ристика територіальних громад // Актуальні проблеми держави і права: 36. наук, праць. Вип.12. — Одеса, 2001. — С.13-17; Баймуратов М.О. Функції і повноваження територіальних громад // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. Том 1. — Одеса: Юридична література, 2002. — С.104-117; Баймуратов М. Правовий статус територіальної гро? мади в Україні: теоретичні та практичні проблеми // Муніципальний рух: новий етап розвитку: Матер. VII Всеукраїнських муніципальних слухань (6-8 вересня 2001 р., м. Бердянськ). — К., 2002. — С.368-370 та ін.

1 Баймуратов м.О., Григор'єв в.А. Муніципальна влада: актуальні проблеми становлення й розвитку в Україні. — Одеса, 2003.

² Батанов О.В. Територіальна громада — основа місцевого самовряду­вання в Україні: Монографія. — К., 2001; Батанов О.В. Конституційно-правовий статус територіальних громад в Україні: Монографія. — К., 2003.

³ Батанов О.В., КампоВ.М. Муніципальне право зарубіжних країн: Навч. посіб.: У 2ч.: Ч. 1 / За заг. ред. П.Ф. Мартиненка. — К.: Знання України, 2005; Баймуратов М.О., Батанов О.В., Кампо В.М., Музика O.A. Муніципальне право зарубіжних країн: Навч. посіб.: У 2 ч.: Ч. 2 / За заг. ред. П.Ф. Мартиненка. — К.: Знання України, 2006; Барвіцький В.Ю., Батанов О.В. Муніципальне право зарубіжних країн: Навч. посіб. У 3 ч. Ч. З / За заг. ред. П.Ф. Мартиненка. — К.: Знання України, 2006; Близ­нюк О.С, Губерська Н.Л., Музика O.A., Усенко P.A. Місцеві фінанси в Україні: Правове регулювання: Навчальний посібник. — К.: Дакор, КНТ,

Варто відзначити й активну дослідну діяльність викладачів ка­федри муніципального права Академії муніципального управлін­ня, за ініціативою яких у 2003 р. було започатковано серію видань «Інноваційні освітні технології в муніципальному праві»³.

У 2007 р. вийшла фундаментальна колективна монографія «Ак­туальні проблеми становлення та розвитку місцевого самовряду­вання в Україні», у якій були викладені історико-теоретичні, пра­вові, матеріальні та фінансові основи місцевого самоврядування, досліджувалися концептуальні проблеми становлення інститутів місцевого самоврядування в Україні. Своє висвітлення у цій моно­графії знайшла проблема відповідності українського законодавства про місцеве самоврядування стандартам та принципам Європей­ської хартії місцевого самоврядування. Усебічно розглядається конституційно-правовий статус територіальної громади — первин­ного суб'єкта місцевого самоврядування, інших елементів системи місцевого самоврядування. Значну увагу автори цієї монографії приділили висвітленню організаційних та правових основ викорис­тання різних форм участі громадян у здійсненні місцевого самовря­дування. Формулюються основні тенденції та пріоритети новітньо­го етапу розвитку місцевого самоврядування в Україні¹.

Актуальні проблеми місцевого самоврядування також розгля­даються на регіональних, всеукраїнських та міжнародних науко­во-практичних конференціях, які проводяться під егідою Верхо­вної Ради України, Секретаріату Президента України, Кабінету Міністрів України, Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України, Інституту держави і права ім. В.М. Корецького HAH України, Інституту законодавства Верховної Ради України, Націо­нальної Академії державного управління при Президентові Укра­їни, Асоціації міст України та громад, Одеської національної юри­дичної академії, Київського національного університету ім. Тара­са Шевченка, Національної юридичної академії України ім. Яро­слава Мудрого, Донецького інституту економіко-правових дослі­джень HAH України, Академії муніципального управління, Університету економіки і права «КРОК» тощо. Ідеї та пропозиції, висловлені учасниками конференцій, значною мірою використо­вуються при розробці конституційно-проектних робіт і норматив­но-правових актів із питань місцевого самоврядування. Однак, безумовно, форуми не можуть вирішити всі сучасні проблеми дер­жавного будівництва та місцевого самоврядування.

2007; Муніципальне статутне право. Навч. посіб. / Дуда A.B., Кампо В.М., РосіхінаВ.Ю, Рубановський К.С. / За заг. ред. Кампо В.М. — К., 2005; Основи організації та діяльності органів самоорганізації населення. По­сібник в 2-х частинах. Частина 1. / Авторський колектив; За заг. ред. Іва­нової Т.В., КампаВ.М. — К.: Академія муніципального управління, 2006.

¹ Актуальні проблеми становлення та розвитку місцевого самовряду­вання в Україні: Кол. монографія / В.О. Антоненко, М.О. Баймуратов, О.В. Батанов таін.; За ред. В.В. Кравченка, М.О. Баймуратова, О.В. Бата-нова. — К.: Атіка, 2007.

Але на цьому, на перший погляд, привабливому тлі, все ж не можна не відмітити доволі пасивний розвиток науки про місцеве самоврядування. Значною мірою це зумовлено перебільшенням у теорії та на практиці ролі так званого «державного будівництва» та розповсюдженим у науці відкиданням існування муніципаль­ного права як самостійної галузі права¹, невиправданим включен­ням його як особливої частини у структуру адміністративного пра­ва², запереченням використання терміну «муніципальне право» як «мало зрозумілого для пересічних громадян словосполучен­ня»³, проникненням у сучасну науку про місцеве самоврядування та профільний викладацький процес явних рудиментів минулого. Це безумовно негативно відзначається на розробці системи цієї са­мостійної галузі публічного права, на структуруванні відповідного наукового знання, а звідси, й формуванні людиноцентристської муніципальної ідеології в Україні. Існуюче нині радянське забарв­лення науки та навчального процесу є вкрай небезпечним із точки зору підготовки високоосвічених демократично-орієнтованих спе­ціалістів у галузі публічного управління, а з наукової точки зору, не відповідає самій природі місцевого самоврядування як одного з найважливіших каналів забезпечення прав людини.

Тому, в цілому не заперечуючи можливості розробки таких ав­торських курсів, як «Муніципальне будівництво і право», як це іноді пропонується у літературі⁴, де, з метою забезпечення комп­лексного підходу до дослідження проблем місцевого самовряду­вання, пропонується розширити рамки і предмет навчальної дис­ципліни «муніципального права», перетворивши її в означений новий міждисциплінарний науковий напрямок, вивченням якого покликані займатися представники різних наук, у тому-числі-пра-вознавці, історики, політологи, економісти, соціологи, філософи, вважаємо, що конституційна динаміка сьогодення зумовлює зо­всім інші підходи до вивчення процесів місцевого будівництва та самоврядування.

¹ Авер'янов В. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування // Право України. — 1998. — №8. — С. 11; Авер'янов В.Б., Андрійко О.Ф., Нагребельний В.П., Коваленко В.Л. Проблеми реформу­вання державного управління та адміністративного права // Правова дер­жава. Ювілейний щорічник наукових праць. — К;, 1999. — Вип.10. — С.52-53.

² Старилов Ю.Н. Курс общего административного права. В 3 т. Т.І: Ис­тория. Наука. Предмет. Нормы. Субъекты. — М., 2002. — С.224-226.

³ Борденюк В. Конституція України та становлення галузі права місце­вого самоврядування // Збірник наукових праць Української Академії дер­жавного управління при Президентові України. — К., 1999. — Вип.1. — С.286.

⁴ Ковешников Е.М. Муниципальное право. — М., 2000. — С.13; Кове-шников Е.М. Государство и местное самоуправление в России: теоретико-правовые основы взаимодействия. — М., 2002. — 153-154.

Думається, що більш продуктивним був би підхід, за якого окремо виділялися б муніципальне право, муніципальна економі­ка, муніципальна соціологія та інші галузі наукового знання як відносно самостійні приватні теорії, які в сукупності складають муніципальну науку та її управлінські аспекти — муніципальне управління¹. Водночас така диференціація не повинна приводити до дифузії самого муніципального права, внутрішнього розпоро­шення його структури на відносно автономні утворення на кшталт комунальне конституційне право, комунальне адміністративне право, комунальне господарське право, комунальне фінансове право, як це іноді пропонується в літературі².

Безумовно, десятиліття тотального панування авторитарного режиму не могли не віддзеркалюватися вкрай негативно передусім на «конституційній матерії» та її науковому забезпеченні. Воно й призвело до грубих ідеологічних, політичних та теоретичних ви­кривлень у цій галузі, що у свою чергу загальмувало та значною мірою паралізувало рух наукової конституційної думки. Переду­сім це стосується наукового аналізу державного будівництва, орга­нізації та функціонування публічної (державної та муніципальної) влади, форм її взаємодії з людиною та суспільством.

Консервативні наукові підходи зумовлюють існування таких явно архаїчних курсів, які викладаються у юридичних вузах Укра­їни, як «Державне будівництво та місцеве самоврядування в Укра­їні»³. Трактування системи цього навчального курсу, який форму­ється за аналогією з навчальною дисципліною «Радянського дер­жавного будівництва» та не лише у більшості юридичних навчаль­них закладів фактично підміняє собою «Муніципальне право», а й у ряді випадків пропонує тим, хто прагне стати фахівцем у галузі державного та муніципального управління, значною мірою архаїч­ні погляди на місцеве самоврядування як «систему місцевих рад»⁴,

¹ Муниципальная наука: теория, методология, практика / А.Г. Глады-шев, В.Н. Иванов, В.И. Патрушев и др.; Под общ. ред. В.Н. Иванова. — М.,2003. — С.131.

² Королев СВ. Теория муниципального управления. — М., 1999. — С.13.

³ Васютин М.В. Государственное строительство и самоуправление в Украине. — К., 2001; Гнилорыбов В.В., Тихонов В.Н. Государственное строительство и местное самоуправление в Украине: Учебн. пос. — Лу­ганск, 2004; Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підруч. / За ред. С.Г. Серьогіної. — X., 2005; Журавський B.C., Серьо-гін В.О., Ярмиш О.Н. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підручник. — К., 2003; Колодій A.M., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навч. посіб. — К., 2000; Свир-ский Б.М. Государственное строительство и местное самоуправление в Украине: Учебн. пос. — X., 2001; Чукаева В.А. Государственное строи­тельство и самоуправление Украины: Учебн. пос. — Днепропетровск, 1999; Ярмиш О.Н., Серьогін В.О. Державне будівництво та місцеве само­врядування в Україні: Підручник. — X., 2002 та ін.

⁴ Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підруч. / За ред. С.Г. Серьогіної. — X., 2005. — С.204.

з науково-методологічної та методичної точки зору навряд чи мож­на назвати продуктивним.

До того ж, у цих працях активно відстоюється факт самостій­ності існування науки так званого державного будівництва та са­моврядування. Так, наприклад, автори одного з підручників із цього курсу A.M. Колодій та А.Ю. Олійник розглядають науку державного будівництва та самоврядування як самостійну юри­дичну науку та підгалузь українського державознавства і самовря­дування, що включає знання, теорії, ідеї, гіпотези та інші наукові узагальнення про порядок організації і діяльності конституційно закріпленої системи державних органів і органів місцевого само­врядування в Україні, досліджує форми і методи здійснення за­вдань і функцій цих органів із керівництва державним, господар­ським, соціально-культурним будівництвом та щодо реалізації правосуддя, контролю і нагляду за здійсненням законодавства¹.

Недоречне використання категорії «підгалузь», абстрактна фор­мула «українське державознавство та самоврядування», яка, за авторською логікою, є галуззю, невиправдане «посягання» на пред­мети інших наук, зокрема науки конституційного, адміністратив­ного, муніципального права та фактична відсутність власного спе­цифічного предмета дослідження ставить під сумнів існування на­уки так званого державного будівництва і місцевого самоврядуван­ня, принаймні у тому вигляді, як її інтерпретують ці автори.

Автори іншого підручника з державного будівництва та місце­вого самоврядування вважають, що воно є не галузевою наукою, а наукою, що становить собою систему узагальнених знань про орга­нізацію роботи органів публічної влади. її основна увага, на думку цих дослідників, спрямована на динамічні аспекти реалізації пуб­лічної влади компетентними органами, на практику їх діяльності, на втілення правових приписів у життя², що також виглядає сум­нівним. Адже система органів державної влади і органів місцевого самоврядування; принципи діяльності органів публічної влади; по­рядок функціонування державних органів і органів місцевого са­моврядування — «динамічні аспекти реалізації публічної влади компетентними органами»; компетенція; територіальні, правові, матеріально-фінансові основи організації та діяльності; структура органів публічної влади, форми і методи їх діяльності³ — це насам­перед предмет конституційного, адміністративного, муніципаль­ного права. Тому здається невиправданим та недоцільним штучне розмивання або змішування їхніх предметів за рахунок утворення