Метод розподілу ризиків

Розподіл ризиків здійснюється зазвичай між учасниками проекту, щоб зробити відповідальним за ризик учасника, що в змозі краще усіх розрахувати і контролювати ризики і найбільш стійкого у фінансовому відношенні, здатного перебороти наслідки від дії ризиків.

Метод диверсифікованості

Диверсифікованість дозволяє знизити портфельні ризики за рахунок різноспрямованості інвестицій. Доведено, що портфелі, які складаються з ризикових фінансових активів, можуть бути сформовані таким чином, що сукупний рівень ризику портфеля буде менше ризику будь-якого окремого фінансового активу, що входить у нього. Найпростішим прикладом є пор-, тфель, сформований із двох цінних паперів з коефіцієнтами, що збігаються за модулем, але розрізняються за знаком, У результаті зниження курсової вартості одних паперів практично цілком компенсується ростом інших, тобто незалежно від ситуації на ринку вартість портфеля залишається стабільною, а інвестиції піддаються лише систематичному ризику. Сформований подібним чином портфель має в цілому ризик нижче, ніж кожний з утворюючих його фінансових активів.

Диверсифікованість буде мати незначний ефект, якщо між фінансовими активами мається велика кореляція. Можливі варіанти диверсифікованості інвестиційного портфеля припускають: сполучення фінансових активів, що рухаються паралельно з ринковими індексами, і інших фінансових активів, що мають протилежну (іншу) тенденцію; присутність іноземних цінних паперів, тому що економіки різних країн не завжди рухаються синхронно, і ін.

Метод лімітування

Лімітування забезпечує встановлення граничних сум витрат, продажу, кредиту. Цей метод застосовується банками для зниження ступеня ризику при видачі позичок суб'єктам, що господарюють, при продажі товарів у кредит, наданні позик, визначенні сум вкладення капіталів і т.ін.

Метод страхування і хеджирування

Страхування як система економічних відносин, включає утворення спеціального фонду коштів (страхового фонду) і його використання (розподіл і перерозподіл) для подолання шляхом виплати страхового відшкодування різного роду втрат, збитку, викликаних несприятливими подіями (страховими випадками). Для страхування обов'язкова наявність двох сторін: спеціальної організації, що відає відповідним фондом (страховика), і юридичних чи фізичних осіб, що вносять у фонд установлені платежі (страхувальників). Їхні взаємні зобов'язання регламентуються угодою відповідно до умов страхування.

У залежності від системи страхових відносин виділяють різні види страхування: сострахування, подвійне страхування, перестрахування, самострахування.

При сострахуванні два страховики і більше беруть участь визначеними частками в страхуванні того самого ризику, видаючи спільний або роздільні договори кожний на страхову суму у своїй частці.

Подвійне страхування має на увазі наявність декількох страховиків того самого інтересу від одних і тих же загроз, коли загальна страхова сума перевищує страхову суму за кожним договором страхування.

При перестрахуванні ризик виплати страхового відшкодування чи страхової суми, прийнятий на себе страховиком за договором страхування, може бути застрахований їм цілком чи частково в іншого страховика (страховиків) по укладеному з останнім договору перестрахування. При настанні страхової події страхова організація-перестрахувальник несе відповідальність в обсязі прийнятих на себе зобов'язань по перестрахуванню.

Самострахування — створення грошових і натуральних страхових фондів безпосередньо в суб'єктах, що господарюють. Основна задача самострахування полягає в оперативному подоланні тимчасових утруднень у фінансово-комерційній діяльності.

Хеджирування — ефективний спосіб зниження ризику несприятливої зміни цінової кон’юнктури за допомогою укладання термінових контрактів (фьючерсів і опціонів). Спосіб дозволяє зафіксувати ціну придбання або продажу на визначеному рівні й у такий спосіб компенсувати втрати на спот-ринку (ринку наявного товару) прибутком на ринку термінових контрактів. Купуючи і продаючи термінові контракти, підприємець захищає себе від коливання цін на ринку і тим самим підвищує визначеність результатів своєї виробничо-господарської діяльності.

Важливо розрахувати ціну ризику- величину можливих втрат і можливого виграшу

Цр= Пn-Пn×Рі + Пn×Рj , (20)

де Ц- ціна ризику;

Пn- запланований прибуток без урахування ризику;

Рі – ймовірність втрати прибутку при несприятливому результаті;

Рj- ймовірність успішного результату.