§ 4. Конституційно-правові санкції в механізмі конституційно-правової відповідальності у сфері місцевого самоврядування

Характерною рисою конституційно-правової відповідальності в місцевому самоврядуванні, яка відрізняє її від інших видів юри­дичної відповідальності, є специфіка її санкцій. Санкція — обов'яз-ковий елемент конституційно-правової відповідальності у місце­вому самоврядуванні. На нашу думку, слід критично ставитися до пануючого раніше у літературі підходу, згідно з яким у конститу­ційного та муніципального права немає санкцій і тому реалізація їх норм забезпечується санкціями інших галузей права: кримі­нального, адміністративного та частково цивільного.

Так, наприклад, автори одного з навчальних посібників з муні­ципального права України В.В. Кравченко та М.В. Пітцик, аналі­зуючи питання відповідальності у муніципальному праві, зазна­чають, що переважна більшість норм муніципального права не містить санкцій і відповідальність за їх порушення передбачаєть­ся іншими галузями національного права України¹⁵. Такий підхід є помилковим принаймні тому, що кожна галузь права повинна забезпечувати реалізацію своїх норм власними засобами і в тому числі, якщо це необхідно, санкціями: наявність мір відповідаль­ності — це така саме ознака галузі, як і «власні» суспільні відноси­ни та «власні» норми, які регулюють ці відносини.

Санкцією, в точному сенсі цього слова, слід називати лише закла­дену в юридичній формі можливість (загрозу) примусу стосовно зо­бов'язаної особи на випадок невиконання нею обов'язку. Саме санк­ція вказує на ті несприятливі наслідки (правові втрати, обтяження, правові позбавлення та ущемлення матеріального або юридичного характеру), які настають (можуть настати) для суб'єктів муніци­пально-правових відносин у процесі неадекватної реалізації (діяль­ності або бездіяльності) ними своїх прав у сфері місцевого самовря­дування. Таким чином, відповідальність виступає як форма реаліза­ції відповідної санкції, а санкція — мірою цієї відповідальності.

Визнаючи існування специфічних конституційно-правових санкцій, необхідно зазначити, що вони відіграють особливу роль, яка зумовлена суб'єктно-об'єктними характеристиками муніци­пальних правовідносин. Головне призначення конституційно-пра­вових санкцій — організуюче, стимулююче, виховальне, превен­тивне (профілактичне). Можливість реального застосування санк­цій існує як остання міра, необхідні муніципально значущі резуль­тати досягаються переважно правовими та організаційними засо^ бами, практичною діяльністю суб'єктів самоврядних відносин. Для конституційно-правових санкцій у сфері місцевого самовря­дування характерні й особливі суб'єкти, які їх застосовують. Це або безпосередньо територіальні громади, або органи та посадові особи місцевого самоврядування чи органи державної влади.

Конституційно-правовим санкціям у місцевому самоврядуван­ні притаманні певні особливості. По-перше, вони застосовуються лише у зв'язку з необхідністю забезпечення належного виконання муніципально-правових норм. Цей момент зумовлений тим, що деякі порушення муніципально-правових норм помітні не відразу, їм передує одночасне порушення норм іншої галузі права. Але по­ряд з цим порушенням обов'язково наявне порушення норм муні­ципального права. Наприклад, депутат місцевої ради скоїв злочин. При цьому він порушив не тільки норму Кримінального кодексу, а й відповідні норми муніципального законодавства, які вимагають від нього певної поведінки (норми законів «Про місцеве самовря­дування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад»). І саме за останнє порушення застосовується така санкція, як дострокове припинення депутатського мандату.

По-друге, конституційно-правова санкція у сфері місцевого само­врядування існує не як санкція будь-якої однієї норми муніципаль­ного права. Переважно це узагальнена санкція, яка застосовується за порушення системи норм муніципального права. Так, наприклад, відкликання депутата місцевої ради є конституційно-правовою санк­цією ряду або всіх тих норм, які встановлюють обов'язки депутата.

До основних конституційно-правових санкцій у сфері місцевого самоврядування належать:

1. Дострокове позбавлення (зміна) конституційного статусу ор- гану місцевого самоврядування, органу державної влади, їх поса- дових осіб, громадського об'єднання тощо. Наприклад, дострокове припинення повноважень органів місцевого самоврядування або сільського, селищного, міського голови. Так, за ст. 75 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада у будь- який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи гро- мадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повнова-

Статтею 80 цього Закону встановлюється, що повноваження органу самоорганізації населення можуть припинятися достроко­во у разі невиконання рішень сільської, селищної, міської, район­ної у місті (у разі її створення) ради, її виконавчого комітету, за­гальних зборів громадян або невиконання своїх повноважень.

Аналізуючи такого роду санкції, О.Є. Кутафін зазначає, що від­ставка посадової особи як міра конституційно-правової відпові­дальності іноді є близькою до дисциплінарної відповідальності як за формою, так і за порядком застосування. Однак різниця полягає в тому, що дисциплінарна відповідальність застосовується за по­рушення трудової дисципліни, невиконання завдань, а конститу­ційно-правова — має більш широкий арсенал підстав¹.

Також як відносно самостійну міру конституційно-правової відповідальності білоруський вчений Г.А. Василевич розглядає са­морозпуск органу місцевої влади, проводячи паралель з явкою з повинною або добровільним відшкодуванням збитків².

2. Ліквідація конституційного порушення, зокрема визнання неконституційними актів або їх окремих положень, зупинення дії актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування та орга- нів і посадових осіб державної влади. Так, відповідно до п. 4 ст. 59