1 Кравченко в.В., ПітцикМ.В. Муніципальне право України: Навч. Посіб. —к.,2003. —с. 23.

2 Муниципальное право Российской Федерации: Учебн. / Под ред. Н.С. Бондаря. — м., 2003. — с. 14.

3 Буряк т.М. Питання місцевого значення як основний об'єкт місцево­го самоврядування // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. —

2004. — № 2. — С. 19-24; Буряк Т.М. Роль інтересу у формуванні об'єкт­ного складу місцевого самоврядування // Актуальні пробеми політики: 36. наук, праць. — Вип. 22. — Одеса: Одеська національна юридична акаде­мія; Південноукраїнський центр тендерних проблем, 2004. — С.232-238; Буряк Т.М. Гносеологические подходы к генезису объектного состава мест­ного самоуправления //Держава і право: 36. наук, праць. — Вип. ЗО. — К.,

2005. — С. 255-263; Буряк Т.М. Конституційно-правова регламентація об'єктного складу місцевого самоврядування в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2007.

Враховуючи, що муніципально-правові відносини, згідно з їх визначенням, це насамперед юридичний зв'язок між їх учасника­ми, який виникає в процесі визнання, становлення, організації та функціонування муніципальної влади, а також реалізації і захи­сту муніципальних прав особистості, які пов'язані насамперед та у першу чергу із вирішенням питань місцевого значення, об'єкти муніципально-правових відносин можна визначати як фундамен­тальні цінності муніципальної демократії, а також предмети та явища оточуючого світу, з якими норми муніципального права пов'язують поведінку участників правовідносин, що виникають у процесі визнання, становлення, організації та функціонування муніципальної влади, а також реалізації і захисту муніципаль­них прав особистості, у тому числі та у першу чергу у ході вирі­шення питань місцевого значення.

Основними об'єктами муніципально-правових відносин є: вла­да народу; муніципальна влада; державна влада; міжнародні стан­дарти та принципи муніципальної демократії; муніципальні права та свободи людини і громадянина; питання місцевого значення; функції (напрями і види діяльності) суб'єктів місцевого самовря­дування; об'єкти комунальної власності; місцеві бюджети, доходи місцевих бюджетів, місцеві податки і збори, місцеві позики; при­родні блага, природні об'єкти, природні ресурси, об'єкти природ­но-заповідного фонду, земля; історичні, національно-культурні та інші місцеві традиції; духовні блага (освіта, наука, культура, ін­формація, пам'ятки історії, культури, архітектури, містобудуван­ня); соціальні блага (об'єкти житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчу­вання, транспорту і зв'язку, охорони здоров'я, фізкультури і спор­ту тощо); програми економічного та соціально-культурного розвит­ку сіл, селищ, міст та цільові програми з інших питань само­врядування; плани підприємств і організацій; адміністративно-те­риторіальний устрій тощо.

На нашу думку, більшості муніципально-правових відносин притаманна об'єктна плюралістинність. Така плюралістичність передбачає можливість існування двох груп об'єктів: а) активні — об'єкти, які є безпосередньою метою вступу суб'єктів права до кон­кретних правовідносин: поведінка учасників правовідносин, яка знаходить свій прояв в активних діях або бездіяльності щодо здій­снення публічної влади, вирішення питань місцевого значення та відповідні публічно-владні результати; б) пасивні — об'єкти, які опосередковують головну мету вступу суб'єктів права до конкрет­них правовідносин: речі, майнові та немайнові блага.

У цілому підтримуючи широкий об'єктний підхід до відносин місцевого самоврядування, вважаємо, що основними та найбільш поширеними об'єктами муніципально-правових відносин є питан­ня місцевого значення, тобто питання (справи), які випливають із колективних інтересів місцевих жителів — членів відповідної те­риторіальної громади. Саме визнання з боку держави соціальної сфери дії місцевого самоврядування — питань місцевого значення працює на користь визнання місцевого самоврядування як само­стійного виду публічної влади. Це означає, що держава визнає іс­нування інших питань, які не є державними, однак і не суперечать останнім.

Стаття 140 Конституції України закріплює право територіаль­них громад самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Визначення на конститу­ційному рівні категорії «питання місцевого значення» сприяє тери­торіальним громадам, їх органам в активному відстоюванні своїх прав. Саме специфічним змістом питань місцевого значення визна­чається функціональна роль місцевого самоврядування. Саме йому воно зобов'язане своїм виникненням та існуванням. А ефективне вирішення питань місцевого значення, створення сприятливих умов для забезпечення повсякденних потреб місцевих жителів — це і є реалізація одного з ключових прав людини і громадянина, яке гарантується демократичною державою — права на гідне життя¹.

У зв'язку з цим, вивчаючи проблеми муніципального права та функціонування муніципальної влади, особливий інтерес викли­кають об'єкти локальної діяльності, якими виступають різнома­нітні суспільні відносини системного характеру, що виникають у результаті реалізації територіальною громадою та органами місце­вого самоврядування своїх функцій та повноважень. Таку систему з великою кількістю підсистем-систем можна охарактеризувати як коло питань місцевого значення².