1 Кравченко в.В., Пітцик м.В. Муніципальне право України. — к., 2003. —с.25.

2 Муніципальне право України / За ред. В.Ф. Погорілка, о.Ф. Фри-цького. — к., 2001. — с.24.

приводу задоволення локальних життєвих потреб між суб'єктами місцевого самоврядування та підприємствами, організаціями та установами, що діють на території певної адміністративно-терито­ріальної одиниці.

Наведена вище класифікація логічно дає нам змогу виокремити перший з критеріїв, за яким можна провести класифікацію суб'єк­тів муніципально-правових відносин — наявність владної приро­ди суб'єкта правовідносин та її характер. За таким критерієм можна виокремити такі суб'єкти.

1. Суб'єкти системи місцевого самоврядування. Ці суб'єкти є носіями функцій і повноважень місцевого самоврядування, тобто вони забезпечують здійснення народовладдя на локальному рівні.

Серед суб'єктів системи місцевого самоврядування можна про­вести класифікацію. Так, за характером владних повноважень необхідно відмежовувати первинних суб'єктів системи місцевого самоврядування від вторинних. Зокрема, до первинних суб'єктів системи місцевого самоврядування необхідно віднести таких суб'єктів муніципально-правових відносин, які безпосередйьо (без спеціального уповноваження) мають право вирішувати питання місцевого значення — це територіальні громади та їх члени. До вторинних суб'єктів системи місцевого самоврядування слід від­нести суб'єктів муніципальпо-правових відносин, у яких владні повноваження мають похідний характер. Для таких суб'єктів ха­рактерним є те, що вони утворюються первинними суб'єктами сис­теми місцевого самоврядування, а отже, лише завдяки ним стають потенційними учасниками правовідносин у сфері місцевого само­врядування. Серед вторинних суб'єктів системи місцевого само­врядування такі — сільські, селищні, міські ради; районні у міс­тах ради; сільський, селищний, міський голова; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

2. Суб'єкти державної влади. Ці суб'єкти муніципально-право­вих відносин є носіями владних повноважень, які реалізуються ними в загальнодержавних масштабах. Безпосереднім носієм суве­ренітету й єдиним джерелом влади згідно з Конституцією України виступає народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через орга­ни державної влади. Тобто і для цих суб'єктів правовідносин у сфе­рі місцевого самоврядування характерним є їх поділ на первинних і вторинних (похідних), при цьому первинним суб'єктом держав­ної влади виступає народ, а вторинними суб'єктами є органи дер­жавної влади, а отже, й держава в цілому. При цьому слід зазна­чити, що держава виступає суто як «центральний інститут меха­нізму здійснення публічної влади»^г.

1 Алебастрова и.А. Государство // Конституционное право: Словарь / Отв. Ред. В.В. Маклаков. — м., 2001. — с.102.

Органи державної влади за функціональним призначенням та характером повноважень, як відомо, об'єднуються в окремі гілки державної влади. Зокрема, виокремлюються органи законодавчої влади; органи виконавчої влади; органи судової влади та органи контролюючої влади.

Необхідно звернути увагу на те, що не всі органи державної вла­ди можна у повному обсязі віднести до учасників правовідносин у сфері місцевого самоврядування. Так, наприклад, органи судової влади вступають у правовідносини з приводу захисту прав терито­ріальної громади та органів місцевого самоврядування. Але такі відносини лише умовно можна визнати як такі, що виникають у сфері місцевого самоврядування, а саме лише за наявності в них як суб'єкта — суб'єктів місцевого самоврядування. Головною озна­кою таких відносин все ж таки буде наявність правового спору, який розглядається в порядку цивільного, адміністративного чи господарського судочинства. Отже, суд, перш за все, виступає як суб'єкт процесуальних правовідносин, під час яких забезпечуєть­ся захист прав суб'єктів місцевого самоврядування і лише потім як учасник правовідносин у сфері місцевого самоврядування. При цьому суд може сприяти реалізації права на місцеве самовряду­вання, забезпечуючи, наприклад, примусове здійснення рішень місцевих референдумів.

Окремо необхідно розглянути можливість виступати як суб'єк­тів правовідносин у сфері місцевого самоврядування адміністра­тивно-територіальних утворень, які можуть бути природними та штучними. Так, природними адміністративно-територіальними утворення в Україні є села, селища, та міста. Вони визнаються ба­зовими для здійснення місцевого самоврядування. Інші адміні­стративно-територіальні утворення (райони, області та Автономна Республіка Крим) необхідно віднести до штучних. У цілому питан­ня про можливість адміністративно-територіальних одиниць ви­ступати суб'єктами права взагалі є достатньо дискусійним¹.

3. Невладні суб'єкти муніципально-правових відносин. Такі су­б'єкти, не маючи публічно-владних повноважень, виступають як повноціні суб'єкти правовідносин у сфері місцевого самоврядуван­ня і найчастіше забезпечують реальну можливість вирішення пи­тань місцевого значення. Кількість таких суб'єктів досить велика, при цьому роль, яку вони виконують, вступаючи у правовідносини у сфері місцевого самоврядування, може бути різна. Так, об'єднан­ня громадян (політичні партії та громадські організації), будучи потенційними учасниками правовідносин у сфері місцевого само­врядування, забезпечують можливість брати участь громадян у ви-

¹ Пастернак О.М. Деякі теоретичні проблеми правосуб'єктності адміні­стративно-територіальних одиниць у сфері місцевого самоврядування // Часопис Київського університету права. — 2005. — №4. — С. 112-117.

борах органів місцевого самоврядування, реалізовувати та захища­ти у правовідносинах із органами місцевого самоврядування грома­дянські та політичні права громадян (наприклад, право на участь в управлінні місцевими справами, виборче право та ін.).

До невладних суб'єктів правовідносин у сфері місцевого само­врядування, відповідно до ст. 15 Закону України «Про місцеве са­моврядування», слід віднести асоціації та інші форми добровіль­них об'єднань органів місцевого самоврядування. Зазначимо, що асоціації органів місцевого самоврядування можуть створюватися з метою ефективного здійснення своїх повноважень, захисту прав та інтересів територіальних громад, але цим суб'єктам муніци­пально-правових відносин не можуть передаватися повноваження органів місцевого самоврядування. Отже, правосуб'єктність таких асоціацій з точки зору наявності владних повноважень є обмеже­ною і, на нашу думку, полягає перш за все в наявності та реалізації права сприяння здійсненню повноважень органів місцевого само­врядування та захисту прав територіальних громад.

Дуже розповсюдженим у літературі є поділ суб'єктів правовід­носин на індивідуальних і колективних. На нашу думку, критері­єм для подібного поділу можна визнати особливості волевиявлен­ня суб'єкта права. Так, якщо для індивідуальних суб'єктів харак­терним є наявність індивідуалізованої волі людини при вступі до муніципально-правових відносин, то для колективних суб'єктів необхідною умовою є єдність волі групи людей, які можуть об'єд­нуватися в організації (державні, недержавні, приватні, громад­ські). Ці групи людей повинні мати реальні соціально-правові пе­редумови для вступу до суспільних відносин як відокремлений, персоніфікований суб'єкт, який є здатним до вироблення і здій­снення єдиної волі.

До індивідуальних суб'єктів муніципально-правових відносин належать члени територіальної громади, серед яких виокремлю­ються громадяни України, іноземні громадяни і особи без грома­дянства. Так, згідно зі ст. З Закону України «Про місцеве самовря­дування в Україні» громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад, тобто громадяни України можуть бути суб'єктами правовідносин у сфері місцевого самоврядування лише як члени відповідних територіальних громад.

Наведені вище критерії класифікації суб'єктів муніципально-правових відносин, на нашу думку, слід вважати найбільш важли­вими. Однак існують і інші критерії для проведення класифікації цих суб'єктів.

Так, наприклад, можна провести класифікацію суб'єктів муні­ципально-правових відносин за часом їх дії та участі у місцевому самоврядуванні. За таким критерієм можна виділити, по-перше, обов'язкові суб'єкти правовідносин у сфері місцевого самовряду­вання, тобто які є постійними учасниками цих правовідносин. До них слід віднести — Український народ, державу, територіальні громади та їх органи тощо. По-друге, за цим критерієм виокрем­люються факультативні суб'єкти правовідносин у сфері місцевого самоврядування, правосуб'єктність яких знаходить свій прояв у цих правовідносинах «ad hoc», тобто в конкретних випадках, що потребують такого прояву. Наприклад, омбудсман вступає в пра­вовідносини у сфері місцевого самоврядування лише у випадку на­явності звернення до нього з приводу порушення конкретних прав громадян у сфері місцевого самоврядування або за власною ініціа­тивою, але все ж таки з конкретного приводу — захисту прав і сво­бод громадян.

За характером муніципальної правосуб'єктності необхідно роз­різняти: активних суб'єктів муніципально-правових відносин — суб'єктів, які переважно є безпосередніми носіями і реалізаторами відповідних прав і обов'язків (наприклад, органи публічної влади, громадяни); пасивних суб'єктів муніципально-правових відносин — суб'єктів, які реалізують свою муніципальну правосуб'єктність через інших суб'єктів правовідносин (наприклад, держава, адміні­стративно-територіальні одиниці) та активно-пасивних суб'єктів муніципально-правових відносин, які можуть реалізовувати свою муніципальну правосуб'єктність як безпосередньо, так і опосеред­ковано (наприклад, народ, територіальні громади).

Можливі й інші критерії для проведення класифікації суб'єк­тів муніципально-правових відносин, але все ж необхідно вказати на умовність будь-якої класифікації, що використовується як за­сіб Для встановлення зв'язку між будь-якими об'єктами¹.

Слід зазначити, що у науці муніципального права проблема об'єктів муніципально-правових відносин практично не Дослідже­на. Більшість учених майже не розглядає у структурі муніципаль­но-правового відношення його об'єкти, концентруючи основну увагу на суб'єктах цих правовідносин².

¹ Див.: Пастернак О.М. Проблема класифікації суб'єктів правовідно­син у сфері місцевого самоврядування // Бюлетень Міністерства юстиції України, — 2003. — №7. — С. 43-52; Пастернак О.М. Суб'єкти правових відносин у сфері місцевого самоврядування в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — К., 2006.

² Див., наприклад: Прудников A.C., Кудин В.А., Лимонов А:М., Лимо­нова H.A. Муниципальное право России. — М.: ЮИ МВД РФ, Книжний мир, 2002. — С. 6-11; Шугрина Е.С. Муниципальное право Российск'ой Федерации: Учебн. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Велби, Проспект, 2007. — С.26-30.

Незважаючи на недостатню розробленість проблеми об'єкта правовідносин у муніципальному праві, певні досягнення вже є. Так, В.В. Кравченко та М.В. Пітцик вважають, що об'єкт муніци­пально-правових відносин — це матеріальна чи нематеріальна (ду­ховна) реальність, із приводу якої виникають суспільні відносини, що регулюються муніципально-правовою нормою¹. М.С. Бондар до основних об'єктів муніципальних (самоврядницьких) відносин відносить муніципальну владу, а також свободу населення та окре­мих громадян за місцем їх проживання².

Цікавими є спроби проаналізувати проблеми конституційної регламентації об'єктного складу місцевого самоврядування, які здійснювалися вітчизняним дослідником Т.М. Буряком³. Основ­ним лейтмотивом досліджень цього автора є теза про те, що місце­ве самоврядування відіграє значну роль у поєднанні в єдине ціле інтересів держави, суспільства та особистості, оскільки головний сенс та сутність місцевого самоврядування полягають у тому, щоб на рівні кожної окремо взятої особистості здійснювати гармоніза­цію прав та свобод людини і громадянина з інтересами держави та суспільства. Саме така спрямованість місцевого самоврядування відповідає ідеям сучасної демократичної, соціальної, правової дер­жави, вищою цінністю якої є людина, її права та свободи. Звідси вельми цінним є висновок Т.М. Буряка про важливу роль місцево­го самоврядування у сфері захисту прав і свобод людини і громадя­нина, у рамках якого йдуть і активізуються процеси становлення й розвитку громадянської й особистої активності та самодіяльності жителів певних територій — членів територіальних громад, фор­мується, структурується й діє локальна система безпеки людини, що має вихід на всі групи й рівні прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, основною метою якої є забезпечення реалізації кожним жителем повсякденних потреб існування.