Тема10. Оцінка доходності інноваційних проектів і програм

Види ефекту від інноваційної діяльності. Критерії та показники ефективності інноваційної діяльності. Їх суть. Формули для визначення.

Залежно від результатів та витрат, які враховуються, на інно­ваційну діяльність розрізняють такі види ефекту:

• економічний — ураховує у вартісному виразі всі види ре­зультатів і витрат, що зумовлені реалізацією інновацій;

• науково-технічний — характеризує новизну, простоту, ко­рисність, естетичність, компактність;

• фінансовий — базується на результатах фінансових по­казників;

• ресурсний — відображає вплив інновацій на обсяг вироб­ництва і споживання того чи іншого виду ресурсів;

• соціальний — ураховує соціальні результати реалізації ін­новацій;

• екологічний — ураховує вплив інновацій на оточуюче се­редовище (шум, електромагнітне поле, освітленість, вібрація).

Крім того, показники ефекту інноваційної діяльності можна розмежувати за такими ознаками:

- за місцем одержання — на локальний і загальнодержавний;

- за метою визначення — на абсолютний і порівняльний;

- за ступенем збільшення — на одноразовий і мультипліка­ційний;

- за часом урахування результатів і витрат — за розрахунковий період та річний.

Локальний ефект характеризує результат інноваційної діяль­ності на рівні підприємства або іншої господарюючої структури.

Загальнодержавний ефект характеризує спільний ефект у сфе­рах виробництва і використання інновації.

Абсолютний ефект характеризує загальний результат, що одержує підприємство від здійснення інноваційних заходів, за певний проміжок часу. Порівняльний ефект характеризує ре­зультати порівняння можливих альтернативних варіантів іннова­ційних заходів та вибору кращого з них.

Одноразовий ефект характеризує загальний (первісний) ре­зультат, що одержує підприємство від здійснення інноваційної діяльності. Мультиплікаційний ефект характеризує результат інноваційної діяльності, що поширюється не тільки на підприєм­ство, а й на інші галузі, унаслідок чого відбувається мультиплі­кація ефекту, тобто процес його помноження.

Тривалість часу, що враховують при розрахунку інноваційно­го ефекту на розрахунковий період чи на рік, залежить від таких чинників:

• терміну інноваційного періоду;

• строку використання об'єкта інновацій;

• ступеня достовірності вихідної інформації;

• вимог інвесторів.

Основними показниками економічної ефективності інноваційних проектів найчастіше є:

• норма прибутку;

• період окупності;

• інтегральний ефект;

• індекс рентабельності (прибутковості, дохідності);

• норма рентабельності (внутрішня норма дохідності).

Норма прибутку — це коефіцієнт, який розраховується як відношення середньорічного прибутку від інновації до одноразо­вого первісного капіталу, який витрачено для реалізації цієї інно­вації. Цей показник за своїм економічним змістом близький до наступного показника — періоду окупності.

Період окупності — це термін повертання коштів через отриманий від інновацій прибуток. Чим він менший, тим ефектив­нішим уважається проект. Крім того, показник періоду окупності може застосовуватися для порівняння його з банківським про­центом як макроекономічним критерієм ефективності розміщен­ня інвестиційних ресурсів.

Формула для розрахунку періоду окупності має вигляд:

То= К , (1)

Д

де К- первісні інвестиції в інновації;

Д- щорічні грошові потоки.

Але неврахування чинника часу робить ці показники (норми прибутку та періоду окупності) не достатньо точними, а їх вико­ристання дає переважно приблизну оцінку ефективності іннова­ційного продукту. Приведення результатів й витрат до одного моменту часу необхідно робити тому, що вартість коштів є різ­ною для різних років, залежно від ступеня віддаленості розра­хункового року від року, ефект якого обчислюється.

Урахування чинника часу, тобто приведення різних у часі ефектів та витрат до одного моменту — розрахункового року, на­зивається процесом дисконтування. Інакше кажучи, при оцінюванні ефективності інноваційного проекту оцінюється й ефектив­ність використання грошей та отримання прибутку в часі - сьо­годні чи в майбутньому.

Інтегральний ефект, або чиста теперішня вартість — це різниця між результатами та інноваційними витратами за розрахунковий період, приведени­ми до одного року (як правило, до початкового), тобто з враху­ванням дисконтування результатів і витрат. Тобто визначається як теперішня вартість грошових потоків за весь період служби інновацій, зменшена на теперішню вартість інвестиційних витрат за цей самий період. Визначається згідно з наступною формулою:

Tp

Еінт. = ∑(Рt-Вt) ×αt (2)

t=0

де Tp- розрахунковий рік;

Вt — витрати розрахункового періоду (року);

Рt — результат діяльності за t-ий період;

Вt — інноваційні витрати за t-ий рік;

αt — коефіцієнт дисконтування (дисконтний співмножник).

Назва цього показника в залежності від умов термінології мо­же змінюватися, та інтегральним ефектом може вважатися чис­тий дисконтований (приведений) доход, чиста приведена або чиста теперішня вартість, чистий приведений ефект, але суть їх одна і та ж. За наявністю кількох варіантів здійснення інноваційного проекту вибирають варіант з максимальним показником чистого приведеного доходу.

Індекс рентабельності розраховується як відношення теперіш­ньої вартості прибутку ( наведених доходів) за період інноваційного проекту до обсягів інвестицій ( наведених на ту ж дату витрат) у даний проект.

Tp

Ір = ∑( Дј×αt)

t=0 , (3)

Tp

∑( Kt×αt)

t=0

де Дј – дохід у періоді t;

Kt- розмір інвестицій в інновації в періоді t.

Якщо показник індексу рентабельності (прибутковості) більший одиниці, то чиста теперішня вартість інно­ваційного проекту позитивна, якщо Ір <1, то інноваційний проект неефективний. Крім того, показник індексу рентабе­льності буде більший, коли інвестиції будуть меншими. В умовах дефіциту коштів перевагу необхідно віддавати тим інноваційним проектам, для яких значення Ір найбільше.

Внутрішня норма доходності (Ер) — це норма дисконтування, за якої чиста теперішня вартість інновації дорівнює нулю, тобто ди­сконтовані грошові потоки інвестиційних витрат та прибутків стають однаковими.

В цьому випадку доходи і витрати інноваційного проекту визначаються шляхом приведен­ня до розрахункового моменту згідно з наступними формулами:

Т t

Д= ∑ [ Д t : (1+ Ер) ] (4),

t =1

Т t

K= ∑ [ K t : (1+ Ер) ] (5),

t =1

де Д t — дисконтовані доходи відповідного періоду;

Кт — дисконтовані вкладення того ж періоду.

Тоді, якщо дисконтовані доходи за відповідний період дорівнюють інноваційним вкладенням, тобто Д = К, то:

Д-К = 0 (6)

Модель використання цього показника при виборі варіантів інноваційних проектів така: чим він більший, тим вища ефективність проекту. Якщо внутрішня норма доходно­сті інноваційного проекту більша ніж прийнята норма дисконту­вання, то такий проект уважається економічно ефективним і за­безпечує позитивну величину чистого приведеного доходу. Крім того, перевагою цього показника також уважається можливість установлення «межі безпеки» для інноваційного проекту.

За кордоном розрахунок норми рентабельності часто застосо­вується як перший крок якісного аналізу інвестицій. Для подаль­шого аналізу відбирають ті інноваційні проекти, внутрішня нор­ма доходності яких оцінюється величиною не нижче 15-20%,

Отриману розрахункову величину Ер порівнюють з доціль­ною для інвестора нормою рентабельності. І лише тоді можна розглядати інноваційні рішення, коли значення Ер не менше то­го, що вимагає інвестор.

Якщо інноваційний проект повністю фінансується за раху­нок позики банку, то значення Ер вказує верхню межу припустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект економічно неефективним.

Якщо проект фінансування з інших джерел, то нижня межа Ер відповідає ціні авансового капіталу, яку мож­на розрахувати як середньоарифметичну зважену плату (про­центну ставку) по залучених фінансових ресурсах.

З метою техніко-економічного обґрунтування нової техніки тривалий час використовувався підхід, що ґрунтувався на кри­терії мінімуму наведених витрат. Мінімум наведених витрат ( В ), визначається за формулою:

Ві= Сі + Ен х Кі -► min. (7)

де Сі — витрати виробництва (собівартість варіанта);

Ен — нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;

Кі — інвестиції по даному варіанту.

Основними перевагами цього підходу є його простота, логіч­ність та можливість формалізувати прийняті рішення. Однак по­казник «річних наведених витрат» ґрунтується на дещо «ідеаль­них» умовах, які за ринкових умов не є реальними. Так, капітальні вкладення в цьому розрахунку умовно наводяться до року, який передує початку функціонування нової техніки; поточні витрати за весь період функціонування нової техніки приймаються як незмінні. Дана методика не враховує можливості зміни в умовах реалізації проекту, а також динаміку цін на сировину, матеріали, енергоносії, і в кінцевому варіанті — на продукцію.

Середньострокові та довгострокові проекти НДДКР щодо термінів їх реалізації потребують врахування фактора невизначеності та ризику. Для цього використовуються такі методи:

• перевірка стійкості проекту;

• корегування параметрів проекту;

• формалізований опис невизначеності.

Стійкість проекту визначається за допомогою точки беззбитковості (Тб) за формулою :

Тб = Зс , (8)

Ц-Зу

де Зс- умовно постійні витрати на виробництво продукції;

Ц- ціна одиниці продукції;

Зу – умовно змінні витрати, що змінюються пропорційно обсягу виробництва.

Корегування параметрів проекту проводиться на основі уточнення вихідного техніко-економічного завдання, у тому числі строків виконання проекту в зв’язку з запізненнями у фінансуванні його етапів, порушеннями технологій при впровадженні інновацій, порушеннями строків поставок сировини та іншими ускладненнями. В усіх випадках таких порушень до складу витрат на проект додаються зумовлені ними витрати.

Формалізований математичний опис при відомих вірогідностях різних умов реалізації проекту має такий вигляд :

Е оч = ∑Еі × Рі , (9)

де Е оч- очікуваний економічний ефект;

Еі- інтегральний ефект при певній умові реалізації;

Рі- вірогідність реалізації цієї умови.

Приклади

1. У виробництво впроваджується новий швидкодіючий штамп з виготовлення контактів для радіовиробів. Необхідно визначити економічний ефект від використання штампу з враху­ванням фактору часу, а також питомі витрати .

Вихідні дані

Показники	Значення показників за роками розрахункового періоду
	1-й	2-й	3-й	4-й
Результати (Р) гри.	22000	24000	26000	28500
Витрати (В) гри.	2000	2800	12300	25000
Коефіцієнт дисконтування при ставці доходу 10% (1/1+і)	0,9091	0,8264	0,7513	0,683

Виконуємо розрахунок:

1. Визначаємо коефіцієнт дисконтування Кдиск. при ставці доходу 10%.

1-ий рік К¹ диск = 1: 110 ×100 = 0,9091;

2-ий рік К²диск = 0, 9091: 110 × 100 = 0,8264;

3-ий рік К ³ диск = 0,8264:110 × 100 = 0,7513;

4-ий рік К⁴диск = 0,75 13 : 110 × 100 = 0,683.

2. Визначаємо результати (Р) з врахуванням коефіцієнта дисконтування (α):

∑Р×α = 22000 × 0,9091+ 24000× 0,8264+ 26000× 0,7513 + 28500× ×0,683=20000+ 19830 + 19530 + 19470 = 78830 грн.

3. Визначаємо витрати (В) з врахуванням коефіцієнта дис­контування (α ):

∑В×α =2000 × 0,9091 + 2800 × 0,8264 + 12300 × 0,7513 + 25000 × 0,683 = 1818 + 2314 + 9241 + 17075 = 30448 грн.

Е= ∑Р×α - ∑В×α = 78830 - 30448 = 48382 грн.

Таким чином, економічний ефект від впровадження штампа становить 48382 грн. Питомі витрати:

Кпит. = ∑В×α / ∑Р×α = 30448 / 78830= 0,386 або 38,6%.

2. Дані про витрати виробництва і реалізацію радіоприймачів наведені нижче.

Вихідні дані

Показники	Значення
Обсяг реалізації Qt тис. штук	30
Витрати на виробництво одиниці. (Вt) грн.	24
Ціна одиниці продукції (Рt), грн.	32

Визначити економічний ефект (прибуток) від виробництва і реалізації радіоприймачів за розрахунковий період.

Еt = (Рt - Вt)× Qt = (32 - 24) хх 30 = 8 хх 30 = 240 тис. грн.

3. Запропоновані до впровадження три технології. Визначи­мо, яка із них найбільш рентабельна.

Вихідні дані

Варіант технології	Інвестиції (Кт) тис. грн.	Прогнозований доход (Дт)
1	340	480
2	650	870
3	1050	1280

Індекс прибутковості визначимо за формулою:

І Д = Дт/ Кт × 100 %

Таким чином:

за першою технологією ІД 1 = 480/340 × 100= 141,2%;

за другою технологією ІД 2 = 870 / 650 × 100 = 133,8%;

за третьою технологією ІД 3 = 1280/1050 × 100=121,9%

Таким чином, найбільш рентабельна перша технологія.

4. Є три варіанти технології виготовлення виробів. Коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (Ен) дорівнює 0,14. Необхідно визначити найбільш ефективний варіант.

Вихідні дані

Показники	Варіанти
	1	2	3
Інвестиції, тис. грн.	250	280	220
Витрати на виготовлення одного виробу, грн.	2,70	2,47	2,60
Річний обсяг виробництва, тис. штук	70	100	60

Найефективніший варіант технології виробництва визначимо методом наведених витрат згідно з формулою:

Ві= Сі + Ен × Кі

Варіант 1: В1 = 2,70× 70000 + 0,14× 250000 = 189 + 35= 224 тис. грн.

Варіант 2: В2 = 2,47 × 100000 + 0,14 × 280 = 247 + 39,2= 286,2 тис.грн.

Варіант 3:ВЗ = 2,60 × 60000 + 0,14 × 220000 = 156 + 30,8 = 186,8 тис. грн.

Найменші наведені витрати за варіантом №3. Але обсяг ви­робництва різний, то ж доцільно врахувати наведені витрати на одиницю виробу.

Наведені витрати на одиницю виробу розраховуємо за фор­мулою:

Віод. = Ві / Qi

Варіант №1

В1од. В1/ Q1= 224000/70000 =3, 2 грн.

Варіант №2

В2 од. = В2 /Q2 = 286200/100000= 2,86 грн.

Варіант №3

В3 од. = В3 /Q3 = 186800/ 60000 = 3,11 грн.

Отже, питомі наведені витрати на одиницю виробу найменші по виробу №2.

5. В зв'язку із змінами економічних нормативів органи державної автоінспекції впровадили більш жорсткі ПДК домішок в вихлопних газах автотранспортних засобів. На малому підприємстві "Імпульс", що засноване ЗЛА (заводом по виробництву легкових автомобілів), розроблена універсальна насадка на глушник, яка уловлює шкідливі домішки. Для організації виробництва був розроблений бізнес-план, основні характеристики якого наводяться в вихідних даних. Поставка обладнання була здійснена в 2002 році. Визначити (без врахування податків) потік реальних грошей (діаграма Саsh Flow). Визначити коефіцієнт дисконтування проекту (Discount Rate). Визначити чистий дисконтований доход (ЧДД) проекту. Визначити чисту поточну вартість (ЧПВ) за роками реалізації проекту. Визначити індекс доходності (ІД) та середньорічну рентабельність проекту. Визначити внутрішню норму доходності (ВНД) проекту розрахунковим методом. Визначити строк окупності проекту. Визначити точку беззбитковості проекту.