§ 2. Громадівський підхід до місцевого самоврядування

У процесі становлення та розвитку муніципальної науки сфор­мувалося кілька наукових теорій (концепцій) походження місце­вого самоврядування, які по-різному тлумачать сутність цього ін­ституту, особливості його взаємовідносин з державою. В XIX ст. місцеве самоврядування, яке передбачає певну автономію, уособ-леність громади в механізмі публічної влади, природно стає гас­лом більшості політичних рухів та політичних реформ. Одним із перших, хто привернув увагу до цих проблем, був А. Токвіль, ідеа­лом якого було суспільство, що функціонує як сукупність багатьох вільних та самоврядних асоціацій та громад. Сформульована ним та його послідовниками теорія природних прав вільної громади виникла на початку XIX ст. як реакція на чиновницьке управлін­ня з усіма негативними сторонами, коли увага теоретиків філосо­фії держави та права перемістилася з конституційної монархії на представницьку демократію як більш прогресивне втілення ідей правової держави, коли в політичній та філософсько-правовій думці відбулися суттєві зміни поглядів на проблеми демократії та суспільної свободи. Представниками цієї теорії були Г. Арене, Н. Гербер, 0. Гірке, А. де Токвіль, О. Лабанд, Мауренбрехер, Е. Мей-єр, О. Ресслер, Шеффле, Б.М. Чичерін та інші вчені.

Ця теорія поряд із трьома загальновизнаними конституційни­ми гілками влади (законодавчою, виконавчою та судовою) вимага­ла визнати й четверту — громадівську (муніципальну) гілку вла­ди. Громада має право на самостійне та не залежне від центральної ¹ Работяжев Н.В. Милль Джон Стюарт // Федерализм: Энциклоп. — М.,2000. — С.300-302.

влади існування за своєю природою, причому держава не утворює, а лише визнає її. За А. де Токвілем, громада є тим «об'єднанням, яке найбільше відповідає самій природі людини, бо скрізь, де зби­ралися разом люди, громада виникає нібито сама собою. Є королів­ства та республіки, які створює людина; громада, здається, вихо­дить просто з рук Господніх»¹. У системах урядування, заснованих на принципах децентралізації та самоврядування, він убачав ре­альну альтернативу державній автократії.

Отже, перші концепції локальної демократії виходили саме з розуміння місцевого самоврядування як самостійного виду пуб­лічної влади — публічної влади територіальної громади (муніци­пальної влади). Найбільш поширена у ті часи теорія вільної гро­мади мала суттєвий вплив на розвиток законодавства першої по­ловини XIX ст., знайшовши своє відображення в положеннях Конституції Бельгії 1831 р. про особливу «громадівську» владу, а також у розробленій франкфуртськими Національними зборами Конституції 1849 р., яка містила статті про особливі основні пра­ва громад.

На думку прихильників зазначеної теорії, соціальна основа му­ніципальної влади (місцевого самоврядування) — громада з її зви­чаєвим правом як територіальний колектив людей, що прожива­ють спільно, сформувалася раніше за державу, яка у свою чергу є «федерацією» громад. Громада є інституцією, рівною державі. Громада має самостійне, природне право на існування. Тому право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення, регулювати свої власні справи без втручання держави має природний та невідчужуваний характер (за певною аналогією з природними правами людини). Права громади на самоврядуван­ня апріорним шляхом виводилися з самої природи громади (вони належать громаді в силу її природи або даруються Творцем). Об­ґрунтовуючи свободу та незалежність громади, ця теорія звертала­ся до історії середньовічних громад — вільних міст, їх боротьби за незалежність проти феодальної держави.