Контрактні (договірні) ціни

Ціна інноваційного продукту (науково-технічної продукції) визначається в конкретному договорі закупівлі-продажу і є, як правило, вільною (по класифікації цін — державні, регульовані, вільні). Загальні правила про договори підряду, договорах на виконання НДДКР і технологічних робіт установлені законом . Ними керуються при укладанні і реалізації договорів в інноваційній сфері, з огляду на особливості конкретних ситуацій, що при необхідності відбиваються в тексті договору. Для кожного інноваційного рішення ціна встановлюється індивідуально при укладанні договору (контракту) між продавцем і покупцем.

Договір підряду (контракт) — правовий документ, у якому зафіксовані предмет, зміст, умови і найважливіші процедури взаємин між сторонами, одна з яких є замовником (платником, покупцем, одержувачем), а інша — виконавцем (підрядчиком, продавцем, постачальником). Контракт (на відміну від одноразового акта купівлі-продажу) укладається для юридичного закріплення довгостроково діючих угод і зобов'язань сторін. За способом встановлення ціни контракти бувають: 1) з твердою (паушальною) ціною; 2) з відшкодуванням витрат; 3) з гарантованими максимальними виплатами; 4) з фіксованою ціною одиниці продукції; 5) з періодичними платіжами (роялті); 6) зі складною ціною.

Договір із твердою (паушальною) ціною означає грошовий розрахунок по заздалегідь визначеній ціні (у тому числі у відсотках від очікуваного обсягу реалізації чи від прибутку) незалежно від фактичних витрат на виконання договору. Це можливо при досить ретельній відпрацьованості плану робіт, нормуванні витрат і наявності у виконавця ресурсів для компенсації ризиків, а в замовника — засобів на одноразову оплату. Іноді оплата передбачається в 2-3 етапи. Тверда контрактна ціна може бути змінена угодою сторін у випадку зміни завдання замовником, порушення умов виконавцем (спірні питання вирішуються в судовому порядку). Тверді ціни на інноваційні проекти використовуються на практиці найбільше широко, зокрема встановлюються в результаті торгів. Вони створюють для виконавця велику визначеність, самостійність, можливість одержання більшого прибутку. Однак вимагають значної роботи над завданням і несуть із собою ризик збитків для обох сторін.

Договір з відшкодуванням витрат означає відшкодування виконавцю витрат по виконанню даного контракту. Для цього в контракті чітко визначаються: види прямих витрат по проекту, що підлягають оплаті; відсоток непрямих витрат (від заробітної плати, що відшкодовується,) і додаткових виплат (від прибутку); види, умови і розміри надбавок і націнок. Ціни (контракти) з відшкодуванням витрат застосовуються для проектів і їхніх стадій з недостатньо проробленою плановою структурою; з паралельним проведенням робіт; при неможливості великого ризику для замовника у випадках його твердого контролю за ходом робіт, за вибором постачальників і субпідрядників. Для виконавця ціна контракту з відшкодуванням витрат зменшує ризик збитків, але обмежує рівень прибутковості і передбачає оперативний контроль з боку замовника.

Договір з гарантованими максимальними виплатами припускає відшкодування виконавцю всіх чи майже усіх витрат у розмірах, що не перевищують установлену межу. Рівень витрат по видах контролюється виконавцем і замовником. Такі ціни застосовуються при значній невизначеності майбутніх витрат і при згоді замовника на високу ціну за умови контролю з його боку за витратами. Гарантовані максимальні ціни поряд з витратами включають гарантований прибуток.

Договір з фіксованою ціною одиниці продукції передбачає використання ціни за визначену в контракті одиницю продукції, що відображує проектний результат ( наприклад при будівництві об'єкта — погонні метри довжини трубопроводу, кубічні метри будівельного обсягу споруд і ін.). Фіксовані ціни одиниці продукції застосовуються в контрактах, що завершуються створенням реальних матеріальних об'єктів.

Договір з періодичними платіжами (роялті) — форма оплати у розстрочку протягом терміну дії угоди (звичайно ліцензійного). Покупець сплачує продавцю інноваційного рішення кілька разів суму в твердому відсотку від однієї з наступних величин, що досягаються споживачем інноваційної продукції:

1) від суми реалізації продукції, при виробництві якої використовується рішення;

2) від собівартості виготовлення цієї продукції;

3) від прибутку, отриманого від реалізації зазначеної продукції;

4) від собівартості сировини, що використовується в процесах із застосуванням інноваційного рішення;

5) у твердій сумі (ставці) від продажу одиниці продукції (поштучно).

Можливі й інші прийоми, умови і показники відрахувань (наприклад, розрахунки не тільки грошима, але і цінними паперами), зміна їх розміру у залежності від терміну, етапу і масштабів застосування нововведення. У принципі це відрахування від фактичного економічного ефекту, одержуваного в результаті застосування інноваційного рішення в сфері виробництва. Більше інших цьому принципу відповідають платежі у відсотках від прибутку. Їх величина в країнах Заходу складає звичайно 25-35% суми прибутку, але може бути і менше .

Договір зі складною ціною передбачає сполучення методів єдинотимчасової оплати і роялті. Перший платіж здійснюється в розмірі заздалегідь обговореної сторонами суми, що відшкодовує продавцю витрати по даній розробці (прямі чи усі) без додавання прибутку. Далі діє система періодичних платежів роялті, сума яких за встановлений період разом з первісною складе повну ціну інноваційного продукта.

Вибір моделі ціни інноваційного рішення обумовлений, як говорилося вище, правовими умовами купівлі-продажу. Продавець ноу-хау при передачі технічної документації передає усе, що в нього мається по даному рішенню. У цьому випадку переважнішою є паушальна ціна. Продавець ліцензії забезпечує собі охорону рішення, переданого на основі ліцензійної угоди. Тут переважнішими є платежі роялті чи змішана система (складна ціна).

Способами встановлення більш обґрунтованих цін на великі інноваційні проекти є торги і конкурси. Торги — форма розміщення замовлень і вибору цін на інвестиційні, інноваційні проекти. Для ринкової економіки нормальною є ситуація конкурентних торгів. Передбачається, що на торги виставляються інноваційні проекти (варіанти), у кожнім торзі беруть участь кілька продавців і один чи кілька покупців (частіше один). Кожен учасник торгу (продавець, покупець) переслідує цілі, про які говорилося вище.

Конкурс по розміщенню централізованих інвестиційних ресурсів — форма розміщення зазначених ресурсів і встановлення ціни на проект. Конкурси припускають великомасштабність проектів, комерційний характер кінцевої продукції створюваних об'єктів, сполучення централізованих джерел фінансування з позиковими і власними засобами підрядчика й інших інвесторів; можливість участі підрядчика у власності на створюваний об'єкт. Ціни таких інноваційних проектів є найбільш складними по складу, процедурі, умовам формування і наслідкам застосування. Проведення таких конкурсів регламентується і проводиться державою.

Розрахунок витрат на проведенння дослідження

Правильне визначення величини і складу витрат є необхідною умовою успішного виконання НДДКР, своєчасного його фінансування, скорочення терміну виконання робіт і успішної діяльності фірми.

Бізнес-план виконання НДДКР є основою складання поточних і стратегічних планів дослідницької фірми, а також організації робіт її підрозділів.

У витрати на науково-дослідну роботу включаються всі прямі і непрямі витрати незалежно від джерел їхнього фінансування.

Прямі витрати — це витрати, пов'язані з виконанням теми чи замовлення, що включаються безпосередньо в їхню собівартість. Сюди відносяться витрати: на матеріали, спеціальне устаткування для наукової (експериментальної) роботи, основна і додаткова заробітна плата наукових, інженерно-технічних і інших працівників, безпосередньо зайнятих виконанням науково-дослідних робіт, на наукові і виробничі відрядження, пов'язані з безпосереднім виконанням НДДКР, проведенням монтажних робіт, випробовуванням дослідних зразків машин, устаткування, приладів і інших виробів відповідно до договору чи замовлення; на оплату робіт, виконуваних іншими організаціями і підприємствами; на придбання і підготовку матеріалів спеціальної науково-технічної інформації; на виплату премій працівникам, заробітна плата яких відноситься на прямі витрати.

Непрямі витрати — це витрати, що не відносяться до конкретних тем. Вони пов'язані з виконанням усіх науково-дослідних робіт фірми. Сюди відносяться витрати на утримання апарата управління, господарські й інші витрати. У собівартість окремих тем чи замовлень ці витрати включаються пропорційно основній заробітній платі.

Усі витрати складають собівартість науково-дослідної роботи незалежно від того, чи виконуються вони безпосередньо науково-дослідною фірмою чи іншими організаціями-контрагентами.

При визначенні планової (кошторисної) вартості робіт можуть застосовуватися наступні методи розрахунку:

— по фактичних витратах на аналогічні роботи, виконані в попередні роки з врахуванням фактично витраченого часу на виконання аналогічної теми;

— по витратах на одного серердньосписочного працівника.

Вибір конкретного методу розрахунку залежить від специфіки науково-дослідної фірми, характеру теми, стану звітної документації й інших факторів.

У калькуляцію теми включаються розрахунки на всі роботи, виконувані науково-дослідною організацією, її контрагентами.

Калькуляція містить докладний поетапний розрахунок кошторисної вартості роботи, трудомісткість кожного етапу чи виду робіт по категоріям працюючих з розбивкою по термінах у розрізі калькуляційних статей. Для складання зведеної калькуляції теми (замовлення) рекомендується скласти таблицю (табл. 1.) у якій по кожній статті визначається загальна сума витрат, а також здійснюється розподіл цієї суми по кожному етапу робіт.

Таблиця 1.

Витрати на виконання НДДКР

Статті витрат	Сума, грн.	Питома вага статті, %
Матеріали і покупні вироби Спецобладнання для наукових робіт Основна заробітна плата, н.с. 4. Додаткова заробітна плата, н.с 5. Відрахування на спеціальне страхування 6. Відрахування у фонд Чорнобиля 7. Відрахування на охорону навколишнього середовища 8. Витрати на відрядження 9. Оплата робіт, виконаних іншими організаціями і підприємствами 10. Прямі витрати 11. Накладні витрати
Усього:

У статтю «Матеріали і покупні вироби» включається вартість основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів і інших матеріальних цінностей, необхідних для науково-дослідної роботи.

Вартість матеріальних цінностей визначається по вартості заготовляння або ціні постачальника з обов'язковим включенням усіх транспортно-заготівельних витрат. До цих витрат відносяться: провізна плата з усіма додатковими зборами, у тому числі і митними, завантажувально-розвантажувальні роботи і доставка матеріалів на склад фірми, витрати по оплаті тари й упакування; витрати по відшкодуванню зносу оборотної тари.

Розрахунок вартості матеріальних цінностей здійснюється в таблиці, що містить наступні показники: найменування матеріалів, одиниця виміру, кількість, ціна, сума і транспортно-заготівельні витрати (табл. 2).

Таблиця 2.

Розрахунок витрат на матеріали і покупні напівфабрикати

Найменування матеріалів і напівфабрикатів	Одиниця виміру	Кількість	Ціна за од., грн.	Сума	Трансп.-заготів. роботи
Усього:

Сума матеріальних цінностей зменшується на вартість використовуваних відходів, оцінюваних:

— за повною ціною, коли відходи здаються на склад відділу постачання чи іншим організаціям для використання у виді вихідного матеріалу;

— за зниженою ціною, коли відходи можуть використовуватися за прямим призначенням, викликаючи додаткові витрати;

— за ціною брухту, за мінусом витрат по його збору й обробці в тому випадку, коли він здається на склад як остаточні відходи.

Транспортно-заготівельні витрати для кожного матеріалу приймаються в % від вартості в залежності від місця розташування постачальника в межах 5-10%.

По статті «Спецобладнання для наукової роботи» передбачаються витрати на придбання спеціального устаткування, необхідного для проведення експериментів, для комплектації виготовлюваних лабораторіями (майстернями, відділами) експериментальних зразків (спеціальні стенди, устаткування, інструменти, пристосування, прилади, апарати, вимірювальна й обчислювальна апаратура, установки, механізми, пристрої і т.ін.). Вартість устаткування, призначеного в запас, а також необхідного для поповнення основних фондів, по цій статті не показується.

Сюди включається вартість амортизованого устаткування чи орендованого для виконання НДДКР.

У розрахунок вартості спеціального устаткування включаються транспортно-заготівельні витрати і монтажні роботи. Вартість спеціального устаткування розраховується за формою табл. 3.

Транспортно-заготівельні витрати беруться в межах 10%.

Таблиця 3.

Розрахунок витрат на спецобладнання

Найме-нування облад- нання	Тип	Кіль- кість	Ціна за од. грн.	Су- ма	Час вико- нання по темі, год.	Нор- ма аморт. %	Сума аморт., грн./год.	Сума витр.	Трансп.- заготов. витрати
Усього

По статті «Основна заробітна плата» персоналу, що виконує НДДКР, передбачаються витрати на заробітну плату науково-технічних працівників, що будуть безпосередньо виконувати плановану НДДКР.

Для розрахунку заробітної плати науково-виробничого персоналу складається спеціальна таблиця (табл.4). У ній по кожнім етапі і роботі показується виконавець, трудомісткість (у людино-днях), денна основна заробітна плата, сума основної і додаткової заробітної плати.

Виконавці призначаються відповідно до посадових інструкцій і розподілу обов'язків у дослідницькій фірмі.

Визначення майбутніх обсягів робіт з виконання НДДКР здійснюють дослідно-статистичним, розрахунково-аналітичним і експертним способами.

Дослідно-статистичний метод заснований на математичній обробці звітного статистичного матеріалу про трудомісткість виконання аналогічних робіт за минулі роки.

Таблиця 4 .

Розрахунок витрат на зарабітну плату

Найменування видів робіт	Виконавець	Трудомісткість люд.-дні	Зарплата виконавця, грн
			денна основна	додаткова	всього
Складання завдань по НДДКР	с.н.с	5	4000	500	4500
Збір інформаційних матеріалів	м.н.с.	10	3000	450	3450
Всього

Тривалість виконання етапів чи робіт НДДКР визначається за формулою:

Тц = t ет + tд +tоф (1)

ср х Кпар х (1-Квід.)

де Тц — тривалість виконання етапу НДДКР;

t ет — сумарна трудомісткість етапу в людино-днях;

ср — чисельність персоналу, що буде виконувати етап чи операцію;

Кпар— коефіцієнт паралельності виконання етапу (з ростом чисельності групи зменшується з 1 до 0,7);

Квід — коефіцієнт відволікання працівників від виконання теми (приймається по статистичним даним від 0,1 до 0,5);

tд — додатковий час на обговорення і затвердження результатів НДДКР;

tоф — час на оформлення звітної документації етапу, дні.

Додаткова заробітна плата приймається в межах 10-12% від основної.

Відрахування на спеціальне страхування — 37% від основної і додаткової заробітної плати. У фонд Чорнобиля відчисляється 12%, а у фонд по охороні навколишнього середовища — 3% від основної і додаткової заробітної плати. Витрати на відрядження у великому ступені залежать від характеру виконуваної роботи і визначаються в межах 2-7% від основної і додаткової заробітної плати.

Оплата робіт, виконуваних іншими організаціями і підприємствами, у т.ч. оренда машинного часу чи устаткування, визначаються по калькуляції сторонніх організацій чи по статистичним даним.

Накладні витрати — витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням підрозділів організації, -де виконується НДДКР, — приймаються за даними фірми і складають 50-150% від основної заробітної плати. Таким чином, витрати на НДДКР будуть дорівнювати:

Вндкр =Вм+Во+Во.з.+В д.з.+Вс.с.+Вч+Во.с.+В.с.о+Вв+Ві.п.в.+Вн.в. (2),

де Вм — витрати на матеріали і покупні вироби;

Во — витрати на спецобладнання;

Во.з. — основна заробітна плата;

В д.з.— додаткова заробітна плата;

Вс.с. — відрахування на соціальне страхування;

Вч — відрахування у фонд Чорнобиля;

Во.с. — відрахування на охорону навколишнього середовища;

В.с.о — оплата робіт, виконуваних іншими організаціями і підприємствами;

Вв — витрати на відрядження;

Ві.п.в. — інші прямі витрати;

Вн.в. — накладні витрати.