• Її можна представити у двох основних видах: як власність народу в цілому і як власність окремих колективів.

• Реально ж у господарській практиці вона виступає в формах державної і колективно власності.

• 86. Масова культура, контркультура і антикультура

• Масова культура — культура, популярна й переважна серед широких верств населення в даному суспільстві.

• Передумови формування масової культури закладені в самій наявності структури суспільства.

• Хосе Ортега-і-Гассет сформулював відомий підхід до структуризації за ознаками творчої потенції. Така структуризація передбачає поділ суспільства на «творчу еліту», яка, природно, становить меншу частину суспільства, і на «масу» — що кількісно переважає.

• Відповідно виникає протиставлення культури еліти («елітарної культури») культурі «маси» — «масовоій культурі».

• На початку XX ст. масове суспільство й пов'язана з ним масова культура стали предметом досліджень найвизначніших учених у різних наукових областях: аналізуючи масову культуру, кожний з них відзначає тенденцію до її комерціалізації.

• Контркультура - форма вираження духовного протесту проти існуючої культури, що одержала поширення серед частини молоді країн Заходу в 60-70-х рр..

• Знаменує собою відкриу відмову від соціальних цінностей, моральних норм і моральних ідеалів споживчого суспільства, стандартів і стереотипів масової культури, способу життя, в основі якого лежить установка на респектабельність, соціальний престиж, матеріальне благополуччя.

• Ця відмова, як правило, виявляється в негативізм по відношенню до культурних досягнень людства і екстравагантної манері мислення, думки, спілкування.

• Протест проти «масового суспільства» і масової культури отримує практичне завершення в організації різних комун, в яких нібито здійснюється вияв істинно гуманного ставлення людини до світу, інших людей і до самого себе.

• Антикультура - різні форми духовної і соціальної творчості, що виступають як опозиція та альтернатива по відношенню до пануючої в суспільстві культури. К. породжується соціальною несправедливістю, загостренням глобальних, регіональних і національних проблем.

• Антикультура суперечить гуманізму, людяності

• Вона є проявом і результатом дегуманізації людських відносин, відходу чи навіть відмови від загальнолюдських цінностей, пріоритетів, втрати сутнісних моральних орієнтацій, що базуються на розумі, вірі, справжньому людинолюбстві.

87. Поняття цивілізації

• Зараз немає єдиного уніфікованого поняття “цивілізація”, тлумачення якого задовольнило б усіх. У різні часи існувало й існує зараз кілька пояснень слова “цивілізація”:

1) синонім культури – історично визначеного рівня розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, який виражається насамперед у створюваних нею матеріальних і духовних цінностях;

2) рівень, ступінь суспільного розвитку, що проявляється в сукупності культурних надбань як таких (наприклад, антична цивілізація – унікальна культура, яка покладена в основу європейської культури наступних епох);

3) ступінь суспільного розвитку, яка слідує за дикістю і варварством (за Л. Морганом і Ф. Енгельсом).

4) стадія занепаду і вмирання культури, втрати людством творчих сил (визначення німецького філософа О. Шпенглера, яке він запропонував в опублікованій у 1918 p. першій частині книги “Занепад Європи”);

5) характеристика капіталізму в цілому (таке вживання характерне для XIX ст.).

Сучасні соціологи, політологи, історики найчастіше під цивілізацією мають на увазі сукупність унікальних економічних, соціальних, політичних, духовних, моральних, психологічних, ціннісних та інших структур, які відрізняють одні історичні спільноти людей від інших.

Тобто, поняття “цивілізація” означає в першу чергу рівень соціального прогресу суспільства на певному історичному етапі його розвитку.

• Поняття «цивілізація» близьке до поняття «культура» і в широкому смислі збігається з ним.

• Поняття “культура” і “цивілізація” мають органічний зв’язок. Але переважна більшість соціальних філософів вважає, що культуру і цивілізацією необхідно розрізняти.

• поняття «цивілізація» характеризує соціальне буття самої культури. До цивілізації належать форми суспільно-організованого буття людей, їх поведінки, способу життя, засоби, «інструменти», «механізми» такого буття і такої поведінки, відповідні правила, норми, звичаї, навички.

• поняття «культура» характеризує людину, визначає міру її розвитку, способи самовираження в діяльності, творчості

• Тобто поняття «культура» більше виражає внутрішньо-змістовну сторону людського буття, а поняття «цивілізація» — зовнішньо-формальну.

• Виходячи з цього, можна вважати, що «цивілізація» є соціо-культурнимутворенням.

ОЗНАКИ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

1) рівень розвитку культури – досліджена в етнографічній, історичній, соціологічній та філософській літературі. Але саме при вивченні даної ознаки найчастіше відбувається ототожнення культури і цивілізації.

2) спосіб освоєння культури – ще недостатньо досліджена як у західній, так і вітчизняній літературі, хоча знання цієї ознаки надзвичайно важливе: світовий досвід, історія людства свідчать, що який спосіб освоєння культурі, така і цивілізація.

ЗАХІДНА ТА СХІДНА ЦИВІЛІЗАЦІЇ

специфіка цих цивілізацій була пов’язана з особливостями трудової діяльності та

змістом релігійних та філософських форм суспільної свідомості

переважав раціоналістичний підхід до цінностей, сприйняття їх функціонування через науку	освоєння цінностей здійснюється на основі релігійно-філософських традицій.
розвивалась під меншим впливом монолітних культових структур і єдиноначальства, вона активніше змінювалась під впливом науки, мистецтва, політики.	в Індії – буддизм, брахманізм, філософія йоги, в Китаї – буддизм і конфуціанство зробили значний вплив на регламентацію всієї людської діяльності.
характерні прискорений розвиток науки і техніки, швидкі зміни предметного світу і соціальних людських зв’язків, оскільки в її культурі домінувала й домінує наукова раціональність як особлива самодовліюча цінність.	характерне засвоєння матеріальних і духовних цінностей в умовах авторитаризму, всезагальної слухняності, особливого особистісного сприйняття держави, старшого в общині та сім’ї тощо. Тому формування людини як слухняної і доброчесної, відобразилося на всій життєдіяльності людини східних країн, на самій культурі і способах її засвоєння.

• Водночас сьогодні не викликає сумніву взаємодія східних і західних типів цивілізацій, результатом чого є виникнення так званих “гібридних” суспільств, які на основі своєї культури засвоюють нову культуру.

• Сьогодні починає домінувати розуміння цивілізації як єдиного, спільного для всього людства явища.

• В основі такого обґрунтування – ідея єдності, цілісності та взаємопов’язаності сучасного світу, спільного для всього людства, наявності глобальних проблем та загальнолюдських цінностей.