§ 4. Класифікація муніципальних прав особистості

1 Батанов о.В., Волошин ю.О., Маліков с.В. Статут територіальної громади: проблеми теорії і практики. Статут територіальної громади Ма­ріуполя. — к., 2004. — с. 43-44.

² Нереєстрація Статуту територіальної громади Києва .// Місто. — 2004. — № 5-6. — С. 31; Никоненко В. Мін'юст працює на замовлення? Головне правниче відомство майже два с половиною роки встромляє пали­ці в колеса місцевому самоврядуванню столиці // Хрещатик. — 2004. — 27 липня; Статуту столичної громади бути! //Хрещатик. — 2004. — 22 черв­ня; Удар по тяганині // Хрещатик. — 2004. — 7 вересня та ін.

Уже тепер, на цьому рівні своєї зрілості, муніципальні права і свободи мають рельєфно виражені характеристики відносно уособ­леного системного утворення. Свідченням тому є, з одного боку, їхня множинність і внутрішньоструктурна диференціація як пев­ної сукупності правових (індивідуальних та колективних) можли­востей у сфері муніципальної демократії, що поширюють свою дію на всі основні сфери людської життєдіяльності (політичну, еконо­мічну, соціальну, культурну та інші) в територіальному аспекті (місцевому та регіональному) її прояві, що дає змогу виділити від­повідні види (політичні, економічні, соціальні, культурні та інші) та відносно самостійні групи (індивідуальні та колективні) муні­ципальних прав і свобод. З іншого боку, для муніципальних прав і свобод характерні ознаки внутрішньої єдності, збалансованості та взаємозумовленості як цілісного нормативно-правового утворен­ня, що, власне, й складає єдиний за своїм функціональним при­значенням та юридичними характеристиками самоуправлінський (муніципальний) статус людини і громадянина.

Першу групу прав і свобод у цій системі складають колективні права членів територіальних громад. За своєю природою вони ви­ступають як первинний рівень муніципальної свободи і демокра­тії та засіб реалізації муніципальної влади. Не випадково в Кон­ституції та профільному законодавстві повніше й послідовніше закріплюються саме колективні муніципальні права і свободи, зо­крема:

• право територіальних громад — жителів села чи добровіль­ного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша ст. 140 Кон­ституції, частина перша ст. 2 Закону України «Про місцеве само­врядування в Україні»);

• право на здійснення муніципальної влади як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (частина перша ст. 5, частина третя ст. 140 Конституції, частина друга ст. 2, ст. 10-11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);

• право на проведення місцевого референдуму як форми вирі­шення територіальною громадою питань місцевого значення шля­хом прямого волевиявлення (частини третя-четверта ст. 6, ст. 7 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми»);

• право на місцеві вибори, включаючи вибори депутатів Верхов­ної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та виборних посадових осіб місцевого самоврядування (ст.ст. 71,141 Конститу­ції, ст. 12, 45 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищ­них, міських голів»);

• право ініціювати створення органів самоорганізації населен­ня (частина шоста ст. 140 Конституції, ст. 14 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про органи самоорганізації населення»);

• право членів територіальної громади ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесе­ного до відання місцевого самоврядування (ст. 9 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);

• право членів територіальної громади проводити загальні збо­ри громадян за місцем проживання як однієї з форм їх безпосеред­ньої участі у вирішенні питань місцевого значення (ст. 8 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Положення «Про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні»);

• право територіальної громади проводити громадські слухан­ня — зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територі­альної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування (ст. 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);

• право територіальних громад на володіння, користування і розпорядження комунальною власністю (ст.ст. 142-143 Конститу­ції; частини третя-п'ята ст. 16, ст. 60 Закону України «Про місце­ве самоврядування в Україні»);

• право на фінансову самостійність, формування, затверджен­ня і виконання місцевого бюджету, встановлення місцевих подат­ків і зборів та розпорядження місцевими фінансами (ст.ст. 142-143 Конституції, ст.ст. 16, 61, 63-66, 68-70 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);

• право на судову й інші форми державного захисту місцево­го самоврядування (ст. 145 Конституції, частина третя ст. 19, ст.ст. 20-21, 62, 71 Закону України «Про місцеве самоврядуван­ня в Україні»).

Очевидно, що цей перелік колективних прав у сфері місцевого самоврядування не є вичерпним, а й він демонструє широту відпо­відних прав, їхній різноплановий зміст та багатоцільове призна­чення як нормативно-правової основи вираження колективіст­ських начал муніципальної демократії.

Важливо при цьому враховувати, що, незважаючи на той факт, що суб'єктами колективних прав є територіальні громади в ціло­му, ці права не можуть бути реалізовані у відриві від соціально-політичної, економічної, громадської активності окремих жите­лів — членів цих спільностей й у відриві від реалізації індивіду­альних муніципальних прав людини і громадянина. Так, колек­тивне право територіальної громади на місцевий референдум ко­релює з індивідуальним правом громадян — її членів на участь у місцевому референдумі.

У деяких випадках встановлюються чіткі кількісні показники, пов'язані з тим, що реалізація лише визначеною у законі кількістю членів територіальної громади їх індивідуальних муніципальних прав і свобод може спродукувати нову якісну величину у вигляді інституту муніципальної демократії, що виражає колективну волю всього місцевого співтовариства. Так, наприклад, згідно з части­ною четвертою ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядуван­ня в Україні» рішення про проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищ­ного, міського голови приймається на вимогу не менш як однієї десятої частини громадян, що проживають на відповідній терито­рії і мають право голосу.

Говорячи про систему індивідуальних муніципальних прав і свобод, варто зазначити, що у своїй основі вони так само мають конституційне начало закріплення, у тому числі в опосередкова­ному виді: через колективні права територіальних громад, а також у рамках конституційного інституту основних прав і свобод люди­ни і громадянина, нормативний зміст яких у багатьох випадках включає, як зазначалося раніше, у тому числі й самоуправлінські, муніципально-правові начала. Разом з тим більш детальна регла­ментація індивідуальних прав і свобод забезпечується в рамках по­точного законодавства, причому на всіх рівнях муніципально-пра­вового регулювання. Відповідно систему індивідуальних муніци­пальних прав і свобод можна подати у такому вигляді:

• право громадян України брати участь у місцевому самовря­дуванні (ст. 7, частина перша 140 Конституції, ст. З Закону Украї­ни «Про місцеве самоврядування в Україні»);

• право вільно обирати і бути обраними до органів місцевого самоврядування (частина перша ст. 38, ст. 70-71 Конституції, За­кон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»);

• право громадян бути ініціаторами місцевого референдуму, брати участь у його проведенні (частина перша ст. 38, ст. 71 Кон­ституції, частина третя ст. 78, частина четверта ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми»);

• право на індивідуальні та колективні письмові звернення до органів місцевого самоврядування і до посадових осіб цих органів (ст. 39 Конституції, Закон України «Про звернення громадян»);

• право громадян на рівний доступ до служби в органах місце­вого самоврядування (частина друга ст. 39 Конституції, Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування»);

• право на одержання повної і достовірної інформації про ді­яльність органів місцевого самоврядування і посадових осіб цих органів (ст. 34 Конституції, частина одинадцята ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);

• право кожного, хто на законних підставах перебуває на тери­торії України, на свободу пересування та вільний вибір місця про­живання (частина перша ст. 33 Конституції, Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання»);

• право жителів — членів територіальних громад на оскар­ження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого само­врядування і посадових осіб цих органів (частина друга ст. 55 Конституції).

Наведений перелік індивідуальних, так само, як і колективних муніципальних прав і свобод, не є вичерпним. Це особливо слід мати на увазі, якщо враховувати, що не тільки право на участь у місцевому самоврядуванні, а й багато інших прав і свобод, що на­лежать до класичної системи конституційних прав і свобод люди­ни і громадянина, можуть набувати конкретних муніципально-правових характеристик як інституту муніципальної демократії та місцевого самоврядування.

Перелік муніципальних прав особистості можна суттєво розши­рювати за рахунок конкретизованих на рівні статутів територіаль­них громад положень про можливості використання жителями представницьких та безпосередніх форм їхньої участі у місцевому самоврядуванні. Так, наприклад, у ст. 60 Статуту територіальної громади міста Бердянська передбачається, що окрім передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» можуть бути використані такі форми участі членів територіальної громади міста у здійсненні міського самоврядування, як: 1) громадське об­говорення проектів актів міської ради та інших органів місцевого самоврядування, які підлягають оприлюдненню для проведення громадських обговорень, зокрема проекти планів економічного і соціального розвитку міста, міського бюджету, цільових програм розвитку міста; 2) членство в комісіях, що утворюються на громад­ських засадах при органах і посадових особах міського самовряду­вання (перелік цих комісій та положення про них затверджується на засіданнях міської ради); 3) участь у роботі спеціалізованих ко­мітетів, що створюються за рішенням виконавчого комітету мі­ської ради з числа фахівців, які працюють у системі місцевого са­моврядування, або діяльність яких пов'язана з наданням громад­ських послуг членам територіальної громади міста, з метою залу­чення їх до розробки і реалізації проектів, що передбачають підви­щення якості надання таких послуг; 4) участь у роботі громадських рад, що утворюються при міській раді з метою вивчення потреб окремих категорій жителів міста та практики надання їм соціаль­них послуг у системі міського самоврядування, залучення їх до здійснення міського самоврядування (за рішенням міської ради при ній можуть бути утворені ради пенсіонерів, інвалідів, інозем­ців, біженців, воїнів-інтернаціоналістів, незабезпечених житлом, ліквідаторів Чорнобильської катастрофи, військовослужбовців тощо; 5) участь у проведенні громадських експертиз проектів рі­шень міської ради з питань, що мають важливе значення для тери­торіальної громади міста, і визначають основні напрямки соціаль­но-економічного та культурного розвитку міста; 6) участь у масо­вих акціях, метою проведення яких є привернення уваги органів і посадових осіб міського самоврядування до актуальних проблем міського значення та проблем соціального забезпечення членів те­риторіальної громади міста, охорони навколишнього середовища, підтримки громадської безпеки тощо; 7) робота в органах самоор­ганізації населення; 8) виконання на громадських засадах робіт по благоустрою території міста, наданню послуг соціально незахище­ним жителям міста; 9) надання матеріальної і фінансової допомо­ги міському самоврядуванню у формі добровільних пожертв, внес­ків до фондів, що утворюються органами міського самоврядування для надання допомоги соціально незахищеним жителям міста чи для сприяння культурному і духовному розвитку міста, дотриман­ню в належному стані пам'яток історії, культури і архітектури та природних¹.

Водночас, статути територіальних громад можуть закріплюва­ти, як свідчить досвід муніципальної правотворчості, деякі комп­лексні за своїм нормативним змістом права, які включають ряд відносно самостійних правомочностей, які можна розглядати як відносно самостійні права муніципально-правового характеру. Так, наприклад, конституційне право на безпечне для життя і здо­ров'я довкілля на локальному рівні може реалізовуватися шляхом встановлення обов'язку органів міської влади забезпечувати еко­логічну безпеку, узгоджуючи промисловий розвиток міста з вимо­гами збереження природної екологічної системи (ст. 51 Статуту територіальної громади міста Сміла)².

Муніципальний рівень взаємовідносин особистості з публічною владою природним чином детермінує необхідність нормативно-правової модифікації конституційних прав на відповідному рівні правового становища особистості. Це дуже наочно можна проілю­струвати положеннями Європейської хартії участі молоді в муні­ципальному та регіональному житті (1994), в якій зазначається, що муніципалітети та регіони заявляють про те, що шкільні про­екти залучення молоді до общинного життя особливо заохочува­тимуться і отримуватимуть фінансову допомогу через: і) підтрим­ку молодіжних газет та інших проектів масової інформації, що започатковані молоддю, з метою надання молодим людям допомо­ги у розвиткові їхньої здатності до самовираження та спілкуван­ня; іі) заохочення молоді до участі у шкільних структурах з метою її залучення до демократичного життя; ііі) підтримку молодіж­них обмінів і багатосторонніх контактів між молодими людьми та школами європейських муніципалітетів з метою підготовки їх до життя у багатонаціональному суспільстві³.