанні, як правило, є об’єктами дискусій на наукових конференціях, сторінках інтернет-сайтів і публіцистичних видань, однак жодного правового оформлення вони не набули. Це пояснюється тим, що розробки штучного інтелекту – явище відносно нове.

Крім того, особливістю нашої епохи є розвиток інформаційного суспільства. З цього неминуче випливає, що поряд із нормальною реальністю людину оточує віртуальна реальність, де повинні бути прописані конкретні правила взаємодії. Ця сфера також не має на сьогоднішній день правової регламентації.

Ще одна проблема, котра потребує негайного врегулювання, – це інформаційна безпека. Міжнародно-правовий документ, прийнятий лише на регіональному рівні, – це Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність²⁴.

Піратство в Інтернеті (або хакерство) – теж актуальна проблема на сучасному етапі. На практиці немає дієвих методів, для того щоб викорінити це явище і захистити авторські права. Тому варто переглянути підхід до понять «забороненого» і «відкритого», до суб’єктів, які несуть відповідальність у цій сфері (детальніше – у пп. 8.12.)

8.6. Розвиток науки створює в постіндустріальному суспільстві проблеми, які у 2035 році переростуть у реальні загрози для виживання Людства, в разі якщо сьогодні не буде розроблено поетапний механізм їх вирішення і регламентації відносин, котрі виникають у нових умовах інформаційно-технологічного прогресу.

Зокрема, перед Людством стоять такі виклики:

1. Поширення безпровідних каналів обміну інформації, що зумовлює стирання меж особистого простору, державних кордонів.

2. Слабкий захист авторських прав в Інтернеті;

3. Поширення віртуального способу життя (все більше людей тепер інколи виходить з он-лайну в реальність, а не навпаки);

4. Активне використання розвиненими державами інформаційної зброї (яскравий приклад – масштабна кібершпигунська операція «GhostNet», яка охопила 1295 комп’ютерів на цілому світі, третина яких знаходилась у міністерствах закордонних справ, посольствах, міжнародних організаціях та великих приватних фірмах²⁵);

5. Зростання цифрового розриву між державами різного рівня інформаційно-комунікаційного і науково-технічного розвитку. Це тягне за собою нову форму стратифікації – інформаційну – і може спричинити розгортання «кіберколонізації» – нової форми залежності слабких держав від сильних.

6. Розробка штучного інтелекту. На даний момент він іще не створений, але успіх досліджень у сфері кібернетики і робототехніки свідчить про стрімкий і прогресивний розвиток наукового знання та новітніх технологій даного спрямування, наслідки яких уже сьогодні повинні бути передбачені та забезпечені правовим регулюванням.

8.7. Для підтвердження актуальності сформульованих вище викликів, слід позначити головні тенденції, які простежуються у діяльності міжнародної спільноти на сучасному етапі.

• Протягом періоду від 1998 року в рамках ООН не було прийнято жодної конвенції з даного питання, переважно тому що існують серйозні розходження в позиціях розвинених країн і країн, що розвиваються.

Головним форумом обговорення проблеми інформаційної безпеки та інформаційної війни на сучасному етапі є ООН. Від 1998 року Генеральною Асамблеєю було прийнято ряд резолюцій, котрі закріплюють важливість інформаційної безпеки для міжнародної спільноти, пропонують єдині принципи інформаційного співробітництва, визначають єдині варіанти тлумачення ключових термінів даної сфери²⁶. Щоправда, потрібно відзначити зусилля українського науковця Олександра Мережка, який розробив проект Конвенції про заборону використання кібервійни в глобальній інформаційні мережі інформаційних і обчислювальних ресурсів (Інтернеті)²⁷.

• До 2030-го року очікується створення комп’ютера, потужність якого зрівняється з можливостями людського мозку (проект комп’ютера фірми ІВМ «Blue Gene»)²⁸.

• Згідно з прогнозами науковців, до 2030-року людський мозок може бути відсканований і відтворений штучним або природним способом²⁹. Ми вважаємо, що саме тут особливо важливо застосувати принцип верхньої межі: перед тим, як відтворити процеси нервової системи конкретної людини, тобто передати її думки, ідеї, інтелектуальний потенціал, потрібно розробити чіткий перелік вимог до такого процесу. В першу чергу, обов’язкова перевірка психічного здоров’я особи, мозок якої сканується, щоб упевнитися у безпечності відтворення його діяльності. По-друге, необхідна згода самої особи або її найближчих родичів на «передачу та увіковічення інтелекту». І третя умова – це згода особи, якій передається чужорідний інтелект, – в даному випадку діє принцип добровільності. Як бачимо, тут існує дуже тонка грань між раціоналізмом та етикою, тому міжнародне право служить інструментом, який покликаний попередити зловживання у сфері інтелектуального впливу та інформаційної взаємодії.

• Уже сьогодні в медицині застосовуються перші електронні імплантати, які вживлюються в мозок і можуть бути використані для корекції нервової системи³⁰.

• Компанії, які займаються комп’ютерними іграми, працюють над розробкою версій із віртуальною участю гравця. Іншими словами, під впливом електронних імпульсів викликаються галюцинації, які контролюються комп’ютером. З одного боку, це, імовірно, матиме позитивні результати: за допомогою таких галюцинацій можна лікувати «думкою», використовувати їх як методи допиту злочинця. З іншого боку, це прямий шлях до маніпулювання свідомістю – як індивідуальною, так і масовою, – що одним зі своїх наслідків матиме створення універсальних солдатів.

• Розвиток штучного інтелекту – це сфера, яка потребує максимальної уваги з боку права, адже перед людиною відкриваються колосальні можливості. Перед спокусою влади такого масштабу встояти майже неможливо, тому саме у цій галузі, на нашу думку, механізм заборон повинен переважати над правами і дозволами.

• Запуск андронного колайдера – один із найяскравіших доказів невідповідності міжнародного права динамічним змінам сучасності. Залишаються нез’ясованими питання: які норми регулюють процес розробки андронного колайдера, яка інституція надає дозвіл на його запуск, чи можливий взагалі запуск об’єкта, який несе загрозу для всієї планети і, нарешті, хто застосовуватиме санкції в разі нанесення школи безпеці та здоров’ю Людству?

8.8. У сфері захисту інтелектуальної власності ми пропонуємо на міжнародному рівні ввести форму міжнародного світового патенту - international world patent (поряд із Міжнародним патентом формату PCT та Європейським патентом). Дія цього патенту поширюється на винаходи, котрі мають особливе – ексклюзивне – значення для загального майбутнього і безпеки та переходять у категорію «Надбання Людства».

Міжнародний документ матиме назву «Конвенція про охорону об’єктів інтелектуальної власності, які визнано надбанням Людства» (Convention for the Protection of Intellectual Property, Recognised the Heritage of Humanity) і передбачатиме:

• введення форми міжнародного світового патенту;

• розробку конкретних критеріїв для об'єкта «особливої важливості», що переходить у категорію «надбання людства» (переважно винаходів та ноу-хау) з подальшим повним або частковим його засекреченням;

• функції та повноваження Фонду розуму і підконтрольного йому Експертного бюро (див. пп. 13-14);

• закріплення принципу необмеженості та безстроковості немайнових прав суб’єктів інтелектуальної діяльності щодо даних об’єктів і обмеженості їх майнових прав одноразовою грошовою винагородою;

• порядок виплати одноразової винагороди, після чого об’єкт переходить у категорію «надбання Людства».

Правовідносини щодо об’єктів патентного права, які не підпадають під категорію надбання Людства, регулюються відповідно Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883р., Всесвітньою конвенцією ЮНЕСКО про авторське право 1952 року, Конвенцією про видачу європейських патентів від 05.10.1973р. та іншими багатосторонніми та двосторонніми договорами, які діють на сучасному етапі.

8.9. Для нормального функціонування міжнародно-правового регулювання ноосфери Людства суб’єкти повинні володіти такими спеціальними свободами:

- свобода думки і слова,

- свобода обміну інформацією,

- свобода наукової діяльності,

- свобода відмови від контакту з віртуальною реальністю – гарантована принципом добровільності. Ніхто не може бути примушений до користування Інтернетом та іншими каналами безконтактного зв’язку, що будуть винайдені впродовж наступних 20-ти років.

8.10. Нижче наведені головні права та еквівалентні їм обов’язки, які виникають у суб’єктів правовідносин у межах ноосфери.

• Право на захист інтелектуальної власності та діяльності, право на визнання за результатами інтелектуальної діяльності. Відповідний обов’язок – Обов’язок передачі ексклюзивних винаходів у надбання людства.

• Право на розвиток інтелекту. – Обов’язок збереження, розвитку і передачі культурних цінностей.

• Право на безпечне інформаційне та інтелектуальне середовище. – Обов’язок ліцензування програм віртуального відтворення.

• Право і обов’язок використання новітніх наукових досягнень у мирних цілях.

8.11. Встановлення заборон є найдоцільнішим для забезпечення інформаційної безпеки та вільного обміну думками. Таким чином, у першу чергу, ми захищаємо суверенітет держави та суверенітет Людства. Опираючись на розробки минулих років, пропонуємо закріпити такі заборони:

- заборона ведення інформаційної війни;

- заборона використання інформаційної зброї (визнання її як зброї масового ураження);

- заборона насильницького маніпулювання індивідуальною і масовою свідомістю.

Крім того, винятково ретельне правове регулювання необхідне в регламентації процесу наукової діяльності, особливо – у сфері розробки та використання штучного інтелекту. Тому для даного галузевого комплексу потрібно прописати наступне:

• заборона наукових досліджень, спрямованих на шкоду індивідуальній свободі, державному суверенітету, безпеці людства і планети загалом;

• заборона цифрового відтворення явищ, шкідливих для суспільної моралі та психічного здоров’я людини;

• заборона насильницького насадження і впровадження нанотехнологій у сфері штучного інтелекту;

• заборона спрямування наукової діяльності в насильницьких цілях.

Щодо дозвільних норм, передбачено наступне:

• надання ліцензій для спеціальних програм віртуального відтворення (з метою запобігання створенню піратських копій).

8.12. Для ефективного запобігання поширенню піратських копій в Інтернеті відповідальність за порушення майнових прав авторів покладається на інтернет-провайдерів. Саме вони відраховуватимуть роялті за кожне використання об’єктів авторського права у світовій мережі. Відповідно, файлообмінники будуть зобов’язані представити провайдерам перелік продукції (лише санкціонованої), яку вони пропонують користувачеві. Цей перелік реєструється провайдером і вноситься у загальну базу. У випадку, якщо на файлообміннику з’являється об’єкт (фільм, фото тощо), що не зазначений у переліку, провайдеру надходить відповідний сигнал із одночасним вилученням несанкціонованого об’єкта.

Схожий механізм діє і у випадку поширення піратських копій програм віртуального відтворення. Однак таке злочинне діяння несе більшу шкоду суспільству і державі, оскільки передбачає вплив на нервову систему людини і посягає не просто на інтелектуальну власність, а на свободу інтелектуальної діяльності, психічне здоров’я індивіда та суверенітет розуму. Тому для посиленого контролю за суб’єктами, які розповсюджують програми віртуального відтворення, створюється спеціальна інтернет-поліція і кіберсуди, в разі необхідності застосування санкції. Санкції можуть бути як майнового, так і кримінального характеру.

8.13. Передбачаючи, що на 2035 рік буде створена Конфедерація Об’єднаних Націй Землі, ми пропонуємо сформувати два міністерства у складі Світового уряду. Для визначення напрямків політики у сфері обміну інформації сучасними комунікаційними каналами діятиме Міністерство комунікацій (Ministry of Communications). Для цього потрібно буде структурно об’єднати Всесвітній поштовий союз, Міжнародний союз електрозв’язку, що на сьогодні є спеціалізованими установами ООН, а також новостворену Агенцію з управління Інтернетом, яка перебуватиме винятково підпорядкуванні конфедерації. При цьому остання агенція матиме більше кадрове забезпечення державних службовців і ширший спектр напрямків діяльності, оскільки через двадцять років передбачається, що поштовий та телефонний зв’язок будуть зведені до мінімуму (але не ліквідовані, чим гарантується принцип добровільності).

Інший центральний орган виконавчої влади матиме назву Міністерства інтелектуального розвитку (Ministry of International Development).

8.14. Автор вважає за доцільне створити у складі Міністерства інтелектуального розвитку нові інституції – агентства – котрі б на практиці реалізовували політику в сфері захисту інтелектуальної власності та дослідницької діяльності.

• Фонд Розуму (Foundation of Intellect).

Функції даної міжнародної інституції:

- ведення реєстру об’єктів інтелектуальної діяльності (зокрема - винаходів), які переходять у категорію надбання людства,

- ведення реєстру заявок і запитів від дослідницьких інститутів і компаній про необхідні об’єкти інтелектуальної діяльності.

Повноваження:

- надаватиме патенти і ліцензії на використання об'єктів,

-виплачуватиме ОДНОРАЗОВУ винагороду cуб’єктам (правонаступникам) авторського й патентного права – творцям даних об'єктів,

- здійснюватиме контроль за правомірним використанням даних об'єктів.

Експертна рада – служба, яка підкована Фонду Розуму (Сouncil of experts).

До її функцій входить:

- проведення експертизи на відповідність критеріям-вимогам, установлених Фондом Розуму,

- підтвердження за винаходом статусу об'єкта "особливої важливості", що переходить у категорію "надбання Людства".

Повноваження: видача експертних висновків.

• Міжнародне Агентство штучного інтелекту (International Artificial Intellect Agency).

Передбачається, що сфера штучного розуму повинна бути під прямим контролем загальноконфедераційного органу. Тому всі дослідницькі інститути об’єднуються в єдину мережу, котра діє на основі співробітництва, спільного інтересу і трансферу технологій. Координується робота інститутів спеціальними міжнародними службами. Створюється програма реєстрації усіх досліджень, програма класифікаторів і межі допустимого використання програм і носіїв штучного інтелекту. Забезпечується експертна оцінка даних досліджень Експертним комітетом.

В разі перевищення чітко визначеної дозволеної межі застосовуються заходи впливу і санкції, на що уповноважені спеціальні служби – органи контролю, які підзвітні Міжнародному Агентству.

В умовах прогресу ноосфери перед високорозвиненими країнами (США, Японія, Південна Корея) постане необхідність «поділитися» частиною своїх конкурентних переваг (маємо на увазі високі технології) на користь решти світу. Відбувається обмеження суверенітету держави на користь суверенітету і безпеки Людства.

8.15. Отже, головна мета на порядку денному 2035-го року полягає в тому, щоб гарантувати суверенітет людини та її об’єднань шляхом реального забезпечення суверенітету Людства в межах Конфедерації Об’єднаних Націй Землі.

Протягом найближчих двох років необхідно нарешті прийняти на рівні ООН Конвенцію, котра заборонятиме інформаційну війну як глобальну небезпеку для сучасності та визнаватиме інформаційну зброю зброєю масового ураження.

Розробка штучного інтелекту, одна з найактуальніших напрямків ноосфери, – це водночас успіх і загроза для Людства.

Ідеї поширюються Інтернетом, як імпульси по нейронним мережам, переплітаючись і об’єднуючись між собою у єдиний розум. Враховуючи це, ми усвідомлюємо необхідність збереження органічної оболонки людини, однак не можна нехтувати тим фактом, що інтелект поступово виходить за її межі. Як результат, думка поступово змінює свого носія, що кінець кінцем трансформується у мислячу матерію.

Більше того, ця сфера розвитку наукової думки становить таку значимість, що регулювати дану галузь потрібно ще до появи штучного інтелекту в його «ідеальному» вигляді.

Звичайно, трансформація людини у мислячу матерію не буде різким перетворенням людей у кіборгів – це справа дуже далекої перспективи. Цей процес відбуватиметься поступово, але головні кроки вже зроблені – вони пов’язані зі встановленням контролю над людським тілом і мозком, корекцією та поліпшенням їх роботи.

В контексті вище сказаного автор робить висновок, що суверенітет розуму – найголовніший принцип міжнародно-правового регулювання ноосфери Людства, існують всі підстави вважати, що через кілька десятків років поряд із людиною функціонуватимуть істоти штучного розуму, наділені власним механізмом продукування думки. Якщо до 2030 року передбачається створення комп’ютера, потужність якого переважатиме можливості людського мозку, то вже сьогодні найрозвиненішим державам світу потрібно виявити далекоглядну мудрість і сісти за стіл переговорів для об’єднання у єдину мережу потенціали науково-дослідних інститутів, які займаються розробкою штучного інтелекту. Саме тоді, коли держава передасть цю сферу впливу під міжнародне правове регулювання, інтерес Людства здобуде перемогу над егоїзмом націй. На нашу думку, для цього знадобиться не менше десятка років. Створенню такої мережі, що контролюватиметься Міжнародним Агентством штучного інтелекту, передуватиме низка угод про трансфер технологій, засекречення розробок особливого значення, про торговельні аспекти впровадження штучного інтелекту.

На 2035-й рік можливо буде ділитися думками, відчуттями, цінностями і навіть інтелектуальними можливостями не лише за допомогою соціальних мереж, але і шляхом віртуального (сенсорного) і цифрового відтворення. Більше того, це стане не лише можливістю, але і щоденною нормою. Однак, безперечно, залишиться частина людей, котрі свідомо не погодяться зазнавати впливу нових комунікаційних змін (як в інформаційному, так і в інтелектуальному плані), тож особливо важливо поряд із забезпеченням свободи обміну інформацією та правом на розвиток інтелекту закріпити принцип добровільності та гарантувати свободу відмови від контакту з віртуальною реальністю.

Свобода наукової діяльності повинна ґрунтуватися на принципі мирного характеру науки і обмежуватися, коли ця наука породжуватиме технології, що становитимуть загрозу для Людства. Таким чином забезпечується і право на безпечне інформаційне середовище, що відповідає принципу еквівалентності.

Вступ у силу запропонованої нами Конвенції про захист об’єктів інтелектуальної власності, що визнаються надбанням Людства, потрібно прийняти до 2025 року. Під час розробки цього документу, очевидно, будуть підписані «проміжні» багатосторонні договори про зміну деяких принципів права.

Створення Міністерства інтелектуального розвитку та Міністерства комунікацій можливе не раніше 2027-го року: спочатку у вигляді об’єднаних міжнародних інституцій, а потім – складових органів Світового уряду. Однак формування їх структурних одиниць можна почати з 2017 року. Так, варто переглянути функціональну доцільність Всесвітнього поштового союзу та Міжнародного союзу електрозв’язку, оскільки Інтернет до того часу буде лише безпровідним і зможе забезпечити супер-швидкість і зручність обміну інформацією. У даному контексті ключової важливості набуває принцип інформаційної рівності для мешканців усіх регіонів світу.

Разом із розвитком інформаційно-комунікаційних технологій зростає темп життя. Людина ХХІ століття мислить інакше, ніж її попередники. Еволюціонує думка, а разом із нею – система цінностей. Прогнозуючи порядок денний 2035 року, ми свідомо обираємо позитивний сценарій розвитку подій. Ми повинні бути готові до інтелектуальної трансформації людини для того, щоб поряд із технологічними можливостями ноосфери, що відкриваються перед Людством, забезпечити для таких змін ефективне моральне та міжнародно-правове регулювання.

Участь у підготовці доповіді брали студентки 3 курсу відділення міжнародного права В. Краснощок і 2 курсу МП І. Задорецька.