Розрахунок договірної ціни на нддкр

Науково-технічна продукція реалізується за договірними цінами. Договірна ціна являє собою компроміс виробника і споживача, що задовольняє інтереси як одного, так і іншого.

Договірна ціна на науково-технічну продукцію визначається на стадії укладання господарського договору і її розрахунок може здійснюватися на базі нормативної собівартості, нормативного і додаткового прибутку з урахуванням ефективності цієї продукції:

Ц = С + Пн + П дод. (3),

де Ц — договірна ціна науково-технічної продукції;

С — собівартість;

Пн – нормативний прибуток, розрахований по затвердженому розрахунковому нормативу рентабельності, загальному корегувальному коефіцієнту К і фонду заробітної плати безпосередніх виконавців (основному і додатковому);

Пдод.— додатковий прибуток, виплачуваний замовником відповідно до особливих умов договору (наприклад, за високий НТР).

Додатковий прибуток узгоджується з замовником і включається в загальну ціну науково-технічної продукції. Нормативний прибуток розраховується по формулі:

пр.вик. пр.вик.

Пн = Нр × К × ( Зпосн. + Зпдод. ) (4)

100

де Нр — норматив рентабельності, % ;

К — загальний корегувальний коефіцієнт Нр;

пр. вик.

Зпосн. — основна заробітна плата безпосередніх виконавців (творців) науково-технічної продукції;

пр. вик.

Зпдод. - додаткова заробітна плата безпосередніх виконавців (творців) науково-технічної продукції.

Норматив рентабельності Нр установлюється на підставі затверджених галуззю нормативів розподілу балансового прибутку і фонду заробітної плати основної діяльності організації.

К — загальний корегувальний коефіцієнт нормативу рентабельності, визначається як відношення фонду заробітної плати співробітників, що забезпечують виконання тематичного плану, до фонду заробітної плати безпосередніх виконавців (корегувальні коефіцієнти К, К1, К2 є єдиними для підрозділів-виконавців, зайнятих виконанням робіт), чи як відношення фонду заробітної плати співробітників, зайнятих виконанням безприбуткових НДДКР за рахунок власних коштів організації (створення наукового заділу), до фонду заробітної плати виконавців, безпосередньо зайнятих виконанням робіт.

Загальний корегувальний коефіцієнт нормативу рентабельності визначається за формулою:

К= 1 + К1 + К2 (5)

Розрахунковий норматив Нр для самостійних структурних підрозділів затверджується керівником організації. Коефіцієнти K1 і К2 є довідковими для підрозділів-виконавців робіт. Додатковий прибуток розраховується за формулою:

пр.вик. пр.вик.

Пдод. = М × К × ( Зпосн. + Зпдод.) (6)

100

де М — зміна нормативу рентабельності в залежності від важливості завдання, науково-технічного рівня виконуваних робіт, ступеня відповідності вимогам замовника і термінів виконання робіт.

М = (Кдиф - 1,0)× 100, (7)

де Кдиф — порівняльний коефіцієнт планової рентабельності НДДКР наукової організації.

Затверджені розміри зміни нормативу рентабельності доводяться до підрозділів-виконавців.

Підставивши значення Пн і Пдод у формулу (3), одержимо формулу визначення договірної ціни на науково-технічну продукцію

пр.вик. пр. вик.

Ц = С + (Нр + М) × К × (ЗПосн. + ЗПдод.) (8)

100

Договірна ціна на науково-технічну продукцію, по якій розраховується і реалізується економічний ефект, визначається по формулі:

Ц = С + Кр × Е × (Пн + Пдод), (9)

де С — собівартість науково-технічної продукції;

Е — гарантований економічний ефект від виробництва і використання науково-технічної продукції, обумовлений відповідно до галузевої інструкції з розрахунку економічної ефективності нової техніки;

Кр — коефіцієнт, що характеризує внесок виконавця (розроблювача) у досягнення кінцевих результатів при створенні і використанні науково-технічної продукції.

Мінімальна ціна на науково-технічну продукцію визначається по формулі:

Ц = С + Пн (10)

По конкретних видах науково-технічної продукції договірні ціни (Цдог) можуть бути як вище, так і нижче відповідних розрахункових значень Ц, тобто Цдог  Ц.

Процедура визначення договірної ціни на науково-технічну продукцію не виключає досягнення сторонами угоди про інший порядок розгляду й узгодження договірних цін, заснованого на взаємному визнанні і повазі прав і обов'язків сторін при створенні науково-технічної продукції, врахуванні специфіки діяльності виконавця. Однак неодмінною умовою для рентабельної роботи наукової організації повинне бути обов'язкове перевищення суми договірних цін над сумою цін мінімальних.

Ціна на науково-технічну продукцію (Ц), якщо договором передбачається поетапне виконання роботи, установлюється на роботу в цілому і на окремі етапи, тобто

Ц = Ц1 + Ц2 + Ц3 + ... + Цn , (11)

де Ц1, Ц2, Ц3,..., Цn — ціни етапів роботи.

Порядок установлення договірних цін на науково-технічну продукцію диференціюється в залежності від характеру економічних відносин, що складаються в процесі її розробки і реалізації.

Додатковий прибуток може бути розрахований по формулі:

Пд = Кз × Пн, (12)

де Кз — коефіцієнт, що характеризує складність НДДКР і науково-технічний рівень розроблювальної нової продукції, вірогідність оцінки якої на момент укладання господарського договору ускладнена.

Розмір Кз встановлюється в межах 0,54—1,5 нормативу рентабельності прийнятого по даній чи аналогічній групі продукції, але не більш 70% нормативного прибутку, обговорених в особливих умовах договору. Наприклад, для окремих НДДКР, виконуваних по держзамовленню, Кз затверджується міністерством.

Економічний ефект від упровадження результатів НДДКР являє собою економію від зниження собівартості продукції, що виробляється за допомогою техніки, створеної за результатами НДДКР і за рахунок зменшення собівартості виготовлення самої нової техніки по формулі:

Еу.р = (С1 – С2) × Ар, (13)

де Еу.р —умовно-річна економія, грн.;

C1, С2 — повна собівартість одиниці продукції до і після використання НДДКР;

Ар — середньорічний обсяг продукції (робіт), од./рік.

При розрахунку економічного ефекту передвиробничі витрати враховуються як капітальні вкладення.

Для приведення різних технічних варіантів рішення задач до порівнянного виду приведені витрати варто визначити на одиницю основного технічного параметра, що змінюється в результаті НДДКР (наприклад, на одиницю точності), або приводити до одного значення технічної ефективності.

Е = (С1 + Ен × К1) × 1 - С2 + Ен × (Внддкр + К2) × 1 × Д2 × А2, (14)

Д1 Д2

де С1, С2 — собівартість виготовлення одиниці виробу до і після використання результатів НДДКР;

К1, К2 — питомі капітальні вкладення у виробничі фонди;

Внддкр — витрати на НДДКР (передвиробничі витрати);

Ен — нормативний коефіцієнт ефективності;

А2 — передбачуваний річний випуск виробів, що розробляються;

Д1, Д2 — точність дії виробу до і після впровадження НДДКР.

Економічний ефект НДДКР у кожнім конкретному випадку може бути визначений виходячи з призначення й області застосування НДДКР.

Договірна ціна знаходиться в межах Ц.

При складанні бізнес-плану варто орієнтуватися на Ц, хоча в деяких випадках можливі відхилення в зв'язку з ефективністю НДДКР соціального чи екологічного характеру. Соціальний ефект, як правило, не може бути виражений кількісно. Однак він може бути виражений за допомогою серії якісних ознак, що дозволяють успішно використовувати їх при складанні бізнес-плану.

Питання для обговорення

1. Які головні цільові настанови управління витратами ІП і як вони пов'язані зі стратегічними цілями ІП?

2. Назвіть основні фактори, що впливають на структуру і величину інноваційних витрат. Які закономірності цих впливів?

3. На які групи поділяються витрати і підрозділи ІП у системах управління витратами?

4. У чому полягають задачі і зміст передпланового аналізу при управлінні витратами ІП?

5. У чому складається сутність кожного з методів планування витрат ІП?

6. У чому полягає і як може бути організований контроль витрат ІП?

7. У чому складаються особливості управління прямими і непрямими витратами ІП?

8. Якими правами в області обліку витрат наділені ІП?

9. Яким образом кожний з факторів ціноутворення на інноваційну продукцію впливає на величину конкретної ціни?

10. Які види цін на інноваційну продукцію й особливості формування кожної з них?