1 Адміністративне право України: Академічний курс: Підруч.: у двох томах: т.1. Загальна частина / За ред. В.Б. Авер'янова. — к., 2004. — с.78-79.

2 Виконавча влада і адміністративне право /,3а заг. Ред. В.Б. Авер'яно­ва. — к., 2002. — с. 172.

Своє закріплення муніципальні інтереси і муніципальні послу­ги де-факто знайшли у ході виділення так званих питань місцевого значення, які складають основну об'єктну спрямованість місцево­го самоврядування. Значною мірою надають ці послуги органи та посадові особи місцевого самоврядування і саме ці місцеві питання та муніципальні послуги є причиною виникнення або зміни різно­манітних муніципально-правових відносин.

Слід зазначити, що у законодавстві України є згадка про «пи­тання місцевого життя», робиться акцент на «всі питання місцево­го значення», однак відсутня їх дефініція. Так, Закон від 26 берез­ня 1992 р.¹ називав «питання місцевого життя» як основний об'­єкт місцевого самоврядування (ч. 1ст. 1), Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України від 8 черв­ня 1995 р.² оперував терміном «всі питання місцевого значення» (ст. 47). Аналогічна формула сприйнята в Конституції України, однак жоден із цих нормативно-правових актів не дає їх розгорну­того тлумачення.

Інша ситуація спостерігалася на рівні конституційно-проек­тних робіт. У проекті Конституції України від 26 жовтня 1993 р.³ взагалі не містилося терміну «питання місцевого значення», але етимологічно визначалися об'єктами місцевого значення «питан­ня господарського, соціального, культурного, природоохоронного значення..., інші питання, які витікають з потреб відповідного те­риторіального колективу громадян» (ст. 192). Проект Конституції України від 11 березня 1996 р.⁴ містив у собі не тільки посилання на основні об'єкти місцевого самоврядування — «питання місце­вого значення» (ст. 138), а й перелік таких питань: «питання кому­нального та житлового господарства, громадського транспорту, торгівлі та послуг, ... інші питання місцевого значення» (ч. 1 ст. 141). Тут уперше визначалися і питання регіонального значен­ня, якими відають районні та обласні ради (ч. З ст. 141).

Така конституційно-проектна регламентація питань місцевого значення мала важливе проспективне значення та несла в собі значний потенціал, тому що, незважаючи на певне дублювання, вперше містила достатньо чітке визначення та розмежування предметів відання органів державного управління та місцевого са­моврядування, власне, органів місцевого самоврядування і органів самоврядування асоційованого характеру — районних та обласних рад.

¹ Про місцеві Ради народних депутатів, місцеве та регіональне само­врядування: Закон УРСР від 26 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 28. — Ст. 387.

² Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Консти­туції України: Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України // Голос України. — 1995. — 10 червня.

³ Юридический вестник. — 1994. — № 1. — С. 5-57.

⁴ Урядовий кур'єр. — 1996. — 21 березня.

Однак, незважаючи на зроблені позитивні кроки у визначені переліку об'єктів локальної діяльності, дефініції «питань місцево­го значення» в законодавчому порядку визначено не було. В зако-нопроектних роботах із підготовки профільного закону про місцеве самоврядування визначався перелік предметів відання місцевого самоврядування, а також було надано дефініцію «питань місцево­го значення» як питань, що випливають із колективних потреб відповідної територіальної громади та віднесені Конституцією і за­конами України до сфери її компетенції¹.

У проекті Закону «Цро територіальну громаду» категорія «пи­тання місцевого значення» тлумачилася як питання, що стосують­ся безпосереднього забезпечення життєдіяльності територіальної громади і віднесені до сфери її компетенції Конституцією та зако­нами України².

У одному з проектів нової редакції Закону «Про місцеве само­врядування в Україні» термінологічно «питання місцевого зна­чення» не тлумачилися, аде змістовно розкривалися через катего­рію «загальна компетенція громад»³.

Більш оптимальним є підхід, запропонований у проекті Закону України «Про самоврядування територіальної громади», який був підготовлений групою експертів Асоціації міст України та громад. Розробники проекту пішли шляхом розмежування між собою та тлумачення в окремій статті категорій «компетенція», «питання відання», «питання місцевого значення», «повноваження», «влас­ні повноваження», «повноваження, надані законом». При цьому під питаннями місцевого значення вони пропонували розглядати питання, які пов'язані з життєдіяльністю людей за місцем прожи­вання та розвитком відповідної територіальної громади, які відне­сені Конституцією, законами України, а також статутом цієї тери­торіальної громади до предметів відання міського самоврядуван­ня, а також інші питання, які не входять до виключної компетенції органів державної влади України⁴.

¹ Проект закону «Про місцеве самоврядування в Україні»: Розробле­ний на замовлення Асоціації міст України // Місцеве самоврядування. ^ 1996. — № 1. — С. 76-96.

² Про територіальну громаду: Закон України. Проект, підготовлений робочою групою експертів Товариства науковців по сприянню муніци­пальній реформі, Асоціації міст України та Спілки лідерів місцевих та регіональних влад України. Керівник робочої групи В.В. Кравченко // Місцеве самоврядування в Україні: історія, сучасність, перспективи роз­витку: Навч. пос. / Кравченко В.В., Кравченко Н.В., Лисюченко В.П. та ін. — К., 2000. — С. 141.