Тема 3. Касаційне провадження у цивільному процесі План

1. Об'єкт касаційного оскарження

2. Право касаційного оскарження і процесуальний порядок його реалізації

3. Прийняття касаційної скарги до розгляду. Підготовка розгляду справи судом касаційної інстанції

4. Попередній розгляд справи судом касаційної інстанції і судовий розгляд справи у касаційному порядку

5. Повноваження суду касаційної інстанції

6. Ухвали та рішення суду касаційної інстанції

1. Об'єктом касаційного оскарження

Об'єктом касаційного оскарження є рішення і ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, як-от:

1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку. Ті рішення суду першої інстанції, які не були об'єктом апеляційного оскарження, не можуть бути і об'єктом оскарження касаційного;

2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 частини першої статті 293 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку, а саме ухвал щодо:

• відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або касуванні судового наказу;

• повернення заяви позивачеві (заявникові);

• відмови у відкритті провадження у справі;

• зупинення провадження у справі;

• закриття провадження у справі;

• залишення заяви без розгляду;

• залишення заяви про перегляд заочного рішення без роз­гляду;

• відхилення заяви про перегляд судового рішення у зв'язку за нововиявленими обставинами;

• видачі дубліката виконавчого листа;

• відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення;

• звернення стягнення на грошові кошти, що є на рахунках;

• заміни сторони виконавчого провадження;

• визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;

• рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби;

• повороту виконання рішення суду;

• відмови в поновленні втраченого судового провадження;

3) рішення апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду. Відповідно до ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення виключно у випадку скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення суду першої інстанції. Таким чином, об'єктом касаційного оскарження є рішення апеляційного суду, яким він скасовує незаконне, необґрунтоване рішення суду першої інстанції, ухвалюючи при цьому нове або змінюючи існуюче;

4) ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду. Такими ухвалами є ухвали апеляційного суду про:

- відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін;

- скасування рішення суду із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду;

- відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін;

- зміни ухвали суду першої інстанції;

- скасування ухвали з направленням на новий розгляд з вирішенням питання по суті;

5) ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі, зокрема ухвали про повернення апеляційної скарги, зупинення провадження у справі тощо.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (ч. 2 ст. 324 ЦПК України).

Матеріальне право - це система правових норм, що містять в собі правила поведінки у сфері цивільного, сімейного, житлового права, права інтелектуальної власності України тощо.

Неправильне застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального права має місце, якщо застосовано закон, який поширюється на спірні правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Процесуальне право - це ті правові норми, які в свою чергу, є формою реалізації норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення суду першої або апеляційної інстанції за умови, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, наприклад у випадках, коли справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду; справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання, тощо.

Не можна вважати істотними порушеннями норм процесуального права, що не призвели до неправильного вирішення справи. Такі факти, наприклад, як: порушення процесуальних строків сплати судового збору, неістотні описки в журналі судового засідання, порушення порядку залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.