28. Види і завдання інженерних вишукувань.

Складовими частинами прикладної геодезії є:

1. Топографо-геодезичні вишукування майданчиків і трас.

2. Інженерне-геодезичне проектування споруд.

3. Геодезичні розмічувальні роботи.

4. Геодезична вивірка конструкцій і технологічного обладнання.

5. Спостереження за деформаціями споруд і їх основ.

Кожна з цих частин пов’язана з певними етапами інженерно-будівельного процесу і відрізняється розв’язанням різних задач і точністю вимірювань.

Топографо-геодезичні вишукування – найбільш відомий вид робіт. Сюди входять побудова на майданчику планових і висотних опорних мереж, великомасштабна топографічна зйомка майданчиків, трасування лінійних споруд, геодезична прив’язка геологічних виробок і т. п.

Топографо-геодезичні вишукування є основою для проектування споруд і проведення інших видів вишукувань та обстежень. Тут широко застосовують методи аеровишукувань.

Інженерно-геодезичне проектування входить в комплекс робіт при складанні проектів споруд і складається із створення топографічної основи в виді планів і профілів в необхідних масштабах, розробки генеральних планів споруд, геодезичної підготовки проекту для винесення його на натуру, розв’язання задач горизонтального та вертикального розмічування, підрахунок площ та об’ємів робіт і ін.

Розмічування споруд є основним видом геодезичних робіт при перенесенні проекту на натуру. Цей вид робіт вимагає більш високої точності геодезичної основи і більш старанних геодезичних вимірювань ніж при знімальних роботах. До складу розмічувальних робіт входять побудова розмічувальної основи в виді тріангуляції, полігонометрії, трилатерації, будівельної сітки, винесення на натуру від розмічувальної основи головних осей споруд, детальна розмітка для будівництва фундаментів, підземних комунікацій, будівель.

Геодезична вивірка конструкцій і технологічного обладнання, яка виконується в плані, за висотою і по вертикалі, є найбільш точним видом інженерно-геодезичних робіт, які виконуються спеціально опрацьованими методами і приладами. Тут широко впроваджуються нові методи вимірювань і автоматизовані прилади.

Спостереження за деформаціями споруд виконуються високоточними геодезичними методами і охоплюють вимірювання осідань основ і фундаментів, визначення планових зміщень споруд, установлення кренів (нахилів) висотних споруд, труб, веж.

28. Методи детального розмічування кругових кривих.

При будівництві споруд виникає необхідність детального розмічування кривих, тобто необхідно одержати точки кривої так часто, щоб дуги між ними можна було приймати за прямі. Точки при детальному розмічуванні кривої розташовують на ній на однаковій віддалі одна від одної. Величини відрізків кривої залежать від радіуса кривої (чим більший радіус, тим більші ) і можуть мати значення 2, 5, 10, 20 і більше метрів. В залежності від умов місцевості детальне розмічування можна виконувати різними способами.

Найбільше застосовують: спосіб прямокутних координат, полярний та спосіб продовжених хорд.

Спосіб прямокутних координат

Якщо необхідно на місцевості закріпити точки кривої 1, 2, 3 .... через інтервал , то в цьому випадку, дотичну приймають за вісь абсцис ( ), лінію за вісь ординат ( ), а точку за початок координат.

Т оді розташування точок 1, 2, 3 ... на кривій можна визначити прямокутними координатами ( , ), ( , ), ( , ) ... Для визначення координат знаходять величину кута , який відповідає заданій дузі .

Для зручності користування цими формулами складають спеціальні таблиці для розмічування кривих. Точки 1, 2, 3... виносять на місцевість в такій послідовності:

Вздовж дотичної відкладають абсциси , , ... і на кінцях цих відрізків будують перпендикуляри, на яких відкладають ординати , , ... і т. д.

Полярний спосіб

Я кщо хорди між точками , 1, 2, 3.. рівні, тоді центральні кути які спираються на ці хорди рівні і дорівнюють . Якщо через т. і точки 1, 2, 3... – провести хорди , , , ... то очевидно, що кути між дотичною і кожною з цих хорд будуть визначатись половиною центрального кута, який спирається на цю хорду, тобто , , , ...

Визначивши знаходять значення , , ... Для винесення точок 1, 2, 3 .... на криву місцевості в точці установлюють в робоче положення теодоліт. Суміщають нуль лімба і нуль алідади і наводять трубу теодоліта на точку , вершину кута повороту траси. Відкріплюють алідаду, установлюють відлік, рівний і в створі колімаційної площини труби теодоліта відкладають від т. відрізок , кінець якого попаде в точку 1. Потім відкріплюють алідаду, установлюють відлік, рівний і, закріпивши кінець мірної стрічки в точці 1, другий кінець відрізка мірної стрічки, рівного , розташовують так, щоб він попав в створ колімаційної площини труби теодоліта. Це розташування відповідає точці 2. Потім установлюють алідаду на відлік, рівний і, закріпивши кінець мірної стрічки в точці 2, другий кінець мірної стрічки, рівного , розташовують так, щоб він попав в створі колімаційної площини труби теодоліта і знаходять розташування точки 3 і т. д.

Спосіб продовжених хорд

С посіб продовжених хорд застосовується в тунелях, шахтах, в лісі, тобто в тих випадках коли немає можливості відходити в бік від осі майбутньої споруди. Першу точку 1 відкладають на кривій методом прямокутних координат і (Рис.243), які визначають за формулами:

;

При цьому кут визначається за формулою:

На продовженні хорди відкладають мірною стрічкою відрізок , який дорівнює заданій довжині хорди і на цьому базисі будують трикутник за двома сторонами і , користуючись двома мірними приладами. Величину визначають з подібності трикутників і ; .

Для закріплення на місцевості наступної точки 3 продовжують хорду 1-2 на величину і знаходять точку 3, як вершину трикутника побудованого за трьома сторонами.

Розмічування кривої виконують в двох напрямках: від початку і від кінця кривої до середини, тому що в цьому способі відбувається нагромадження помилок.