§ 5. Основні концепції щодо походження місцевого самоврядування XX ст.

Якщо ідея місцевого самоврядування в нашій країні більш як на півстоліття затрималася у своєму існуванні, то на Заході теорія і практика демократичного управління йшли пліч-о-пліч, розви­ваючись та вдосконалюючись. Зокрема, в Англії у 20-30-х роках спостерігається підвищений інтерес до проблем місцевого само­врядування, переважно пов'язаний зі зміцненням руху тред-юніо­нізму. В цей період висувається ідея функціонального представни­цтва. Сенс її полягає в тому, що в місцевому управлінні мають бути представленими не групи тиску з середнього класу, а гільдії труда­рів різних ремесел і професій. Оскільки виробники водночас є і ко­ристувачами, функціональне представництво має забезпечити більш повне поєднання інтересів членів місцевих спільнот.

1 Див.: IV съезд рсдрп // кпсс в резолюциях и решениях съездов, конференцій и пленумов цк (1898-1986 гг.)— м., 1983. — т.1. — с.184-185.

У період після Другої світової війни в Європі та СІЛА відбувся тріумфальний розвиток принципів субсидіарності, регіоналізації та децентралізації. Було визнано, що централізм не змінює держа­ви, а веде до нездатності уряду. Регіоналізація та децентралізація стали тепер провідними принципами європейської політики.

Основна спрямованість принципу субсидіарності зрозуміла: попри фашистські і соціалістичні тенденції початку 30-х років XX ст. і всупереч демократичному централізму соціалістичних держав треба було захистити автономію особи і право на самоврядування нижчих політичних одиниць. Субсидіарність організації влади тим самим протиставлялася тенденціям у напрямі авторитарної централізованої держави. Субсидіарність розглядається як перед­умова устрою, що базується на свободі: держава, яка дотримується принципу субсидіарності, гарантує своїм громадянам свободу і не­залежність; вона гарантує місцеве і регіональне самоврядування. Захист свободи через реалізацію принципу субсидіарності прого­лошується однією з традиційних цінностей європейського полі­тичного устрою.