§ 5. Проблеми підготовки спеціалістів із питань муніципального права та місцевого господарства

Специфіку діяльності професіонала у сфері теорії муніципаль­ного права та практики місцевого господарства, а також відповід­ну до неї еволюцію системи підготовки муніципальних кадрів яскраво ілюструє історичний та сучасний досвід країн з розвину­тою системою місцевого самоврядування.

Так, наприклад, у Німеччині перші вищі навчальні заклади, які були спеціально утворені для надання муніципальної освіти були утворені ще на початку XX ст. У 1911 р. Дюссельдорфі було засновано Академію комунального управління з юридичним ухи-

¹ Бондарь Н.С. Предмет и система муниципального права РФ как новой отрасли и учебной дисциплины // Проблемы преподавания конституцион­ного и муниципального права; Под ред. С.А. Авакьяна. — М., 1999. — С.164-165.

лом, яка була перетворена у вищу школу у грудні 1917 р. У 1914 р. у Кельні було відкрито Вищу муніципальну школу¹.

Варто згадати й позитивний вітчизняний та російський досвід підготовки муніципальних кадрів наприкінці XIX — першій чверті XX ст. Муніципальні спеціалісти завжди користувалися особливою повагою як з боку населення, так і представників орга^ нів влади: від якості їх підготовки та ступеня професіоналізму за­лежали найбільш суттєві умови життя людей — транспорт і зв'я­зок, каналізація, водопровід та опалення, освітлення та приби­рання вулиць, медичне та культурне обслуговування тощо. По­чесне місце завжди мали правознавці, важлива роль відводилася фінансовим працівникам та банківським службовцям, земським та міським статистикам. Усі мали спеціальну освіту, гарантією якості якого були відповідний диплом та щорічна практика квалі­фікаційних іспитів.

Більше того, у Росії кожний міський орган самоврядування спеціалізувався на будь-якій галузі міської діяльності. Існували особливі «муніципальні школи» (напрями): Московська славила­ся вмінням організовувати міські фінанси; Рязанська — архітек­турною школою; Київська — школою комунального господарю ства, яка першою втілювала всі новаторські ідеї в цій сфері; Хар^ ківська — глибокою розробкою теорії муніципального самовря­дування; Санкт-Петербурзька — витонченим підходом до форму­вання архітектурно-художнього вигляду міста. Кожне з цих міст Працювало не тільки на себе, а й на спільну справу, готуючи спе­ціалістів для інших міст, розробляючи норми і правила організа­ції міського життя.

Наприкінці XIX ст. у всіх університетах Російської Імперії чи­талися курси з місцевого права та місцевих фінансів (П. Гензель, Г. Озеров, М. Загряцков та багато інших). Кадри спеціалістів готу­валися розгалуженою системою навчальних закладів. їх бурхливе зростання припадає на початок XX ст. У 1904 р. у Петербурзькому Інституті цивільних інженерів ставилося питання про відкриття кафедри з міського будівництва (за типом уже існуючої кафедри Зітте у Відні), але її так і не було відкрито. В 1908 р. виникає фа­культатив із міського господарства в Московському комерційному інституті. Відкриваються курси з міської гігієни в Санітарно-тех­нічному інституті Петербурга.