§ 3. Локальний рівень нормативно-правової регламентації муніципальних прав особистості

Розглянута вище характеристика муніципальних прав і свобод людини і громадянина як інституту місцевого самоврядування означає, що нормативно-правове забезпечення муніципальних прав і свобод здійснюється (має здійснюватися) не тільки на за­гальнодержавному, а й на всіх рівнях муніципально-правового ре­гулювання, насамперед, включаючи локальний (муніципальний). Причому, в останньому випадку права і свободи жителів — членів територіальних громад повинні закріплюватися не шляхом дуб­лювання відповідних конституційних положень, а у напрямі їх­ньої конституційної конкретизації, розширення, враховуючи, що перелік конституційних прав і свобод не є вичерпним.

Це може виявлятися, по-перше, у формі конкретизації всіх чи окремих правомочностей, що мають конституційно-правове ви­знання як прав людини і громадянина; по-друге, установленням процедури, порядку реалізації відповідного права на певній тери­торії; по-третє, закріпленням додаткових гарантій здійснення конкретних прав і свобод у цій територіальній громаді¹.

1 Бондарь н.С. Гражданин и публичная власть: Конституционное обес­печение прав и свобод в местном самоуправлении. — м., 2004. — с. 321.

183

Для таких локальних форм муніципально-правової регламен­тації прав і свобод людини і громадянина на основі послідовного їхнього конституційного обґрунтування є цілком визначені зако­нодавчі передумови. Зокрема, відповідно до ст. 19 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з метою врахування іс­торичних, національно-культурних, соціально-економічних та ін­ших особливостей здійснення місцевого самоврядування представ­ницький орган місцевого самоврядування на основі Конституції України та в межах цього Закону може прийняти статут територі­альної громади села, селища, міста, у якому, наприклад, може ви­значатися порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради та обнародування рішення ради, прийнятого з питання, внесеного на її розгляд шляхом місцевої ініціативи (частини друга і четверта ст. 9 цього Закону), порядок формування та організації діяльності рад (частина четверта ст. 10 Закону), порядок організації громад­ських слухань (частина четверта ст. 13 Закону) тощо.

Так, наприклад, Статут територіальної громади м. Комсомоль­ська, який було прийнято позачерговою сесією міської ради 23 скликання 21 квітня 1999 р.¹, закріплює систему місцевого само­врядування міста Комсомольська, форми та порядок здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою міста Комсо­мольська, функції і повноваження органів та посадових осіб місце­вого самоврядування міста Комсомольська, статус органів самоор­ганізації населення. В Статуті наводиться загальна характеристи­ка міста (глава 1.1), закріплюються принципи взаємовідносин ор­ганів та посадових осіб місцевого самоврядування з органами дер­жавної влади, установами, підприємствами і організаціями (глава 1.3). Окрема глава Статуту закріплює статус територіальної громади міста (глава 2.2). Встановлюється, що територіальну гро­маду міста складають жителі міста (ст. 2.2.1), які здійснюють своє право на місцеве самоврядування безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (ст. 2.2.5). Статутом регламентовані основні форми здійснення жителями права на участь у місцевому самоврядуванні: місцевий референдум (глава 2.3), місцеві вибори (глава 2.4), загальні збори громадян за місцем проживання (гла­ва 2.5), колективні та індивідуальні звернення жителів міста до органів і посадових осіб міського самоврядування (глава 2.6), гро­мадські слухання (глава 2.7), місцеві ініціативи (глава 2.8) тощо. Детально регламентуються й інші питання організації та діяль­ності місцевого самоврядування в місті.

¹ Марченко Р. Статут територіальної громади міста Комсомольська — пошук шляху української моделі місцевого самоврядування // Місцеве самоврядування в Україні очима молодих: аналіз, пошуки, перспективи: 36. матеріалів семінару «Сесія Молодого Конгресу Місцевих та Регіональ­них влад України». — К., 2000. — С. 106.

Свої статути розробили та затвердили й інші територіальні гро­мади в Україні. Так, рішенням XIV сесії Полтавської міської ради 23 скликання від 11 квітня 2000 р. було прийнято Статут територі­альної громади міста Полтави, у якому визначалася система місце­вого самоврядування міста, відображає волю всієї територіальної громади міста, всіх її складових частин щодо механізму здійснен­ня місцевого самоврядування в місті, гарантує всім членам терито­ріальної громади міста право участі в місцевому самоврядуванні, встановлює регламентні правила і процедури реалізації цього пра­ва з метою найкращого задоволення соціально-економічних, куль­турних, побутових та інших потреб жителів міста у поєднанні з інтересами держави (Преамбула). Встановлюється, що територі­альна громада міста Полтави є об'єднанням постійно проживаю­чих жителів міста Полтави. Жителями міста Полтави визначають­ся особи, що постійно цроживають у межах міста; особи, які при­були з інших місцевостей для навчання або проходження військо­вої чи альтернативної служби (студенти, військовослужбовці та члени їх сімей тощо за умови їх постійного проживання на цей пе­ріод у місті (ст. 24)¹.

Рішенням XXIV сесії Бердянської міської ради 23 скликання від 27 лютого 2001 р. було схвалено Статут територіальної грома­ди міста Бердянська, у якому передбачається, що до територіаль­ної громади входять жителі міста Бердянська, які є громадянами України та постійно проживають в місті на житловій площі, яка належить їм на праві власності або найму, чи в гуртожитках, а та­кож члени сімей власників або наймачів (ст. 26). Окрім основної частини, Статут містить три додатки, які присвячені статусу ра­йонів міста, місцевій символіці та питанням екологічної безпеки. У ст. 2 додатку третього, наприклад, зазначається, що міський го­лова є гарантом екологічних прав жителів міста².

¹ Цит. за: Батанов О.В., Волошин Ю.О., Маліков С.В. Статут територі­альної громади: проблеми теорії і практики. Статут територіальної грома­ди Маріуполя. — К., 2004. — С. 41-42.

² Цит. за: Кравченко В.В., Пітцик М.В. Муніципальне право України: Навч. посіб. — К., 2003. — С. 538-539, 582-586.

³ Статут територіальної громади міста Сміла: Затверджений рішенням XVIII сесії Смілянської міської ради Черкаської області від 25 грудня 2001 р. — Сміла, 2001.

Оригінальністю за змістом відрізняється Статут територіальної громади міста Сміла³, який був затверджений рішенням XVIII се­сії Смілянської міської ради Черкаської області від 25 грудня 2001 р. Зокрема, у розділі І «Місто, громада, Статут, атрибути, основні ознаки, перспективи» встановлюється, що сміляни — це громадяни України, інших держав, особи без громадянства, що живуть на території Сміли. Жителі, об'єднані постійним прожи­ванням у межах міста, представляють територіальну громаду міс­та Сміли. Привертає увагу й норма, яка міститься у ст. 4 Статуту «Міське середовище Сміли». Під міським середовищем розумієть­ся сукупність складових матеріальної і духовної культури, а та­кож природних особливостей місцевостей Сміли, у якому функціо­нують багатогалузевий народногосподарський комплекс, житло­вий фонд, міський транспорт, соціальна інфраструктура, розгалу­жене міське господарство, органи державної влади, органи місце­вого самоврядування. Тобто фактично у цій нормі закріплюються основні сфери реалізації муніципальних прав і свобод жителів мі­ста. Значна увага приділяється у Статуті й питанням захисту місь­кого середовища, безпеки і прав смілян (розділ 8) тощо.

Таким чином, муніципальні права і свободи та самоуправлін-ський статус членів територіальних громад базуються на консти­туційних правах і свободах людини і громадянина. Однак між ними існують і розбіжності. Муніципальні права і свободи осо­бистості не повинні бути менш забезпеченими, ніж конституцій­ні. У статуті територіальної громади можуть та повинні закрі­плюватися як додаткові можливості, особливо для окремих кате­горій громадян (етнонаціональних меншин, пенсіонерів, молоді, підприємців та інших), так і передбачатися додаткові гарантії ре­алізації конституційних прав за рахунок місцевого бюджету тощо, наприклад, шляхом запровадження інституту місцевого омбудсмана або інших служб.

Так, у 2001 р. уперше в Україні таку інноваційну форму гро­мадського контролю, як інститут місцевого уповноваженого з пи­тань захисту прав підприємців, було запроваджено у Кам'янець-Подільську¹. Ця посада належить до категорії радників виконав­чого комітету міської ради, які приймаються і звільняються за розпорядженням міського голови. Омбудсман допомагає міській владі у вирішенні загальних питань розвитку підприємництва; ло-біює інтереси об'єднань підприємців в органах місцевого самовря­дування, захищає підприємців від муніципального свавілля тощо². Окрім того, у місті працює Координаційна рада з питань розвитку підприємництва, яка координує роботу органів місцевого самовря­дування та громадських організацій підприємців у запровадженні