6. Міжнародно-правове регулювання економічної сфери буття Людства: Порядок денний 2035 року // в. Лютий, к. Іванчук, студенти 3 курсу відділення міжнародного права імв кну імені Тараса Шевченка.

Dives est cui tanto possessio est, ut nihil optet amplius – Багатий той, кому б не хотілося більше понад те, що йому належить.

Латинське прислів’я

Основне проблемне питання, що випливає з мети даного дослідження сформульовано в тезі: Егоїзм нації – чи виживання Людства. Економічна сфера буття залишається однією з основних в контексті міжнародно-правового регулювання – і, без сумніву, вимагає рішучих та продуманих алгоритмів трансформації системи міжнародного економічного права. В даній роботі автори здійснюють спробу розглянути оптимістичний сценарій розвитку подій в найбільш оптимальному форматі.

6.1. Особливістю предметно-спектральної сфери регулювання міжнародного економічного права визначаються дво- та багатосторонні міжнародні економічні відносини. У межах даної галузі права міжнародними вважаються відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного публічного права. Економічні відносини – комерційні в найширшому розумінні. Варто вказати на те, що для покращення формування основних інструментів правового регулювання – необхідно відійти від стереотипної романо-германської системи права.

6.2. Для оптимізації втілення основних правових засобів регулювання доцільно виділити наступні галузеві комплекси правового регулювання міжнародних відносин, які базуються на нормах міжнародного права. Одні галузі міжнародного права вже досить розвінути, других просто ще практично нема.:

1. Міжнародне торгове право;

2. Міжнародне митне право;

3. Міжнародне фіскальне право;

4. Міжнародне право БНК (багатонаціональних корпорацій);

5. Міжнародне фінансове право;

6. Міжнародне інвестиційне право;

7. Право міжнародних фондів.

6.3. Конвенційна база даних галузевих комплексів представлена наступними чинними міжнародно-правовими нормативними актами:

Міжнародне торгове право

Генеральна угода з тарифів і торгівлі - 1994 р.¹⁸ Генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС) в рамках СОТ – 1995. Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж – 1961¹⁹

Міжнародне торгове право (правове регулювання торгівлі патентами).1. Договір про патентну кооперацію (РСТ) 1970р. . Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію 1971р.²⁰ . Женевський акт Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків 1999р. Договір про патентне право (PLT) 2000 р. Стокгольмська конвенція про заснування ВОІВ (WIPO) 1967 р.

Міжнародне митне право. Конвенція про номенклатуру для класифікації товарів у митних тарифах від 15 грудня 1950. Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973. Міжнародна конвенція про гармонізовану систему описання і кодування товарів від 1 червня 1983. Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів від 27 травня 1980 р

Міжнародне фіскальне право. Модельна конвенція ОЕСР про уникнення подвійного оподаткування на доходи і капітал²¹

Міжнародне право БНК. Кодекс іноземних інвестицій, прийнятий 1970 р. латиноамериканськими державами, – країнами-учасниками Андського пакту: Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976) і Еквадором;. «Принципи щодо контролю за обмеженням ділової практики монополій і корпорацій» (схвалені у 1980 р. Генеральною Асамблеєю ООН). Конвенція СНД про транснаціональні корпорації 1998р.

Міжнародне інвестиційне право. Вашингтонська конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами 1965р. Сеульська конвенція про заснування багатостороннього агентства з гарантій інвестицій 1985р. Угода щодо торговельних аспектів іноземних інвестицій (ТРІМС) 1994р., яка діє в системі СОТ.

Необхідно вказати на наявність близько 60 міжнародно-правових актів, прийнятих на регіональному рівні. Проте наявність значної кількості міжнародних договорів вказує лише на неможливість оптимально врегулювати питання міждержавної співпраці, тому досить часто виникають колізійні питання, проблеми тавтологій та прогалин у застосуванні нормативного матеріалу. Також варто зазначити, що проведене дослідження не виявило затверджених на сьогоднішній день міжнародних договорів у сфері міжнародного фінансового та фіскального права, які за своїми положеннями могли б бути застосованими у якості відправних точок нових, модифікованих, під майбутні виклики розвитку людства – конвенції. Це, перш за все, вказує на недостатню урегульованість міжнародних фінансових відносин та невизначеність співпраці в межах формування світових резервних фондів, незважаючи на те, що потреба у вирішенні даного питання уже сформувалась.

6.4. Основоположними принципами міжнародного економічного права, поряд із загальними принципами міжнародного публічного права визначаються наступні спеціальні принципи:

Принцип суверенітету держави над своїми природними ресурсами та своєю економічною діяльністю. Випливає із принципу суверенітету, територіальної цілісності та пол­ітичної незалежності держав. Відповідно до цього принци­пу кожна держава має право та повинна вільно здійснюва­ти повний постійний суверенітет над усіма своїми багатства­ми, природними ресурсами й економічною діяльністю, включаючи право на володіння, використання та експлуа­тацію своїх природних ресурсів.

Принцип економічного співробітництва. Безпосеред­ньо випливає з принципу співробітництва держав незалеж­но від розбіжностей у їхньому політичному, економічному та соціальному ладі. Декларація про принципи міжнарод­ного права, що стосуються дружніх відносин та співробіт­ництва між державами відповідно до Статуту ООН від 24 жовтня 1970 р., проголошує: «Держави співпрацюють в еко­номічній, соціальній і культурній областях, а також в облас­тях науки та техніки та сприяють прогресу у світі в області культури й освіти. Держави повинні співпрацювати у справі сприяння економічному росту в усьому світі, особливо у краї­нах, що розвиваються». Цей принцип передбачає право на вільний вибір партнерів у міжнародних економічних відно­синах, право на одержання вигод від міжнародної торгівлі, право об’єднуватися в організації виробників товарів для роз­витку своєї національної економіки тощо.

Принцип взаємної та рівної вигоди передбачає взаємне право держав на справедливий розподіл вигод і зобов’язань між державами з різних економічних питань. Усі держави зобов’язані будувати свої взаємні економічні відносини та­ким чином, щоб враховувати інтереси інших країн.

Принцип вільного доступу до моря для країн, що не мають виходу до моря. Гарантується положення­ми Конвенції ООН з морського права 1982 р.

Система принципів формується за галузево-спектральним регулюванням та розглядається у наступних пунктах.

6.5. У проведеному дослідженні головними прогалинами МЕП варто виділити:

• у міжнародному торговому праві - впливові нації у Світовій організації торгівлі, замість допомоги країнам, що розвиваються, фокусуються на своїх власних комерційних інтересах – таким чином, порушуються базові принципи взаємності та найбільшого сприяння. На перший план виходить проблема недостатньої формальної закріпленості у співпраці між усіма державами.

У торгівлі з розвитком інтелектуального потенціалу людства та процесів глобалізації мають з’явитися якісно нові інститути торгових операцій пов’язаних з патентами. На сьогоднішній день не врегульовано на глобальному рівні питання купівлі-продажу патентів, незважаючи на те, що декотрі технології відчутно, а, інколи, й революційно впливають не тільки на окрему державу, а й на світ в цілому.

• у міжнародному фіскальному праві та праві міжнародних фондів – основна проблема, регулювання даних галузевих комплексів, перш за все, виникає через відсутність єдиних уніфікованих нормативно-правових актів, які б систематизували механізми співпраці в усіх галузях міжнародного права, що виступають об’єктами нашого дослідження.

• у міжнародному фінансовому праві - відсутність оподаткування фінансових трансакцій. На нашу думку, це сприяє дисбалансу реального та фінансового секторів глобальної економіки та є основою для зростання економічної нерівності у світі, а також ризику світових економічних криз, каталізаторами яких були і будуть штучно сформовані фінансові механізми.

• у міжнародному праві багатонаціональних корпорацій - з кожним днем постає все більша необхідність врахування у міжнародному праві впливу на глобальні процеси багатонаціональних компаній. Уже зараз ці компанії можуть активно використовувати у своїх інтересах ті ресурси людства, що не можуть бути оподатковані через неприналежність до жодної з держав (наприклад, ресурси відкритого моря). В умовах обмеженості ресурсів, вбачається справедливим і необхідним здійснювати фіскальні стягнення з БНК за використання спільного надбання людства.

• у міжнародному інвестиційному праві – в розвинених країнах спостерігається тенденція до збільшення інвестування в так звані «зелені технології». Завданням міжнародного права у цій галузі є заохочення інвестицій в екологію. На жаль, сьогодні це питання не врегульовано для оптимізації інвестицій у глобальних масштабах та найбільш ефективного їх залучення.

6.6. На даному етапі розвитку людства в економічній сфері буття виникають виклики, які потрібно вирішувати для подальшого благополуччя націй. У сфері торгового та митного права у першу чергу з’являється потреба у підтримці постійного зростання доходів і ефективного попиту; розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними; забезпечення для країн, що розвиваються і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку; забезпечення повної зайнятості.

Перед правовим регулюванням сфери міжнародних фондів постає питання оптимального використання світових ресурсів згідно з цілями сталого розвитку;

З усіх галузей міжнародної економіки фінансова сфера глобалізується в першу чергу. Міжнародні фінансові ринки практично кожного дня задають напрями економічної діяльності у всьому світі. Їх подальший широкомасштабний агресивний розвиток збільшуватиме диспропорцію реального і фінансового секторів світової економіки. Тобто, з кожним днем збільшуватиметься кількісний показник фінансових інструментів, непідтверджених реальною продукцією. Це, в свою чергу, призведе до зростання амплітуди та частоти економічних циклів, роблячи світову економіку в цілому настільки нестабільною та непередбачуваною, що не тільки примноження, а хоча б збереження активів буде під силу лише професійним учасникам фінансових ринків глобального рівня. Всі інші люди, у порівнянні з ними, будуть лише перетинати межу бідності.

Збільшення масштабів БНК вже зараз виражається у поширенні їх діяльності на території, що не оподатковуються жодною державою (головним чином, території відкритого моря). Дане становище надає додаткові переваги недосконалої конкуренції БНК і таким чином, сприяє ще більшій монополізації ними світових ринків.

Незважаючи на тенденцію до розвитку міжнародних організацій та програм, пов’язаних із захистом навколишнього середовища, динаміка їхньої діяльності показує недостатність наявних заходів для стабільності екологічної безпеки людства у подальшій перспективі. Неузгодженість інвестиційних операцій у світі спричиняє втрату потенційних глобальних можливостей інвестицій заради короткочасних прибутків, які із погіршенням екологічної ситуації закономірно будуть зменшуватися.

Інтелектуальний розвиток людства призводить до прискорення відкриття значущих для всього світу технологій. Але відсутність регулювання доступу та використання цих технологій з часом може здійснити негативний вплив на людство, коли вони замість того, щоб бути використаними для спільного блага, використовуватимуться в деструктивних, а іноді й небезпечних для світової безпеки цілях (наприклад, в цілях тероризму, або в цілях агресивної політики однієї держави, чи їх груп тощо). З іншого боку, необхідно зазначити, що незабезпеченість багатьох держав вже відкритими технологіями, що сприяли б їх розвитку в мирних сферах, призводить до неповного використання всього потенціалу людства.

6.7. Розглянувши наведені вище виклики, варто виділити такі тенденції до найбільшого загострення у даних галузях:

- В міжнародно-економічному регулюванні сформувалась тенденція, яка вказує на те, що принципи здоров'я, безпеки та охорони довкілля стабільно ігноруються.

- Правове співробітництво держав з питань митно-тарифного регулювання здійснюється або у формі виключно договірних відносин, або у формі широкого міжнародного співробітництва, яке відбувається на постійній основі в рамках відповідних міжнародних організацій. Питання митної співпраці найбільш гостро постає через призму формування універсальної системи тарифного регулювання.

- Обмеженість функцій та сфери діяльності МВФ у розширенні світової торгівлі, кредитуванні та стабілізації грошових обмінних курсів – ставить на порядок денний питання про формування якісно нової системи резервних фондів з розширеною компетенцією у сфері продовольства та природних ресурсів

• Зростання нерівності доходів населення як на внутрішньодержавному рівні (так званий клас «Уолл-Стріт» та решта населення держав) так і між державами (наприклад, країни Західної Європи та Центральної Африки);

• Збільшення загрози перенавантаження світової економіки через надмірне фінансування економічної діяльності;

• Актуалізація загрози виснаження обмежених ресурсів Землі через агресивний розвиток ТНК та БНК та вихід їх діяльності з-під юрисдикції окремої держави;

• Тенденція до зростання загального обсягу інвестицій у світі абсолютно непропорційна порівняно низькому зростанню якості життя людства в цілому, що свідчить про їхню мало ефективність в глобальних масштабах;

• Поступове погіршення глобальної екологічної ситуації, причиною якого є, зокрема, недостатнє, а також неефективне інвестування в екологічні проекти;

• Збільшення розриву технологічного забезпечення розвинених держав та держав, що розвиваються, як результат – зменшення можливості використання виробничого потенціалу людства в цілому;

• Поширення доступу агресивно налаштованих держав та угруповань до небезпечних у глобальному масштабі технологій.

6.8. Враховуючи згадані виклики та тенденції до їх загострення, вбачається, що наступні кроки людства у міжнародній правотворчості концептуально виглядатимуть у форматі запропонованих конвенцій:

У міжнародному торговому праві:

- Конвенція про загальний режим вільної торгівлі (Convention on the universal free trade) – визначатиме єдиний правовий статус суб’єктів міжнародної торгівлі, який діятиме в екстериторіальному просторовому вимірі. У даному акті затверджуватимуться основоположні ідеї, що визначають питання, в яких усі суб’єкти торгового права повинні співпрацювати для корегування цінової політики на об’єкти торгівлі. Важливим питанням регулювання виступатиме принцип ліквідації «віртуальної» колонізації – подолання прихованих колоніальних режимів, що формуються у зв’язку із залежністю держав від структури експортно-імпортних зовнішньоторговельних відносин.

• Конвенція про єдине регулювання обігу міжнародних патентів (Convention on the unified regulation of international patent) засновується на принципі масштабності патента – патенти на ті технології, що можуть вплинути на все людство, вилучатимуться із вільного торгового обігу і надходять до Глобального Інституту Оптимального Використання Досягнень Людства (InOpUs). Таким чином, людство зможе оперативніше використовувати ті досягнення, що впливають на нього в цілому заради спільного блага.

У міжнародному митному праві:

Універсальна конвенція про митне співробітництво (Universal Convention on Customs Cooperation) – визначатиме основні засади:

• Принцип забезпечення вільної торгівлі - усунення митних (фізичних та технічних) бар’єрів, уникнення дискримінаційної політики суб’єктів міжнародних економічних відносин та відмови від демпінгування.

• Принцип контролю за оборотом товарів – визначення основних обмежень, до певних груп товарів, заборонених у торговому обороті між суб’єктами конфедерації та створення системи квотування на експорт стратегічно важливих об’єктів торгівлі.

• Принцип єдиних стандартів митної співпраці – визначення системи загальних правил поведінки на митниці.

• Принцип рівнозначного сприяння - визначення уніфікованих умов міжнародної митної співпраці між суб’єктами міжнародного економічного права та відмова від режимів привілеїв, пільг та переваг

У міжнародному фіскальному праві:

- Конвенція про єдину фіскальну політику (Convention on common fiscal policy) – основоположними ідеї формуються на принципі універсального та екстериторіального оподаткування – уникнення дискримінаційних бар’єрів подвійного оподаткування фізичних та юридичних осіб шляхом формування єдиної системи оподаткування.

- Уніфікований податковий кодекс (Universal tax code)– регулює основоположні питання фіскального права на засадах:

• уніфікованої системи казначейства - формування єдиної світової системи та регіональних підсистем казначейства для покращення ефективності регулювання податкових стягнень. Основною функцією в даному питанні визначається фіксація та реєстрація усіх фінансових інструментів, що надходитимуть у міжнародні резервні фонди.

• глобального резиденства – універсальну податкову відповідальність фізичні чи юридичні особи несуть за місцем перебування їхнього регіонального податкового доміцилію.

У праві міжнародних фондів:

- Конвенція про регулювання функціонування світових резервних фондів (Convention on the Regulation of functioning of the global Reserve Funds) – визначатиме:

Принцип субвенційного регулювання економічного розвитку – полягає у фінансовій допомозі для розвитку тих галузевих комплексів, що найбільше потребують підтримки, в обмін на виконання ними основних завдань, цілей та програм, що є основним предметом їхнього регулювання.

Принцип загального субсидування – визначає способи надання інструментів субсидій для продовження розвитку проектів та програм, які уже запущені у процес суб’єктами Конфедерації.

Принцип субсидіарності (рівних можливостей) - конфедерація повинна проявляти ініціативу лише в тих питаннях, де можливостей держав-членів, суб’єктів господарювання буде не достатньо.

Принцип субституції суб’єктивного складу глобальних фондів – поступова трансформація та реорганізація існуючих суб’єктів, що виконують функції регулювання кредитних відносин та надання фінансової допомоги у системну групу координаційних міжнародних резервних фондів.

У міжнародному фінансовому праві

• Конвенція про єдину глобальну валюту (Convention on the unified global currency)

Єдина світова валюта (юніди) виникне як результат глобалізаційних процесів у фінансовій сфері та на тлі зростання світового дефіциту ресурсів. Її курс формуватиметься на основі так званої «ресурсної прив’язки». Це означає, що курс глобальної валюти визначатиметься балансом ресурсного ресурсних резервів в глобальних ресурсних фондах людства. Конкретною величиною, по якій буде визначатися курс, буде коефіцієнт ресурсного балансу Міжнародного Ресурсного Фонду. Він представляє собою суму всіх стратегічних ресурсів, зібраних у даному фонді. Дана прив’язка пояснюється втратою позицій золота, як реального блага.

• Конвенція про єдиний податок на фінансові транзакції (Convention on the single tax on financial transactions)

Дана міжнародна угода базуватиметься на принципі «трудомісткості» фінансових інструментів. Це означає введення глобальної диференційованої ставки податку на фінансові інструменти згідно з їх відношенням до виробництва благ. Наприклад, акції, що формують капіталізацію компаній мають більше відношення до виробництва благ, ніж деривативи, що слугують лише допоміжними важелями на фондовому ринку. Тому на акції буде накладатися порівняно менша ставка податку, ніж на похідні фінансові інструменти.

У міжнародному праві БНК

• В основі Конвенції про міжнародне оподаткування використання ресурсів людства (Convention on International Tax resources of mankind) лежить введення глобального податку, який буде накладатися на БНК за використані нею ресурси людства, які не можуть бути оподатковані будь-якою державою (нейтральні води, морське дно, що не належить до контрольованого державами континентального шельфу тощо) та направлятимуться безпосередньо у Міжнародний фонд.

У міжнародному інвестиційному праві:

• Конвенція про екологічні інвестиції (Convention on Environmental Investments) буде логічним кроком людства на шляху збільшення інвестування у зелений сектор проголошуватиме принцип екологічного інтересу – матеріальних заохочень компаній з місцевих та міжнародних фондів (в залежності від масштабу компанії) за виконання ними екологічних проектів.

• Конвенція про координацію інвестицій (Convention on the coordination of investment) покликана створити глобальну інституцію з координування інвестицій - глобального брокера, що представлятиме собою широко профільну інвестиційну біржу для оптимального та оперативного задоволення попиту і пропозиції на інвестиції в глобальному масштабі. Звичайно, вона не буде єдиним можливим суб’єктом, до якого звертатимуться інвестори, але існування такого інституту в глобальному масштабі диктується викликами, що пов’язані з нерівномірним розподілом капіталу в світі, незважаючи на економічний потенціал практично кожної ділянки планети Земля.

6.9. Головні економічні свободи при даному розвитку МЕП не повинні зазнавати змін, оскільки саме свобода ринкових відносин є рушійною силою будь-якого прогресу.

Серед базових свобод МЕП виділяються:

• Свобода руху та транзиту товарів, послуг та капіталу - забезпечення стабільного доступу товарів до ринків будь-якого суб’єкта конфедерації, незалежно від його географічного розташування, як в абсолютному сенсі, так і відносно країн-контрагентів. Цей принцип виражає принцип рівноправності у питаннях транспортного доступу товарів, забезпечуючи рівність усіх суб’єктів міжнародного торгового обігу. Принцип свободи транзиту включає в себе принцип рівнозначного сприяння, як інструмент реалізації рівного та недискримінаційного доступу всіх суб’єктів до транспортних інфраструктур на рівних найбільш вигідних умовах, які тільки можуть бути надані.

• Свобода використання фінансових інструментів - кожен суб’єкт, як фізична, так і юридична особа наділені правом вільно визначати і використовувати будь-які фінансові інструменти

• Свобода зовнішньоекономічного підприємництва - полягає в тому, що кожна держава-член має право встановлювати свободу торгівлі, тобто свободу ввезення і вивезення товарів без будь-якого регулювання їх з боку суб’єктів конфедерації.

• Свобода інвестування – підтримка сталого розвитку економічної сфери буття людства через свободу здійснення інвестиційної діяльності у галузеві комплекси, що визначаються особистими уподобаннями інвесторів

Гарантіями цих свобод визначається усвідомлення міжнародними інституціями зацікавленості людства у динамічному розвитку при загальній забезпеченості ресурсами.

6.10. Основними правами суб’єктів МЕВ за загальним принципом права залишаться ті діяльність/бездіяльність, на які не буде спрямована пряма заборона згідно з ратифікованими даними державами конвенціями.

До основних прав МЕП належатимуть:

• Право рівного доступу усіх суб’єктів конфедерації до світових ресурсів, що не знаходяться в межах інтересів, окремих територій;

• Право на реалізацію економічних потреб шляхом здійснення міжнародної підприємницької діяльності;

• Право вільної участі у міжнародних торгових відносинах;

• Право отримувати субсидування та субвенції із міжнародних резервних фондів;

• Право на здійснення усіх розрахунків у єдиній світовій валюті – юні дах.

Серед базових обов’язків, у межах міжнародно-правового регулювання економічних відносин виділяються:

• Обов’язок ТНК здійснювати фіскальні відрахування у бюджетну сферу суб’єкта конфедерації у встановленій відсотковій ставці;

• Обов’язок БНК сплачувати податкові стягнення у Міжнародний резервний фонд відповідно до встановленої фіскальної ставки

• Обов’язок Глобального Казначейства здійснювати реєстрацію усіх надходжень у Міжнародний резервний фонд

• Обов’язок вилучення із обігу тих патентів, які можуть вплинути на долю всього людства

• Обов’язок дотримання основних принципів, визначених у конвенційних актах для оптимізації та покращення правового регулювання економічної сфери .

6.11. Зоною дозвільної компетенції держав визначається той обсяг прав і обов’язків держав-членів, що становить поняття їхнього суверенітету – як політико-правової властивості, що надає державам-членам можливість реалізувати свою правосуб’єктність. Основною забороною в МЕП виступає порушення ратифікованих конвенцій та Конституції Людства. Щодо міжнародних інституцій та організацій, то їхні дії підлягатимуть суворій регламентації міжнародними договорами та Конституцією Людства.

6.12. В усвідомленні міжнародними інституціями зацікавленості людства у динамічному розвитку при загальній забезпеченості ресурсами також полягатиме їхня позитивна відповідальність, оскільки при делегуванні конкретних повноважень, даним інституціям також передається відповідальність за долю людства.

Негативна відповідальність міжнародних інституцій або окремих держав наступатиме через невиконання «домашнього завдання» на ввіреній їм ділянці території Землі, яке продиктоване метою та цілями створення Світового уряду.

Класичне значення інституту санкції у міжнародному праві збережеться. Санкції передбачатимуться для кожного із суб’єктів міжнародного права, хто здійснюватиме недобросовісне виконання, чи невиконання взятих на себе зобов’язань по конвенціям та основному міжнародному договору людства – його конституції. В міжнародному економічному праві санкції будуть переважно у вигляді штрафів, а також, у разі значних порушень, – у вигляді тимчасового обмеження доступу порушника до ресурсних кредитів Міжнародного ресурсного фонду.

6.13. Система інституційного забезпечення формується відповідно до основних викликів, перед якими постало людство.

У сфері правового регулювання Міжнародних фондів формується відповідна субституційна структура: Міжнародний резервний фонд (International Reserve FUND), як основна та ключова інституція, в межах якої діють Міжнародний фонд продовольства (International Fund for Food), Міжнародний фонд природних ресурсів (International Fund for Natural Resources), Міжнародний валютний фонд (International Monetary Fund). Основна функція міжнародних фондів полягає у розподілі фінансових, продовольчих та ресурсних запасів шляхом надання субвенцій та субсидій для розвитку і підтримки глобальних програм, ідей, цілей, які виникають у подоланні першочергових викликів людства.

Для виконання цілей та принципів конвенцій з міжнародного фінансового права, а також з права БНК, пропонується створення Фіскальної служби Міжнародного валютного фонду, (FISCAL SERVICE OF THE INTERNATIONAL MONETARY FUND). МВФ, у свою чергу має бути підпорядкований Міжнародному ресурсному фонду. Головним завданням даної служби буде стягнення: у випадку МФП – єдиного податку на фінансові транзакції, у випадку з правом БНК – глобального податку, регламентованого Конвенцією про міжнародне оподаткування використання ресурсів людства.

Завдання практичної реалізації Конвенції про координацію інвестицій буде покладено на інститут Глобального брокера (GLOBAL BROKER), що представлятиме собою широко профільну інвестиційну біржу для оптимального та оперативного задоволення попиту і пропозиції на інвестиції в глобальному масштабі.

Для покращення перерозподілу податкових надходжень формується орган – Глобальне Казначейство (Global Treasury), основним завданням визначається проведення збору і реєстрація фіскальних стягнень, які в подальшому передаються у сферу регулювання Міжнародного Резервного Фонду.

Глобальний Інститут Оптимального Використання Досягнень Людства (INTERNATIONAL INSTITUTE OF THE OPTIMAL USE OF ACHIEVEMENTS OF THE HUMANITY (InOpUs) буде створений задля здійснення принципів та завдань Конвенції про єдине регулювання обігу міжнародних патентів. Даний інститут буде визначати так звані патенти глобального значення, вилучати (викуповувати) їх з вільного торгового обігу та розповсюджувати на рівній основі серед всіх держав і народів світу за умови виключно безпечного характеру захищених ними технологій.

У сфері міжнародного митного права необхідно сформувати Міжнародну митну агенцію (International Customs Agency), на котру покладатимуться функції визначення митно-тарифної політики. Одним із основних завдань визначається контроль за товарообігом, встановлення квот, вироблення загальним стандартів та правил, що обмеження визначених груп товарів. На дану інституцію покладається також розроблення проекту Універсальної конвенції про митне співробітництво.

Функціональні параметри вищенаведених міжнародних інституцій, а також рівень їх компетенції, встановлюються чітко в рамках відповідних конвенцій, згідно з встановленими в них конкретними завданнями цих інституцій, та можуть бути доповнені або деталізовані «Світовим урядом» у відповідності до Конституції Людства, без протиріччя початковому змісту цих конвенцій.

6.14. Як відомо з історії міжнародного права, первинною передумовою утворення конкретного правового регулювання є відповідні йому відносини. Таким чином, ми вважаємо, що вищенаведені правові основи нового світового порядку будуть формуватися в міру їхньої практичної невідворотності, як це, наприклад, було у 1945 році, при створенні ООН. Треба зазначити, що як і тоді, спочатку необхідно задекларувати принципи регулювання МЕВ у новій системі міжнародних відносин, а вже потім поступово втілювати їх виконання шляхом створення та ратифікації державами відповідних міжнародних конвенцій, формування глобальних інституцій, закріплення механізмів стабільного функціонування системи, її послідовну оптимізацію тощо. Головне – зберігати суть та мету цих процесів, що полягає в порятунку жителів планети Землі від смертельної для них загрози – егоїзму націй.

В цьому також полягає їхня позитивна відповідальність, оскільки при делегуванні конкретних повноважень, даним інституціям також передається відповідальність за долю людства.

Негативна відповідальність міжнародних інституцій або окремих держав наступатиме через невиконання основних приписів у закріпленій за ними ділянці території Землі, що декларується метою та цілями створення Глобального уряду людства.

Класичне значення інституту санкції у міжнародному праві збережеться. Санкції передбачатимуться для кожного із суб’єктів міжнародного права, тих, хто здійснюватиме недобросовісне виконання, чи невиконання взятих на себе зобов’язань за конвенціями та основному міжнародному договору людства – його конституції. В міжнародному економічному праві санкції будуть переважно у вигляді штрафів, а також, у разі значних порушень, – у вигляді тимчасового обмеження доступу порушника до ресурсних кредитів Міжнародного резервного фонду.

6.15. Таким чином, у прогностичній оцінці втілення даних ідей, виділяються наступні етапи:

І етап – в межах 5-6 років – проведення Міжнародних засідань, форумів, обговорень з питань втілення основних принципів та запропонованих проектів міжнародно-правових актів.

ІІ етап – в межах 3-5 років – прийняття Конвенції про єдине регулювання обігу міжнародних патентів, Конвенції про регулювання функціонування світових резервних фондів, Конвенції про екологічні інвестиції, Конвенції про координацію інвестицій, Конвенції про міжнародне оподаткування використання ресурсів людства.

ІІІ етап – в межах 4-6 років – формування основної системи інституцій МЕП:

• Міжнародний резервний фонд

• Міжнародний фонд продовольства

• Міжнародний фонд природних ресурсів

• Фіскальна служба Міжнародного валютного фонду

• Глобальний брокер

• Глобальне Казначейство

• Міжнародна митна агенція

• Глобальний Інститут Оптимального Використання Досягнень Людства

ІV етап – в межах 4-6 років – прийняття основоположних Міжнародно-правових актів у сфері МЕП:

• Конвенції про загальний режим вільної торгівлі

• Універсальної конвенції про митне співробітництво

• Конвенції про єдину фіскальну політику

• Уніфікований податковий кодекс

• Конвенції про єдину глобальну валюту

• Конвенції про єдиний податок на фінансові транзакції

Протягом усього періоду існування людства, йому чимало разів доводилося жалкувати про те, що необхідні заходи не були вжиті вчасно. Сподіваємося, що до 2035 року кожному з нас вистачить відповідальності перед собою та прийдешніми поколіннями.

7. Міжнародно-правове регулювання інституційної сфери буття Людства: Порядок денний 2035 // К. Литвиненко, студент 4 курсу відділення міжнародного права ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка

Розуміння людини як найвищої цінності, усвідомлення проблеми ефективної реалізації її прав, існування об’єктивної загрози тотального знищення Людства при несприятливих глобальних сценаріях змусить світове співтовариство до 2035 року прийняти принцип суверенітету людини як найвищий імператив.

1. Згідно з цим принципом має сформуватись предметно-спектральна сфера міжнародно-правового регулювання соціосфери буття Людства. Слід зазначити, що буде розглядатись саме позитивний сценарій розвитку, згідно якого необхідність виживання Людства переможе егоїзм окремих націй, а загальні зусилля міжнародного співтовариства виллються у створення Органінізації Об’єднаних Націй Землі. Предметною областю міжнародно-правового регулювання права соціосфери мають стати специфічні відносини, що виникають при охороні, забезпеченні та реалізації індивідуальних та колективних прав людини на міжнародному рівні.

2. У цьому плані виділяються основні галузеві комплекси правового регулювання. Ними є:

- природні права людини, які включають у себе міжнародне права прав людини (Хоч варто зазначити, що до сих пір значні дискусії викликають зміст, характер і обґрунтування поняття прав людини²²);

- комплекс гуманітарних прав та кримінальної відповідальності, які передбачають захист прав людини в стані збройних конфліктів та під час миру та забезпечують правосуддя;

- міжнародне етнонаціональне право;

- міжнародне право праці, що включає в себе як норми трудового права, так і регулювання соціального забезпечення;

- міжнародне міграційне право, що передбачає спектр регулювання правовідносин пов’язаних з переміщенням особи через національні кордони, а також статус трудових мігрантів, у чому частково перетинається із міжнародним правом праці;

- міжнародне культурне право;

- право совісті.

7.3. Сьогодні дану сферу регулюють понад 200 нормативно-правових актів. Найголовнішими, зміст яких буде актуальним і в році 2035, серед них є:

У сфері природних, культурних прав та права совісті: Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р, Міжнародний пакт про громадянські і культурні права 1966 р та факультативні протоколи до нього;

У сфері права праці та міграційного права: акти Міжнародної Організації Праці (бл. 200), які розглядають проблеми умов праці та рівності поводження з мігрантами²³, серед яких особливо треба виділити наступні: Конвенція № 29 про примусову чи обов'язкову працю (1930 рік), Конвенція № 87 про свободу асоціації та захист права на організацію (1948 рік), Конвенція №98 про застосування принципів права на організацію та ведення колективних переговорів (1949 рік), Конвенція № 100 про рівну винагороду (1951 рік), Конвенція № 105 про скасування примусової праці (1957 рік), Конвенція № 111 про дискримінацію в галузі праці та занять (1958 рік), Конвенція № 138 про мінімальний вік для прийому на роботу (1973 рік), Конвенція№182 про усунення нетерпимих форм дитячої праці (1999 рік);

У сфері гуманітарного права – Гаазькі та Женевські Конвенції

Також, існує ряд регіональних документів, таких як Гельсінський заключний акт 1975 р, Міжамериканьска конвенція по правам людини 1978 р, Африканська хартія прав людини і прав народів 1981 р.

7.4. Слід зазначити, що регламентація міжнародних відносин даної сфери буття людства базується, перш за все, на основних принципах міжнародного права (зокрема, на принципі поваги прав і свобод людини, невтручання у внутрішні справи держави, суверенної рівності держав, заборони застосування чи погрожуванням силою тощо). Діяльність людства у цій сфері також регламентується такими принципами, як:

- принцип універсальності – закріплює, що міжнародні норми прав людини носять характер мінімальних стандартів, які практично кожна держава відповідно до норм jus cogens зобов'язана підтримувати на національному рівні;

- принцип недискримінації – держави зобов’язані забезпечувати захист і реалізацію прав людини на основі рівності та справедливості;

- принцип взаємопов’язаності, взаємозалежності і неділимості – закріплює заборону диференціації прав за важливістю.

- принцип субсидіарності – для забезпечення гарантій непорушності відповідних прав і свобод, правове регулювання має застосовуватись до тих сфер, які цього потребують, і не втручатися в ті сфери, де цієї необхідності немає.

- Для забезпечення інтересу виживання Людства слід також виокремити принцип суверенітету Людства, як основний імператив подальшого прогресивного розвитку міжнародного права.

7.5. На нашу думку, на такі прогалини у правовому регулюванні слід звернути увагу:

- Відсутність універсальної позиції щодо основоположних питань, таких як момент набуття людською істотою права на життя (з моменту зародження чи з моменту народження – практика держав неоднакова), або ж, чи може особа бути позбавлена державою життя за скоєння особливо тяжкого злочину.

- Також у доктрині досі залишається відкритим питання, хто є суб’єктом прав людини – виключно індивіди, або ж індивіди та їх групи? Права етносів загалом є комплексною проблемою, яка вимагає також відповіді на такі питання, як чи є права людини універсальними або культурно-особливими; чи повинна в питаннях, пов'язаних з правами людини, враховуватися культурна специфіка конкретних країн або груп; чи правомірна «позитивна дискримінація», тобто надання додаткових можливостей для реалізації своїх прав групам, які знаходяться в найменш сприятливих умовах і чи не буде це порушенням самої ідеї природних прав людини?

- Існування культурного релятивізму як перешкода універсальності прав людини;

- Слабка розробленість інституту відповідальності держави за порушення, скоєні її держапаратом;

- Переважно рекомендаційний характер актів організацій, зайнятих у сфері захисту прав людини (наприклад, МОТ).

- Окреме розмежування прав людини у мирний період і під час війни.

7.6. У проектуванні системи міжнародно-правового регулювання соціосфери буття Людства на 2035 рік необхідно врахувати такі основні виклики, вирішення яких зможе змусити держави консолідуватися у час кризи:

- Глобалізаційні процеси та технологічний прогрес фактично створюють передумови до створення єдиного світового суспільства, яке потребуватиме вирішення існуючих проблем цивілізаційних зіткнень, расової, етнічної, національної ворожнечі тощо;

- Міжнародний тероризм як неправова деструктивна форма намагання реалізації етнічними, національному, расовими та політичними групами реалізувати свої політичні та інші права;

- Необхідність однакового забезпечення прав у всіх регіонах та країнах світу, питання пріоритету універсальності прав людини над культурним релятивізмом окремих країн;

- Питання міжнародних механізмів забезпечення етнонаціональних прав, співвідношення етнонаціональних прав із принципом суверенності держав;

- Питання ефективного контролю за дотриманням прав людини при військових конфліктах;

- Проблема міграції та стирання державних кордонів; питання «цільової» трудової міграції;

- Питання створення міжнародних механізмів соціального забезпечення відповідних груп населення, особливо там, де цього не може забезпечити держава;

- Проблема однакового доступу до інформації та культурних цінностей в усіх регіонах світу;

- Проблема забезпечення прав людини у віртуальному просторі;

- Право свободи совісті в контексті цивілізаційних конфліктів;

7.7. Серед існуючих тенденцій, що можуть загострити в перспективі 2035 року найбільш гострі проблеми соціосфери буття людства виділимо наступні:

- Проблема національної та регіональної роз’єднаності держав, неможливість проводити ефективну спільну глобальну політику;

- Проблема расової, національної та міжетнічної нетерпимості;

- Посилення сепаратистських рухів у багатьох державах, питання участі етнічних меншин у політичному житті їхньої держави, як варіант – їхня участь у міжнародному житті (при можливості створення світового уряду);

- Проблема посилення міграції. У цьому плані можна виокремити два взаємопов’язаних питання: забезпечення культурних, політичних та етнічних прав мігрантам, процес їхньої ресоціалізації. Принциповим питанням є трудова міграція, поява надлишкової сили в одних регіонах світу та їх нестача в інших;

- Проблема різної оплати праці в різних регіонах світу, питання соціального забезпечення відповідних груп населення у депресивних регіонах;

- Питання однакового доступу до інформації в різних регіонах світу на фоні інтеграції у нове глобальне інформаційне суспільство. Особливо це стосується країн-аутсайдерів, які не можуть забезпечити необхідних умов для розвитку інформаційної культури населення;

- Проблема забезпечення прав людини у віртуальному просторі;

- Проблема посилення «війни цивілізацій» - врегулювання культурних та релігійних спорів;

- Проблема наростаючої необхідності однакового забезпечення прав людини у всьому світі незалежно від військових чи мирних обставин.

7.8. У спектральному класі соціосфери буття Людства варто виділити галузеві комплекси правового регулювання, основу яких відповідно мають скласти міжнародно-правові документи конвенційного рівня. Доцільним представляється створення та прийняття ряду конвенцій до 2035 року, предметний формат та назва може бути в загальних рисах такими:

• Конституція Людства – базовий документ, що має визначити права та закріпити однакове забезпечення їх по всьому світу, встановити систему контролю за їх додержанням та систему органів, зайнятих у цій сфері (включаючи органи правосуддя) а також закріпити статус етнічних меншинств, можливості їх участі у вирішенні загальносвітових справ;

• Конвенція з питань трудової міграції та вибору особами країни проживання (Convention on labor migration and the choice of the state of residence). Має закріпити єдині умови міграції по всьому світу, умови праці та оплати трудових мігрантів, а також положення про забезпечення ефективної ресоціалізації мігрантів із забезпеченням їх культурних та інших прав;

• Конвенція про міжнародний соціальний захист осіб (Convention on International Social Protection of Individuals). Має визначити єдиний критерій в оплаті праці по всьому світу та стандарт соціальних виплат відповідним категоріям населення;

• Конвенція про права, свободи та обов’язки у віртуальному просторі. (Convention on the rights, freedoms and responsibilities in cyberspace). Має встановити єдині норми відносин у сфері використання інформації та віртуального простору.

7.9. Для гарантування розумної ієрархії відносин у світі мають гарантуватися наступні свободи:

- Свобода вільного переміщення у світі;

- Свобода вибору праці;

- Свобода доступу до інформаційного та культурного пласту;

- Свобода віросповідання, дотримання своїх національних та етнічних традицій;

7.10. Для забезпечення вирішення проблем вказаних вище, мають забезпечуватись такі права:

- Право на вибір роботи;

- Право на рівну оплату за рівний стандарт праці;

- Право на соціальне забезпечення;

- Право доступу до інформації;

- Право на захист своїх прав у віртуальному світі;

- Право на етнонаціональне самовираження;

- Право етнонаціональним групам брати участь у політичному житті суспільства;

- Право на однакове забезпечення прав незалежно від воєнного чи мирного стану.

Обов’язки:

- Приносити користь суспільству працею чи іншою діяльності за виключенням поважних причин;

- Забезпечувати людям роботу;

- Забезпечувати рівну оплату за рівну працю та стандартизоване соціальне забезпечення.

- Поважати права людей у віртуальному просторі;

- Надавати рівні права та рівне політичне представлення усім етнонаціональним групам.

7.11. Вказані права передбачають наступні дозволи:

- Змінювати місце роботи, включаючи зміну країни чи регіону проживання;

- Користуватися усіма досягненнями науки, використовувати віртуальний простір у мирних цілях;

- Брати участь у політичному житті як своєї країни, так і світового уряду;

- Виражати свою етнонаціональну, культурну та релігійну самобутність у межах, що не порушують права інших індивідів та груп.

Наступні заборони мають гарантувати стабільність правовідносин:

- Обмежувати право людини на працю;

- Наймати/вступати на неофіційну, неоподатковану роботу;

- Порушувати квоту на кількість працівників;

- Несанкціоновано перетинати кордон з метою отримання заробітку;

- Використовувати інформаційний простір не в мирних цілях;

- Проводити дискримінаційну політику за етнонаціональними, культурними та релігійними ознаками.

7.12. Відповідальність та правосуддя мають наступати у випадках наступних порушень:

- За порушення трудових прав;

- За обмеження права індивідів на пересування;

- За псування культурних пам’яток незалежно від стану війни чи миру;

- За обмеження доступу до культурних та інформаційних джерел;

- За обмеження доступу до віртуального простору;

- За порушення права віртуального простору (використання не в мирних цілях та ін.);

- За дискримінаційну політику за етнонаціональними, культурними та релігійними ознаками;

- За порушення прав людини незалежно від військового чи мирного стану (стан війни не може вважатись виправданням);

Передбачена відповідальність адміністративна та кримінальна має бути достатньою для ресоціалізації порушника. Смертна кара має бути заборонена по всьому світу як спосіб покарання, що порушує фундаментальне право людини на життя

7.13. Питаннями регулювання соціосфери буття людства наразі займається величезна кількість організацій. Ми ставимо за мету до 2035 року провести їх інвентаризацію, доповнивши у разі необхідності їх компетенцію, розробивши відповідні міжнародні агентства, що будуть знаходитись по відношенню до організацій у форматі зваженої ієрархії та мати статус міжнародних агентств, що будуть зайнятими у регулюванні вузько-предметного спектру соціосфери буття Людства. Деякі з існуючих нині установ, такі як, наприклад, ЮНЕСКО, МОП чи Міжнародний кримінальний суд зможуть вільно ввійти у структуру системи соціосферних інститутів, але необхідним є розширити або обмежити їхні повноваження та функції, щоб вони відповідали потребам цієї системи. Загалом, для реалізації соціосферних задач, поставлених наразі перед Людством, на нашу думку, є необхідним у році 2035 існування Світового Уряду як Організації, що буде в цілому визначати політику Людства у соціосферних питаннях. Уряд Конфедерації Об’єднаних Націй Землі має визначати і провадити політику на всіх рівнях від глобального до національного, як наслідок, забезпечувати відсутність можливості державного диктату і порушень владними структурами.

По відношенню до нього у форматі зваженої ієрархії передбачається існування таких міжнародних агентств, зайнятих відповідним регулюванням свого вузько-предметного спектру::

• «Палата представників» Світового Парламенту - виборний представницький орган, до складу якого за відповідним принципом будуть обиратись представники народів та етносів (на відміну від представників держав, що засідатимуть в іншій палаті), - забезпечить реалізацію етнічних прав як складової частини права соціосфери.

Реалізація етнонаціальними групами своїх прав може відбуватись по такій схемі: представник етнонаціональної групи, включений у депутатську групу може просуватись у регіональні агентства, від яких може виходити законодавча ініціатива у Всесвітній Парламент Людства. Це рішення відповідно переходить на розгляд Комісії, структурними органами якої є підкомісії, комітети та підкомітети. Переглянуте рішення розглядається відповідно Всесвітнім Парламентом Людства, що забезпечує можливість етнонаціональним групам реалізовувати свої політичні права.

• Міжнародна Організація Праці - компетенція якої має бути доповнена шляхом створенням відповідно:

1. Всесвітнього банку трудових ресурсів – метою якого буде розподіл потоків трудової міграції згідно цільового призначення для розбудови відсталих регіонів та тих, що потребують робочої сили, а також видача квот на роботу та перевірка дотримання трудових правил. Можливе створення розгалуженої системи трудових судів, які будуть розбирати спори з відповідного предмету на основі єдиних норм;

2. Всесвітнього банку соціального забезпечення – компетенцією якого буде соціальне забезпечення відповідних груп населення та підрахунок співвідношення параметру проведеної праці до грошового еквіваленту соціальної виплати.

ЮНЕСКО – сферою додаткової компетенції якого стане оперативне розслідування «культурних злочинів» та охорона культурних пам’яток у випадках військових конфліктів включно, а також опікування питаннями свободи совісті.

Агенство з поставки віртуальних послуг – (Agency of delivery of virtual services) – оскільки територіальних підхід до правового регулювання віртуального простору є недоцільним, дана структура та її органи мають забезпечити дотримання єдиних правил користування віртуальним простором, та мати можливість виявляти порушників, що нестимуть відповідальність згідно Конвенції про права, свободи та обов’язки у віртуальному просторі, що має стати основою національних «віртуальних» законодавств.

• Міжнародний кримінальний суд – метою якого буде здійснення правосуддя за грубе порушення правових норм соціосфери буття людства. Особливу увагу треба приділити питанню розширенню його компетенції щодо злочинів, скоєних на основі етнонаціональної, національної чи расової ворожнечі, питанню міжнародного тероризму тощо;

7.14. Функціональні параметри вказаних інституцій мають бути такими:

Світовий Уряд має займатися розробкою нормативної бази соціосфери буття Людства на міжнародному рівні; здійснювати контроль через свої органи примусу – служби, функції яких будуть полягати у контролі за діяльністю у соціосфері, формування та застосування системи гарантій реалізації прав і свобод, передбачених правом соціосфери, а також захист забезпечення ефективної діяльності суб’єктів права у правовому полі. Особливу увагу треба звернути на діяльність, спрямовану на подолання «цивілізаційної кризи», ворожнечі на основі етнонаціональної, національної, расової нетерпимості тощо, а також питання співвідношення національних судів та міжнародних. Окремо має встановлюватись бюджет Уряду для проведення в дію відповідних програм у соціосфері буття Людства, а також окремі бюджети його агентств, які провадять діяльність у своїх вузьких предметно-спектральних сферах задля вирішення глобальних проблем соціосфери.

7.15. Питання етапності у створенні правових механізмів заданої сфери є вкрай складним, оскільки всі поставлені виклики є вкрай важливими та світового співтовариства. Втім, усі зазначені моделі можливі тільки після організації всесвітнього уряду, початок якому вже було закладено. Головною метою моделі є стандартизація норм, що будуть діяти незалежно від регіону чи конкретної країни, а це можливо лише за єдиного підходу до регулювання цими питаннями.

Порядок денний до року 2035 з питання, що розглядається, має враховувати найбільш актуальну із можливих існуючих цілей – виживання Людства. Посилення глобалізаційних процесів призводить до все більшої неможливості вирішення нагальних проблем у існуючому форматі міжнародних відносин та міжнародного регулювання. Людство опинилось на порозі можливої війни «всіх проти всіх», коли егоїзм націй чи менших груп може перерости у зіткнення або ж масову ізоляцію. Людство не має право допустити цього, оскільки при такому сценарії неможливо буде вирішити глобальні проблеми, які передбачають об’єднання заради спільної мети, розуміння кожним індивідом, що він є представником єдиного світового суспільства.

Для поставлених цілей передбачається створення конвенційної бази, що закріплювала б необхідні права, свободи, дозволи, заборони, відповідальність, а головне, гарантії реалізації прав дестинаторів. Для виконання поставлених цілей має бути створений Уряд Конфедерації Об’єднаних Націй Землі, який має визначати і провадити політику у даній сфері на всіх рівнях від глобального до національного, як наслідок, забезпечувати відсутність можливості державного диктату і порушень локальними владними структурами.

По відношенню до нього у форматі зваженої ієрархії передбачається створення відповідних міжнародних агентств, зайнятих регулюванням свого вузько-предметного спектру, які будуть знаходитись до нього у відношенні зваженої ієрархії (передусім для запобігання накопичення влади в одних руках), а також заснування на локальному рівні служб, функції яких будуть полягати у контролі за діяльністю суб’єктів у соціосфері, формування та застосування системи гарантій реалізації прав і свобод, передбачених правом соціосфери, а також захист забезпечення ефективної діяльності суб’єктів права у правовому полі.

Відштовхуючись від позитивного сценарію розвитку, можемо зробити приблизно такий прогноз щодо етапів появи інституцій міжнародно-правового регулювання заданої сфери:

2014 – наділення ЮНЕСКО більшими компетенціями у сфері захисту культурних цінностей та превентивних дій щодо будь-яких форм дискримінації індивідів;

2015 р. – Централізація управління віртуальним світом, поява Організації поставки віртуальних послуг;

2020 р. – Наділення МОТ рядом компетенцій для врегулювання питання посиленої трудової міграції, поява Всесвітнього банку трудових ресурсів (The World Bank of Human Labor Resources) та Всесвітнього банку соціального забезпечення (The World Bank of Social Security);

2025 р. Початок процесу формування Конфедерації Об’єднаних Націй Землі.

Не можна з усією впевненістю сказати, що саме цей сценарій на найближчі 23 роки точно буде реалізований. Але про ці проблеми і ці перспективи необхідно говорити, оскільки мова йде про виживання Людства, і світова спільнота зобов’язана у цьому плані робити все можливе