¹ Иванцова Г.А. Теоретико-правовые проблемы развития местного са­моуправления: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. — Уфа, 2000. — 25 с; Яковлев В.В. К вопросу о природе ответственности органов местного само­управления // Сибирский юридический вестник. — 1999. — №2. — С.29-31; Черногор H.H. Проблемы правовой ответственности государства, его органов и служащих («круглый стол» журнала «Государство и право») // Государство и право. — 2000. — №3. — С.34.

2 Соловьев с.Г. Муниципально-правовая ответственность местного представительного органа: содержание и актуальные проблемы // Госу­дарственная власть и местное самоуправление. — 2004. — №2. — с.5.

3 Шугрина е.С. Муниципальное право: Учебник. — м., 2004. — с.296.

На думку К.С. Шугриної, яка розглядає муніципально-право­ву відповідальність як самостійний вид юридичної відповідаль­ності, відповідальність органів і посадових осіб місцевого само­врядування може належати до двох видів: конституційної і муні­ципально-правової. При цьому під конституційно-правовою від­повідальністю органів місцевого самоврядування, на її думку, розуміється їх відповідальність перед державою, а під муніци­пально-правовою — відповідальність перед населенням³.

Вважаємо цю позицію дещо спірною, оскільки примусовий ха­рактер конституційно-правової відповідальності проявляється не тільки в державному, а й у прирівняному до нього суспільному примусі¹. Прикладом цього може бути відкликання виборцями об­раного ними депутата місцевої ради (розділ V Закону України «Про статус депутатів місцевих рад») або ж дострокове припинення за рішенням місцевого референдуму повноважень сільського, селищ­ного, міського голови (ч.2 ст.79 Закону України «Про місцеве са­моврядування в Україні»). Звичайно, суспільний примус, так само як і державний, здійснюється на основі конституційно-правових норм (або при їх санкціонуванні) і, як правило, під державним контролем. Мета примусової діяльності досягається шляхом впли­ву на політичну, моральну, організаційну і майнову сферу кон­кретного суб'єкта конституційно-правових відносин².

Спірною є також позиція іншого російського вченого B.C. Кашо, що муніципально-правова відповідальність є комплексним видом юридичної відповідальності, яка регулюється нормами муніци­пального права та реалізується державою, населенням, фізичними та юридичними особами, а також самими органами і посадовими особами місцевого самоврядування щодо суб'єктів місцевого само­врядування, яка включає заходи контролю, нагляду, а за наявності муніципального правопорушення — заходи державного і суспіль­ного примусу³. Адже у цьому випадку ототожнюється відповідаль­ність та засоби контролю або нагляду, що є неприпустимим.

1 Батанова н.М. Конституційні делікти в Україні: проблеми теорії та практики: Дис. ... Канд. Юрид. Наук. — к., 2007. — с.22-23.

2 Виноградов в.А. Проблемы охраны (защиты) Конституции Россий­ской Федерации и конституционно-правовая ответственность // Консти­туционное и муниципальное право. — 2003. — №1. — с.2-4.

3 Кашо b.C. Ответственность в системе местного самоуправления: Учебн. Пос. — Красноярск, 2005. — с.22.

На нашу думку, говорити про муніципально-правову відпові­дальність як самостійний вид юридичної відповідальності поки що передчасно. Принаймні сучасний стан законодавчої регламентації юридичних відносин відповідальності у сфері місцевого самовря­дування, а також тенденції його розвитку в сучасній Україні не да­ють для цього будь-яких підстав. Тому її слід розглядати як вид конституційно-правової відповідальності. Адже у чинному зако­нодавстві про місцеве самоврядування відповідні суспільні відно­сини врегульовані вкрай фрагментарно та суперечливо. Щодо тео­рії відносин юридичної відповідальності у сфері місцевого само­врядування, то відповідні дослідження також перебувають у ем-бріонному стані, а в теорії права взагалі лише останніми роками почали відходити від вивчення традиційного набору видів юри­дичної відповідальності: кримінальної, адміністративної, цивіль­но-правової, дисциплінарної, поступово визнаючи як самостійний вид юридичної відповідальності конституційно-правову відпові­дальність.

Аналіз деяких теоретичних моментів конституційно-правової відповідальності в місцевому самоврядуванні свідчить, що прак­тичне значення цієї категорії полягає в тому, що разом із визнан­ням свободи дій (правової, організаційної та матеріально-фінансо­вої самостійності місцевого самоврядування) держава в певному сенсі дистанціюється і від наслідків, які є результатом самостій­них самоврядних дій територіальних громад. Формулу «під влас­ну відповідальність» слід розуміти як самовідповідальність в тому сенсі, що заплановані та здійснювані рішення та дії місцевого са­моврядування повинні спиратися тільки або переважно на власні ресурси, матеріальні та інші засоби. Безумовно, мова йде переваж­но про відповідальність лише за те коло питань, які прагнуть ви­рішувати (безпосередньо або через створювані ними органи) самі територіальні громади, тобто місцеві жителі. Ось чому багато що-залежить від чіткості розмежування державних і місцевих фун­кцій, від того, наскільки рельєфно виділена в системі останніх ви­няткова прерогатива територіальних громад, від того, наскільки є реальним коло питань місцевого значення.

Одразу зазначимо, що діяльність «під свою відповідальність» — це не обов'язок територіальної громади нести колективні обмежен­ня, які застосовуються державою, а обов'язок діяльно здійснювати власні визнані державою самоврядні права. Формула «під свою від­повідальність» означає, що байдуже ставлення жителів — членів територіальних громад до того, кого вони обирають у органи місце­вого самоврядування, погана робота жителів на своїх робочих міс­цях, небажання та невміння брати участь в організаційних фор­мах контролю за місцевими владами, відсутність активного спів­робітництва, соціальної солідарності мешканців (мікротериторі-альний егоїзм) тощо може призвести (призводить) до низького рівня добробуту основної маси населення в селі, селищі, місті. Отже, територіальна громада в цьому випадку відповідає сама пе­ред собою і на кожного мешканця лягає частка цієї відповідаль­ності¹.