1 Уваров a.A. Об особенностях развития и нормативно-правового регу­лирования в Российской Федерации // Государственная власть и местное самоуправление. — 2002. — № 4. — с. 34.

Вивчення муніципально-правових явищ було б неповним, ста­тичним без з'ясування функціональних якостей інститутів місце­вого самоврядування. Тому вагоме місце в системі методів муніци­пальної науки посідає метод функціонального аналізу. Так, на­приклад, функціональний аналіз діяльності територіальної грома­ди (її динамічна спрямованість) сприятиме проникненню у політи-/ ко-правову природу цього суб'єкта місцевого самоврядування, розкриватиме обсяг, характер і зміст його діяльності. Тільки за до­помогою поняття функцій надається конкретна визначеність цьо­го феномену конституційного права. Без функціонального аналізу неможливе вивчення будь-якого елементу системи локальної са­моорганізації. Лише визначивши функції територіальних громад, можна уявити, яку роль відіграють вони в системі місцевого само­врядування, в державному механізмі, в суспільстві взагалі та яке їх соціальне призначення¹.

У методології науки муніципального права важливе місце має історичний метод дослідження муніципальної влади. Всі муніци­пально-правові інститути вивчаються у їх історичному розвитку на загальному фоні розвитку суспільства, притаманних йому де­формацій та протиріч. Принцип історизму передбачає дотримання двох важливих умов: по-перше, розгляд муніципальної влади з точки зору її виникнення та розкриття закономірностей і тенден­цій розвитку; по-друге, вивчення муніципальної влади з позицій сучасності. Історизм — шлях зв'язку минулого і сучасного, теорії і практики, тому що нове у теорії муніципального права в кінцево­му результаті виростає із узагальнення досвіду, із практичних по­треб суспільного розвитку. Історичний підхід передбачає розвиток теорії на основі фактів.

Феномен муніципальної влади можна повністю зрозуміти лише у зв'язку з аналізом її еволюції в теоретичній площині та законо­давчій практиці. Історичний аналіз законодавства про місцеве са­моврядування, виявляючи основні напрями і тенденції муніци­пального розвитку, дає змогу сприйняти все найкраще, що виро­била практика місцевого будівництва в Україні та інших країнах, дати йому оцінку з позицій сьогодення та утворити більш ефектив­не законодавство.

Тісно пов'язаний з історичним методом так званий генетичний метод, який націлює на виявлення першопричин того чи іншого інституту місцевого самоврядування, місцевого самоврядування в цілому. Він допомагає дослідникам просуватися вперед у пошуках відповіді на питання про причини уособлення у суспільстві місце­вого самоврядування, що передбачає встановлення залежностей між політико-правовою формою місцевого самоврядування та со­ціально-економічними, духовно-культурними, цивілізаційними та іншими чинниками, які породжують її. Генетичний аналіз у ряді випадків є неможливим без спирання на історичні факти. Але вони потрібні йому як матеріал для виділення в їх переважною мі­рою випадковій наступності причинно-наслідкові залежності та закономірності².

1 Батанов о. Функції територіальних громад як специфічних суб'єктів конституційного права // Право України. — 1998. — № 8. — с. 21.

2 Кокотов а.Н., Саломаткин a.C. Муниципальное право России: Учеб-ник. — м.: Юриста, 2006.— с. 48-49.

У науці муніципального права широко використовується і ме­тод порівняльно-правового аналізу. Велике значення для розвитку муніципальної влади має вивчення та використання практики місцевого самоврядування в найбільш розвинутих, демократич­них державах. Необхідність компаративного аналізу зарубіжного досвіду не викликає сумнівів. Саме таким шляхом можна вести пошук нових ідей та механізмів, виявляти глобальні тенденції роз­витку права і політики. Більшість конституційних та муніципаль­них проблем держав сучасного світу мають тотожній характер, і тому завжди корисно знати, наскільки ти чи інші країни прогресу­ють у вирішенні таких проблем, які механізми були ними при цьо­му задіяні¹.

Для сучасної України, яка прагне стати демократичною, со-ціально-гіравовою державою, компаративний аналіз світового му­ніципального розвитку має величезне значення. Це пояснюється кількома обставинами. Так, тріумфальний рух принципів субсиді-арності, посилення Європейського Союзу, ролі регіонів у процесі євроінтеграції породив тенденцію муніципалізації конституційно­го життя та конституційного права².

Місцеве самоврядування, регіоналізація та децентралізація стають тепер провідними принципами європейської політики та конституційно-правового регулювання. Муніципалізація консти­туційного життя та Конституційного права, передусім маючи вихід на локальний рівень, торкається усіх процесів трансформації та модифікації публічної влади в умовах демократизації держави та суспільства.

Завдяки порівняльному методу науковий характер правових досліджень публічної влади піднімається на нову висоту завдяки виходу за межі однієї національної правової системи. Порівняння у сфері конституційного права, за словами М. Ташнета, є «формою ліберальної освіти у праві»³. Воно краще дозволяє зрозуміти спе­цифіку вітчизняного конституційного розвитку у контексті світо­вого досвіду, допомагає цодолати теоретичні «щори» у конститу­ційно-правовій сфері, Звідси випливає важлива роль порівняльно­го (компаративістського) методу вивчення феномену муніципаль­ної влади.

Але треба мати на увазі, що іцколи порівняльно-правовий метод у муніципальному праві застосовується не цілком коректно. Так, деякі автори, виходячи з суто формально-догматичних позицій,

' Черкасон А.И. Сравнительное местное управление: террия и практи­ка. — М.,1998. — С. 10.