1 Муниципальное право Российской Федерации: Учебник для вузов / Под ред. Н.С. Бондаря. — м., 2003. — с. 15-18.

пального права, зовнішня форма його реалізації. До таких право­відносин належать, наприклад, правовідносини, пов'язані з орга­нізацією роботи органів місцевого самоврядування, задоволення запитів громадян тощо.

До правоохоронних правовідносин належать ті, що пов'язані з реагування представників публічної влади суб'єктів на неправо­мірну (інколи неналежну) поведінку суб'єктів правовідносин. Найбільш відомий різновид правоохоронних відносин — муніци­пально-правові відносини деліктного характеру (юрисдикційні). До них належать відносини, що складаються з приводу притягнен­ня до різних видів юридичної відповідальності. Вони виникають між правопорушником і юрисдикційним органом (його посадовою особою). Крім цього, до правовідносин подібного типу належать правовідносини, в яких фізичні чи юридичні особи намагаються захистити власні права, свободи та законні інтереси від неправо­мірних дій чи бездіяльності органів публічної влади

2. За складом учасників — двосторонні або багатосторонні. Окрім власне правовідносин, учасниками яких виступають з обох сторін суб'єкти системи місцевого самоврядування, за цим крите­рієм можна виділити:

• відносини між Верховною Радою України і: всією системою органів виконавчої влади; органами інших, крім виконавчої, гілок влади; недержавними формуваннями, в тому числі ор­ганами місцевого самоврядування; іншими колективними суб'єктами; фізичними особами;

• відносини між главою держави — Президентом України і: всією системою органів виконавчої влади; органами інших, крім виконавчої, гілок влади; недержавними формування­ми, в тому числі органами місцевого самоврядування; інши­ми колективними суб'єктами; фізичними особами;

• відносини між вищим органом у системі органів виконавчої влади, яким за Конституцією України (ст. 113) є Кабінет Мі­ністрів України, і: рештою органів виконавчої гілки влади; органами інших, крім виконавчої, гілок влади; недержавни­ми формуваннями, в тому числі органами місцевого само­врядування; іншими колективними суб'єктами; фізичними особами;

• ті самі відносини, де обов'язковою стороною є суб'єкти місце­вого самоврядування;

• відносини між посадовими особами усіх зазначених вище

органів.

3. За характером питань місцевого значення: правовідносини у політичній, економічній, соціальній, культурній (духовній), природоохоронній сферах, правовідносини у сфері охорони гро­мадського порядку, правовідносини у зовнішній сфері (міжнарод­ні та міжмуніципальні зв'язки).

4. За часом існування муніципально-правові відносини поділя- ються на тимчасові (обмежені певним терміном) і постійні (без- строкові).

Тимчасові правовідносини діють протягом певного, чітко вка­заного у нормативному положенні терміну. Значна кількість муні­ципально-правових відносин є тимчасовими. Звичайно вони вини­кають як результат реалізації конкретних норм і після виконання правообов'язків, які були змістом цих правовідносин. До тимчасо­вих належать, наприклад, правовідносини, що виникають у про­цесі виборів до органів місцевого самоврядування, проведення міс­цевих референдумів тощо.

Постійні правовідносини, в яких відображається правове ста­новище того чи іншого суб'єкта. Наприклад, правовідносини між державою та її громадянами (правовідносини громадянства), які передбачають постійне забезпечення державою основних прав і свобод своїх громадян, у тому числі права на місцеве самовряду­вання.

5. За характером формально-юридичного закріплення муніци- пально-правові відносини поділяються на матеріальні та проце- суальні.

Місцеве самоврядування — це явище, для якого характерним є наявність взаємозалежних і взаємозумовлюючих правовідно­син — матеріальних і процесуальних, при цьому змісту процесу­альних правовідносин повинен кореспондувати оптимальний поря­док юридичної діяльності, що встановлюється відповідними нор­мативними приписами, наприклад, регламент роботи представ­ницьких органів публічної влади, прийняття законодавчих та ін­ших нормативних актів, проведення виборів і референдумів тощо.

Для муніципально-правових відносин характерною особливіс­тю є досить високий ступінь їх процесуалізації, тобто значна кіль­кість таких правовідносин має процесуальний характер. Процесу-алізація для муніципально-правових відносин — це, насамперед, нормативне закріплення (правове оформлення) оптимальних (із погляду законодавця) технологій реалізації матеріальних норм права і здійснення публічно-владної діяльності, алгоритмів її функціонування; засіб забезпечення самообмеження влади і ство­рення сприятливих умов для уніфікації владних структур у межах здійснення місцевого самоврядування; одна з найважливіших умов реалізації принципу верховенства права; засіб інформування невладних суб'єктів про порядок вирішення найважливіших пи­тань функціонування муніципальної влади, закріплення гарантії реалізації її правосуб'єктності і забезпечення захисту муніципаль­них прав і свобод особистості.

Процесуальні правовідносини мають власні особливості. Зокре­ма, формально вони є певним юридико-технологічним циклом, що виражається в здійсненні суб'єктами правовідносин операцій із нормами права і спрямовується на досягнення певного юридично­го результату, вирішення певної юридичної справи (обрання сільського, селищного, міського голови, прийняття акта місцевого самоврядування, вирішення спору між органами місцевого само­врядування тощо); на відміну від матеріальних муніципально-пра­вових відносин вони завжди мають публічно-владний характер, оскільки обов'язковим суб'єктом таких правовідносин є публічно-владний суб'єкт, що діє на користь зацікавлених суб'єктів права; відображають динаміку реалізації публічно-владних повноважень та прав і свобод, шляхом здійснення певних процесуальних дій відповідними суб'єктами; результати таких правовідносин оформ­люються за допомогою відповідних правових актів — офіційних документів; регулюються процесуально-правовими нормами, що забезпечують реалізацію норм матеріальних; забезпечуються спе­ціальними засобами юридичної (нормотворчої, виборчої і т. ін.) техніки; є необхідним засобом забезпечення дотримання норм пра­ва, оскільки можливість його виникнення відіграє важливу роль у справі забезпечення дотримання норм, гіпотези яких передбача­ють неправомірну поведінку; процесуальні правовідносини за­вжди мають тимчасовий характер і закінчуються з досягненням суб^?єктами певного матеріально зумовленого процесуально-право­вого результату,

6. За сферою правового регулювання можна виділити публічно-правові відносини — суспільні відносини, які регулюються ви­ключно нормами публічно-правових галузей права (конституційне право, адміністративне право, фінансове право тощо), приватно­правові, які регулюються виключно нормами приватноправових галузей права (наприклад, цивільне право) та змішані, передбача­ють комплексне правове регулювання або регулювання комплекс­ними галузями права (наприклад, земельним правом).

7. За змістом муніципально-правові відносини можна поділи­ти на позитивні та конфліктні.

Позитивні правовідносини пов'язані з реалізацією суб'єктами належних їм прав і обов'язків відповідно до законодавства та з до­триманням прав і свобод інших суб'єктів.

Існує два види конфліктних правовідносин «орган публічної влади (посадова особа) — фізична або юридична особа».

Перше виникає в результаті скоєння громадянином чи юридич­ною особою правопорушення — адміністративного, дисциплінар­ного, кримінального, цивільно-правового. Дрібне хуліганство, прихід на роботу в нетверезому стані, грабіж, убивство іншої лю­дини, — ці діяння громадянина порушують як інтереси окремих людей, так і публічний, в тому числі державний інтерес. Держава або адміністративно-територіальні одиниці в особі їх органів у цих випадках за власною ініціативою реагує на скоєння правопору­шень, у силу власного обов'язку, не чекаючи скарги. У такому ви­падку виникають правовідносини конкретного характеру за схе­мою «орган публічної влади (орган виконавчої чи судової влади, орган місцевого самоврядування) — фізична або юридична особа» конфліктного типу. Це правовідношення — вертикальне і є відно­синами влади і підпорядкування.

Інші правовідносини у системі координат « орган публічної вла­ди (посадова особа) — фізична або юридична особа» конфліктного типу виникають у результаті порушення першим суб'єктом прав і свобод іншого суб'єкта. Такий конфлікт можна назвати публічно-правовим конфліктом. Приводів для виникнення публічно-право­вих конфліктів буває багато. Як правило, вони виникають з вини посадових осіб, що зловживають владою. Нерідко приводом для таких конфліктів буває неправильне розуміння громадянами сво­їх прав, які думають, що посадові особи діють незаконно, помил­ково оцінюючу ситуацію. Конфлікти посадових осіб і фізичних або юридичних осіб можуть виникати на основі конфлікту правових норм, що містяться в законі і підзаконному акті.

8. Поділ муніциально-правових відносин за їх суб'єктною особ­ливістю на внутрішні та зовнішні. Так, зовнішні муніципально-правові відносини виникають між безпосередніми суб'єктами міс­цевого самоврядування (територіальними громадами, органами місцевого самоврядування та ін.) та суб'єктами, які не є суб'єкта­ми системи місцевого самоврядування (наприклад, органами дер­жавної влади). Такі правовідносини виникають, наприклад, з при­воду делегування повноважень, здійснення контролю органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої вла­ди тощо.

Внутрішні муніципально-правовідносини виникають між суб'єктами місцевого самоврядування з приводу забезпечення реа­лізації права на вирішення питань місцевого значення, тобто пра­вовідносини, які виникають з приводу реалізації безпосереднього та представницького народовладдя на локальному рівні (напри­клад, правовідносини з приводу проведення місцевого референду­му). До цих же відносин слід віднести відносини, які виникають із приводу задоволення локальних життєвих потреб між суб'єктами місцевого самоврядування та підприємствами, організаціями та установами, що діють на території певної адміністративно-терито­ріальної одиниці.

Підставами виникнення, зміни та припинення муніципально-правових відносин, як і інших правовідносин, є юридичні факти. Юридичні факти в муніципальному праві — це ті життєві об­ставини або явища реального життя, які приводять муніципаль­но-правову норму в рух, детермінують її реалізацію у правових відносинах, перетворюють суб'єктів муніципального права у суб'єктів конкретних муніципально-правових відносин.

Юридичні факти у муніципальному праві є одним із основних елементів механізму муніципально-правового регулювання та, в силу цього, виконують свою головну функцію — зумовлюють ви­никнення, зміну або припинення муніципально-правових відно­син. Вони є чинником переходу від загальної моделі поведінки су­б'єктів, встановленої муніципально-правовою нормою, до кон­кретної поведінки конкретних суб'єктів, яка реалізується у муні­ципально-правовому відношенні.

Юридичні факти в муніципальному праві виконують і додатко­ві функції. Насамперед вони є гарантією законності, яка запобігає свавіллю посадових осіб та органів державної влади й органів міс­цевого самоврядування при здійсненні конкретних муніципально-правових відносин. Так, у ст. 19 Закону України «Про місцеве са­моврядування в Україні» зазначається, що єдиною підставою для відмови в державній реєстрації статуту територіальної громади може бути його невідповідність Конституції та законам України. У цьому випадку такий юридичний факт, як державна реєстрація статуту територіальної громади, є не тільки однією з підстав ви­никнення відповідних муніципально-правових відносин, а й ви­ступає як гарантія дотримання законної процедури в цих право­відносинах. Закріплення таких юридичних фактів детермінує правомірність усіх подальших дій та є важливою гарантією закон­ності здійснення місцевого самоврядування.

Таким чином, юридичні факти виступають активним, дієвим елементом механізму муніципально-правового регулювання. їх закріплення в законодавстві використовується як один із засобів впливу на поведінку суб'єктів муніципально-правових відносин.

Слід зазначити, що в юридичній науці існує багато класифіка­цій юридичних фактів. їх диференціюють за вольовою ознакою (дії та події), за способом зв'язку з явищами дійсності (позитивні, негативні), за складом (прості та складні — юридичні склади), за, функціями юридичних фактів у фактичному складі (такі, що по­роджують право, та такі, що перешкоджають йому), за юридични­ми наслідками (правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпи-няючі), за умовою існування (одиничні та множинні), за видом правовідносин (матеріальні та процесуальні), по ознакою докумен­тальної закріпленості (оформлені, неоформлені, латентні, розра­хункові) тощо.

Найбільш розповсюдженою та значущою для муніципально-правових відносин є класифікація юридичних фактів за вольовим критерієм — на дії та події.

Основним видом юридичних фактів у муніципальному праві є дія — результат свідомої, цілеспрямованої діяльності людей та ін­ших суб'єктів права у сфері відносин, які утворюють предмет пра­вового регулювання. Дії в муніципальному праві можна класифі­кувати за різними підставами: за суб'єктом (дії жителів, територі­альних громад, громадських організацій, органів та посадових осіб місцевого самоврядування), за юридичною спрямованістю (юри­дичні акти та результати дій), за способом здійснення (безпосе­редньо або через представників), за способом вираження та закріп­лення (документом, мовчанням, жестом) тощо.

Також дії у муніципальному праві можуть бути правомірними й неправомірними. Правомірні дії передбачають діяльність або поведінку, сутність і зміст якої полягає в тому, що учасник муні­ципально-правових відносин належним чином дотримується чи виконує визначені нормами муніципального права правила діяль­ності або поведінки у суспільстві та державі, узгоджуючи їх ре­зультати з інтересами інших легітимних учасників муніципально-правових відносин.

Неправомірні юридичні факти у муніципальному праві (делік­ти у муніципальному праві) — це діяльність або поведінка учасни­ків муніципально-правових відносин, що виражається в порушен­ні деліктоздатними суб'єктами муніципального права правил діяльності або поведінки, визначених у муніципально-правовій нормі, або в неналежному виконанні цих правил.

У муніципальному праві до числа юридичних фактів, які викли­кають рух муніципально-правових відносин, належать події — об­ставини, які не залежать як юридичні факти від волі людей. Так, серед явищ реального життя, з якими норми муніципального права пов'язують виникнення та динаміку муніципально-правових від­носин, у першу чергу можна виділити народження або смерть фі­зичної особи, досягнення нею певного віку, сплив певного строку, стихійні лиха. Юридичні події, пов'язані з життєдіяльністю люди­ни, мають значення для реалізації наданих їй прав. Але зрозуміло, що одних подій недостатньо для виникнення муніципально-право­вих відносин (вони лише утворюють передумови реалізації прав). Необхідні ще й дії зацікавлених осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Так, для ви­никнення муніципально-правових відносин із реалізації громадя­нином — членом територіальної громади міста свого права бути обраним міським головою окрім досягнення встановленого віку — 18 років, необхідно ще висунення цього громадянина кандидатом у міські голови, його реєстрація як кандидата на посаду міського голови тощо.

Контрольні питання для самоперевірки

1. Дайте визначення поняття муніципального права України як галузі права. Наведіть аргументи, які доводять можливість та до­цільність виділення муніципального права України в самостійну галузь національного права.

2. Які етапи у своєму розвиткові пройшло муніципальне право України? Порівняйте закони про місцеве самоврядування 1990, 1992 і 1997 років, а також законодавство про місцеві ради народ­них депутатів радянських часів 80-х років XX ст. з точки зору ста­новлення і розвитку предмета муніципального права.

3. Назвіть та охарактеризуйте основні джерела муніципального права України як галузі права. Яке місце в системі джерел муніци­пального права України посідає статут територіальної громади?

4. Охарактеризуйте систему муніципального права України як галузі права.

5. У чому полягають особливості норм муніципального права України? Порівняйте муніципально-правові норми із нормами ін­ших галузей права: конституційного, адміністративного, еколо­гічного.

6. Наведіть аргументи, які доводять (спростовують) можливість та доцільність виділення муніципального права як самостійної галузі права Виходячи з цих відповідей, заповніть порівняльну таблицю:

Елементи для порівняння	Муніци­пальне право	Конститу­ційне право	Адміні­стративне право
Поняття галузі права
Предмет правового регулюван­ня
Метод правового регулювання
Основні інститути
Основні джерела галузі права
Основні суб'єкти суспільних відносин
Основні об'єкти суспільних відносин
Юридичні факти

7. Наведіть приклади, які свідчать про:

— публічно-владний характер муніципального права;

— наявність у муніципальному праві приватно-правового еле­менту;

• комплексний характер муніципального права;

• творчий характер норм муніципального права;

— відносну «молодість» муніципального права у порівнянні з іншими галузями права.

8. Дайте визначення поняття муніципально-правових відносин. Наведіть приклади муніципально-правових відносин, визначте їх елементи (суб'єкти, об'єкт, зміст).

9. У чому особливості юридичних фактів у муніципальному праві? Наведіть приклади юридичних фактів у муніципальному праві, сприраючись на чинне законодавство та муніципальну практику.