1 Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 30-31. — Ст. 382.

Цікавими є й положення ст. 23 Статуту територіальної громади міста Дніпропетровська, яка присвячена питанням участі у здій­сненні місцевого самоврядування міських, районних у місті осе­редків політичних партій, громадських організацій, професійних і творчих спілок. У частині шостій цієї статті, зокрема, можна по­бачити не лише трансформацію на локальному рівні конституцій­ного політичного права на об'єднання у суб'єктивне муніципальне право, а й його взаємозв'язок із соціально-економічними правами: «об'єднання профспілок міста, підприємців та промисловців ра­зом із виконавчим комітетом міської ради утворюють раду соці­ального партнерства міста та щорічно укладають регіональну уго­ду для здійснення співробітництва у процесі формування та реалі­зації соціально-економічної політики, узгодженого вирішення питань, що виникають у соціально-трудовій сфері».

Однією зі специфічних форм участі громадян у здійсненні міс­цевого самоврядування, проявом соціальної і політичної актив­ності громадян за місцем проживання є право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39 Конституції). Це право в силу специфіки його нормативного змісту й особливостей механізму реалізації, пов'язаних, зокрема, з важ­ливою роллю органів місцевого самоврядування в його здійсненні, також має складний, багаторівневий механізм своєї регламента­ції¹ та реалізації.

Так, наприклад, у ст. 17 Статуту територіальної громади міста Сміла встановлюється, що «сміляни мають право на мирні акції на території міста, збиратися мирно і без зброї, проводити мітинги, вуличні ходи, маніфестації, демонстрації. Ці та інші масові акції проводяться за умови повідомлення у 10-денний термін міськви­конкому із зазначенням мети, часу і тривалості проведення, марш­руту руху»².

Таким чином, політичні права людини і громадянина є важли­вим засобом розвитку місцевого самоврядування в Україні. Своїм змістом вони збагачують інститути муніципальної демократії, зміцнюють її вищі цінності. Будучи безпосередньо діючими, такі конституційні права і свободи визначають сенс і зміст діяльності територіальних громад, органів та посадових осіб місцевого само­врядування.

§ 7. Особливості реалізації економічних прав і свобод людини і громадянина у місцевому самоврядуванні

Без сумніву, добробут і рівень життя кожного окремого жителя села, селища, міста та в цілому Українського народу залежить від

1 Див., наприклад, чинний і сьогодні Указ Президії Верховної Ради срср «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в срср» від 28 липня 1988 р.

2 Статут територіальної громади міста Сміла: Затверджений рішенням XVIII сесії Смілянської міської ради Черкаської області від 25 грудня 2001 р. — Сміла, 2001.

розвитку економічної сфери. Тому однією з основних перешкод на шляху до формування реального місцевого самоврядування є ни­зький рівень економічного добробуту пересічного жителя — соці­альної основи муніципальної демократії, численні матеріально-фі­нансові проблеми територіальних громад у цілому. Аксіомою є той факт, що людина, яка не має засобів до існування, безправна. Не може бути економічно міцним суспільство, в якому економічно не­розвинуті його складові — територіальні громади. Це абсолютно ло­гічно та закономірно виводить інститути місцевого самоврядування на систему економічних прав і свобод людини і громадянина.

Значення цієї групи прав і свобод у механізмі реалізації місце­вого самоврядування, так само як і громадянських та політичних, необхідно розуміти набагато ширше, аніж це визначається кон­кретним змістом відповідних прав і свобод, а саме як сукупності економічних благ та прав на ці блага: право на їхнє одержання, за­хист, збереження, володіння, користування і розпорядження¹.

В умовах становлення інститутів соціальної держави, форму­вання громадянського суспільства та переходу до відносин ринко­вої економіки, в основі яких значною мірою процеси, вплив на які з боку держави відносно обмежений, а саме самоорганізація, само­регулювання, саморозвиток, відповідно до об'єктивних економіч­них законів місцеве самоврядування як неодмінний атрибут та ру­шійна сила цих процесів набуває характеру соціально-економічно­го самоврядування. У його основі полягає повнота прав людини на здійснення підприємницької та іншої не забороненої законом еко­номічної діяльності (ст. 42 Конституції), право приватної власнос­ті (ст. 41 Конституції), право на участь у користуванні об'єктами публічної (загальнонародної, державної та комунальної) власності (ст. ст. 13, 41 Конституції), так само як і на користування соціаль­ними і культурними благами, необхідними для нормального існу­вання людської особистості.