1 Батанов о.В. Конституційне право у сучасному світі: основні напрями та форми розвитку // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2003. — №7. — с.39.

Також гарантії місцевого самоврядування можна класифікува­ти і за іншими критеріями. Так, залежно від форми своєї норма­тивної фіксації вони поділяються на конституційно-правові, зако­нодавчі, міжнародно-правові, локальні, а також ті, які містяться в інших соціальних нормах.

Передусім за означеним критерієм до гарантій місцевого само­врядування належать конституційно-правові гарантії. Вони перед­бачені Конституцією України і безпосередньо реалізують загальні принципи організації та діяльності місцевого самоврядування. Основний Закон України містить ряд норм та окремий розділ про місцеве самоврядування. Значна кількість норм закріплена у пер­шому розділі, який визначає основи конституційного ладу. Такий підхід означає, що місцеве самоврядування є одним з інститутів, які складають основи конституційного ладу України. Це надає риси стійкого характеру місцевому самоврядуванню у суспільстві. Як акт вищої юридичної сили та основоположна нормативно-пра­вова гарантія місцевого самоврядування, Конституція закладає певний стабілізуючий фактор у правовий механізм функціонуван­ня місцевого самоврядування. Усі конституційні норми про місце­ве самоврядування можна поділити на норми, якими: 1) визнаєть­ся місцеве самоврядування в Україні; 2) визначається призначення місцевого самоврядування; 3) закріплюється механізм та регулю­ється організація і діяльність місцевого самоврядування; 4) встанов­люється економічна основа місцевого самоврядування; 5) закріп­люються територіальні межі місцевого самоврядування; 6) вста­новлюється компетенція місцевого самоврядування із деяких пи­тань; 7) встановлюються інші гарантії місцевого самоврядування; 8) встановлюються права жителів на місцеве самоврядування та за­бороняються обмеження прав на місцеве самоврядування.

Виділення законодавчих гарантій місцевого самоврядування зумовлене тим, що норми Конституції не можуть охопити своїм ре­гулюванням усієї багатоманітності суспільних відносин, що вини­кають у сфері місцевого самоврядування. Для цього потрібні ще закони з найважливіших питань організації і діяльності суб'єктів місцевого самоврядування. До них слід віднести базовий Закон «Про місцеве самоврядування в Україні», закони про місцеві вибо­ри, референдуми, інші форми безпосередньої демократії, про міс­цеві податки і збори, про комунальну власність тощо. Окремі ас­пекти функціонування місцевого самоврядування регулюються нормами екологічного, фінансового та інших галузей права, які встановлюють певні стандарти, дотримання яких необхідне на те­риторії всієї країни.

Виділення міжнародно-правових гарантій місцевого самовря­дування зумовлене тим, що існують визначені міжнародні стан­дарти у сфері місцевого самоврядування, що регламентують спіль­но розроблені державами принципові підходи і міжнародно-ле­гальні принципи становлення, формування і функціонування ін­ституту місцевого самоврядування на території конкретних дер­жав. Міжнародні стандарти місцевого самоврядування зазначені в міжнародних конвенціях спеціального порядку, що встановлюють правила, визнані більшістю держав.

Використання міжнародно-правових норм, що містять гарантії місцевого самоврядування в нормативному регулюванні організа­ції і функціонування місцевого самоврядування є дуже своєчас­ним. Входження України як повноправного члена у світове співто­вариство поклало на неї конкретні обов'язки щодо реалізації своїх міжнародно-правових зобов'язань не тільки на міжнародній аре­ні, а й усередині країни. Щодо останнього виникають істотні труд­нощі, зумовлені як важкою економічною кризою, у якому опини­лася Україна, і, як наслідок, відсутністю матеріальних умов і по­літичної волі, так і особливостями менталітету народу, багато по­колінь якого виросло в умовах тоталітарного мислення, якому притаманний досить низький рівень правосвідомості і правової культури.

Так, Європейська Хартія про місцеве самоврядування містить міжнародно-правові стандарти для розвитку місцевого самовряду­вання, які «зобов'язують країни-учасниці застосовувати основні норми, що гарантують політичну, адміністративну і фінансову са­мостійність місцевого самоврядування».

Гарантії місцевого самоврядування закріплені у ряді інших міжнародно-правових документів, зокрема Європейській Конвен­ції про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними громадами або органами влади, Європейській Хартії урбанізму, Європейській Декларації місцевих прав, Євро­пейській Хартії про участь молоді в муніципальному і регіональ­ному житті, Конвенції про участь іноземців у суспільному житті на місцевому рівні тощо.

Особливість муніципальних (локальних, місцевих) гарантій місцевого самоврядування полягає в тому, що вони передбачають­ся як на рівні нормативно-правового закріплення (статути терито­ріальних громад, регламенти місцевих рад, положення про органи самоорганізації населення тощо), так і на рівні їх практичної реа­лізації. Акти місцевого самоврядування, поряд із Конституцією і законами України, відповідними міжнародно-правовими доку­ментами, указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів, актами органів місцевої державної виконавчої влади, виступають важливим і необхідним елементом механізму гаранту­вання муніципальної влади. Локальні гарантії забезпечуються по­всякденною діяльністю органів та посадових осіб місцевого са­моврядування над створенням належних політичних, матеріаль­но-технічних, соціальних умов реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні¹.

У зв'язку з цим, ми погоджуємося з М.С..Бондарем, який вва­жає, що на муніципальному рівні найбільш важливе значення ма-