Ризики інноваційного проекту

Інноваційні ризики (ризики інноваційних проектів) пов'язані з інноваційною діяльністю, головною метою якої є забезпечення конкурентноспроможності за рахунок реалізації інновацій. Інноваційний ризик є результатом сукупної дії усіх факторів, що визначають різні види ризиків: науково-технічних, економічних, політичних, підприємницьких, соціальних, екологічних і ін. Оскільки інноваційна і підприємницька діяльність є областю перетинання інтересів різних сторін, що переслідують суперечливі цілі, неможливо розробити єдину систему класифікації ризиків.

Діловий ризик (ризик підприємницької діяльності) виникає в підприємницькій діяльності і пов'язаний з імовірністю зниження виторгу до рівня, що не покриває підприємницькі витрати. Ризик з'являється в результаті несприятливої зміни кон'юнктури (кон'юнктурні ризики) чи помилкової ринкової політики (маркетингові ризики), що пов'язано з необхідністю зниження цін під впливом конкуренції або з неможливістю реалізації товарів (продукції, послуг) у запланованому обсязі.

В цілому ризик в інноваційному підприємництві включає всебе такі основні види ризику:

- ризики помилкового вибору інноваційного проекту ( основні причини: необгрунтоване визначення пріоритетів економічної і ринкової стратегії підприємницької фірми, пріоритетів різних видів інновацій; помилкова оцінка менеджерами підприємства короткотермінових і довготривалих інтересів його власників; помилки в оцінці сучасного фінансового стану підприємства і його перспектив на ринку; невірний вибір мети інноваційного проекту внаслідок помилкової оцінки сфери споживання, особливо для авторських інноваційних проектів, коли немає впевненості у конкретному замовнику продукції;

- ризики не забезпечення інноваційного проекту достатнім рівнем фінансування (причини: невірно обрано метод фінансування проекту);

- маркетингові ризики поточного постачання по інноваційному проекту);

- маркетингові ризики збуту по інноваційному проекту;

- ризики невиконання господарських угод (контрактів);

- ризики виникнення непередбачених витрат і зниження доходів;

- ризики посилення конкуренції;

- ризики, пов'язані з забезпеченням прав власності по інноваційному поекту ( а саме: ризик недостатнього об' єму патентування технічних, дизайнових і маркетингових рішень інновацій; ризик опротестування патентів, що захищають принципові технічні, дизайнові і маркетингові рішення; ризик легальної і нелегальної імітації конкурентами запатентованих підприємством інновацій.

Оцінка інноваційного ризику здійснюється за правилами, аналогічним оцінці комерційних ризиків. На відміну від комерційних інноваційні ризики пов'язані з інноваційним процесом.

Ідентифікація ризиків

У процесі реалізації інноваційного проекту здійснюється операційна діяльність, інвестиційна діяльність і фінансова діяльність. Усі види діяльності пов'язані з типовими ризиками інвестиційного проекту.

До ризиків інноваційних проектів варто віднести:

Науково-технічні ризики:

• негативні результати НДР;

• відхилення параметрів ПКР;

• невідповідність технічного рівня виробництва технічному рівню інновації;

• невідповідність кадрів професійним вимогам проекту;

• відхилення в термінах реалізації етапів проектування;

• виникнення непередбачених науково-технічних проблем.

Ризики правового забезпечення проекту:

• помилковий вибір територіальних ринків патентного захисту;

• недостатня щільність патентного захисту;

• неотримання чи запізнювання патентного захисту;

• обмеження в термінах патентного захисту;

• відсутність прострочених ліцензій на окремі види діяльності;

• «витік» окремих технічних рішень;

• поява патентно-захищених конкурентів.

Ризики комерційної пропозиції:

• ризики невірного вибору економічних цілей проекту;

• ризики невірної оцінки споживаних фінансових ресурсів;

• ризики недотримання строків проекту;

• ризики незабезпечення поточного постачання по проекту;

• ризики невірної оцінки ринку збуту і невідповідність ринкової стратегії фірми;

• ризики взаємодії з контрагентами і партнерами ( відсутність постачальників необхідних ресурсів і комплектуючих; невиконання постачальниками зобов'язань по термінах і якості постачань);

• ризики непербачуваних витрат і перевищення кошторису проекту;

• ризики, пов’язані з забезпеченням прав власності по проекту;

• ризики непередбачуваної конкуренції.

Основні фактори ризиків

Фактори інноваційних ризиків прийнято підрозділяти на фундаментальні, кон'юнктурні і внутрішні. Фактори ризиків — одна із самих складних частин і в той же час один із ключових напрямків роботи з управління ризиком. Проводити факторний аналіз набагато складніше, ніж який-небудь інший, оскільки ті самі фактори роблять у різних умовах неоднаковий вплив на ринок чи можуть з вирішальних стати абсолютно незначними. Необхідно знати взаємозв'язок і взаємний вплив різних факторів, що відбиває зв'язки між різними державами, історію їхнього розвитку, визначати сукупний результат тих чи інших економічних заходів і встановлювати зв'язок між абсолютно незв'язаними на перший погляд подіями.

Фундаментальні фактори ризиків визначаються на основі аналізу політичної, економічної і фінансово-кредитної політики як окремих країн, так і світового співтовариства в цілому. Вплив факторів ризиків на економічні характеристики інновації може бути оцінений на основі теорії «твердої підстави» (Firm-Foundation Theory), ці фактори відіграють першорядну роль у прийнятті рішень про інвестування інноваційних проектів великими компаніями, що володіють великими довгостроковими диверсифікованими інвестиційними портфелями.

Найбільш важливу групу фундаментальних факторів складають політичні. Вони включають:

• війни, конфлікти, вибухонебезпечні ситуації і будь-які висловлення політичних діячів із приводу загострення ситуації;

• відставку чи зміну уряду, вибори (зміна уряду веде до можливості зміни політичного й економічного курсу країни, впливає на привабливість капіталовкладень у її економіку; відставка глави Центрального банку або зміна кого-небудь із особ, що займають важливі політичні чи фінансові посади викликають негайну реакцію ринку);

• загрозу націоналізації;

• зміну політичного ладу і т.ін.

Політичні ризики пов'язані з політичною ситуацією в країні і діяльністю держави. Вони виникають при порушенні умов виробничо-торгового процесу з причин, що безпосередньо не залежать від суб'єкта, що господарює.

Для оцінки політичного ризику широко використовуються моделі WPRF (World Political Risk Forecasting), ICRG (International Country Risk Guide) і ін. До найважливіших індикаторів вони відносять зовнішню торгівлю, зовнішній борг країни, внутрішні економічні показники, політичну стабільність, освітній рівень, структуру політичної системи, міжнародні відносини.

Однією з найбільш відомих є модель BER (Business Environment Risk Index), створена Ф. Ханнером. Вона носить синтетичний характер і включає 15 економічних і гуманітарних факторів і перемінних. Кожна перемінна має свою «вагу» за ступенем важливості і впливом на цілі транснаціональних компаній: політична стабільність — 3,0; ступінь економічного росту — 2,5; конвертованість валюти — 2,5; вартість робочої сили — 2,0; наявність короткострокових кредитів — 2,0; наявність довгострокових кредитів — 2,0; рівень інфляції — 1,5; відношення до іноземних інвесторів — 1,5; рівень націоналізації — 1,5; стан платіжного балансу — 1,5; ступінь професійної підготовки — 1,0; здійсненність контрактів — 1,0; ступінь «бюрократизації» — 1,0; розвиток інфраструктури — 1,0; місцеве управління— 1,0. Сумарна вага перемінних складає 25.

Повний економічний аналіз проводиться на трьох рівнях. Спочатку в його рамках розглядається стан економіки в цілому. Це дозволяє з'ясувати, наскільки загальна ситуація сприятлива для інвестування і дає можливість визначити основні фактори, що детермінують зазначену ситуацію. Після вивчення кон'юнктури в цілому здійснюється аналіз окремих сфер ринку з метою виявлення тих з них, що у сформованих загальноекономічних умовах найбільш сприятливі для розміщення коштів з погляду обраних інвестиційних цілей і пріоритетів. При цьому розглядається стан галузей і підгалузей економіки. Виявлення найкращих напрямків розміщення коштів створює основу для вибору в їхніх рамках конкретних видів вкладень, інвестиції в які забезпечили б найбільш повне виконання поставлених задач. Тому на третьому рівні аналізу докладно висвітлюються конкретні інноваційні програми, проекти, стан окремих фірм і компаній, чиї часткові чи боргові фондові інструменти звертаються на ринку. Це дає можливість вирішити питання про те, які інструменти є привабливими і від яких варто позбутися.

Вивчення загальної економічної ситуації на першому етапі аналізу засновано на розгляді показників, що характеризують динаміку виробництва, рівень економічної активності, споживання і накопичення, вплив інфляційних процесів, фінансовий стан держави. При цьому починаються спроби установити конкретні механізми впливу на положення справ в економіці найважливіших політичних і соціальних подій. Виявлення факторів, що визначають господарську ситуацію в цілому і безпосередньо віддзеркалюваних на ринку, дозволяє визначити загальні умови, на тлі яких прийдеться проводити інвестиційну політику і будувати прогнози щодо перспектив їхньої зміни. Оскільки макроекономічна обстановка є предметом пильної уваги з боку широких кіл економістів, при проведенні її фундаментального аналізу мається можливість спиратися на досить глибокі пророблення і висновки, що робляться ведучими експертами в даній області.

Загальноекономічна ситуація відбиває стан у більшості сфер господарства, однак кожна з цих сфер підкоряється не тільки загальним, але і внутрішнім закономірностям. Відповідно висновки, зроблені на макрорівні, потребують стосовно них конкретизації і коректування. Навіть якщо аналіз обстановки в цілому показує, що вона несприятлива для інвестування, то це не означає, що не можна знайти галузі, у які можна було б з великою вигодою розміщати гроші.

Зазвичай розвиток галузей підкоряється визначеним закономірностям. Початкові етапи їхнього становлення, зв'язані з підйомом і швидким підвищенням прибутковості, поступово змінюються більш-менш тривалими періодами щодо стійкого розвитку. З часом у ряді галузей може намітитися стагнація, а деякі з них просто відмирають. У кожен даний момент при проведенні аналізу намагаються виявити галузь, що знаходиться на підйомі й у рамках встановлених інвестиційних пріоритетів дає кращі в порівнянні з іншими можливості розміщення засобів.

У ході галузевого аналізу здійснюється зіставлення показників, що відбивають динаміку виробництва, обсяги реалізації, величину товарних і сировинних запасів, рівень цін і заробітної плати, прибутку, нагромаджень як у розрізі галузей, так і в порівнянні з аналогічними показниками в цілому по національному господарству. При цьому в країнах з розвиненою економікою аналітики спираються на стандартні індекси, що характеризують положення справ у різних галузях.

Після того як визначені найбільш придатні галузі для розміщення коштів, із усього розмаїття вхідних у них компаній і існуючих інноваційних проектів треба вибрати ті, які дозволяють реалізувати поставлені інвестиційні цілі.

Таким чином, фактор ризиків припускає облік минулого в динаміці, економічні знання взагалі і зокрема таких, що дозволяють мислити масштабно і вчасно розглянути й оцінити якісні зміни, що відбуваються.