1 Бальцій ю.Ю. Правовий статус міського голови в Україні: Автореф. Дис. ... Канд. Юрид. Наук. — Одеса, 2006. — с. 10.

2 Бальцій ю.Ю. Правовий статус міського голови в Україні: Автореф. Дис. ... Канд. Юрид. Наук. — Одеса, 2006. — с. 12-13.

Невід'ємним елементом системи локальної демократії є вико­навчий орган місцевого самоврядування, який забезпечує реаліза­цію демократично виражених місцевих інтересів та певних фун­кцій виконавчої влади. Наявність таких органів у період проведен­ня реформ у будь-якій державі має важливе значення. Саме на ці органи покладаються функції оперативно-розпорядчого характе­ру, які складаються з дій із виконання законів держави і рішень представницьких органів місцевого самоврядування. Структура виконавчих органів, чисельність їх апарату мають визначатися радою, а персональний склад, як ми вже зазначали, — одноособово пропонується відповідним сільським, селищним, міським головою і затверджується радою.

Призначення виконавчого органу полягає в оперативному роз­порядженні ресурсами самоврядування для найбільш повного за­доволення потреб населення з урахуванням установлених пред­ставницьким органом пріоритетів і обмежень. Можна виділити такі функції цих органів: 1) визначення, облік і прогнозування по­треб населення, аналіз способів їх задоволення; 2) визначення, об­лік і прогнозування муніципальних ресурсів, аналіз їх стану, їх оновлення і доповнення; 3) аналіз і структуризація встановлених перед органом управління загальних завдань, з'ясування, які необ­хідні для їх вирішення ресурси, підготування специфікованих ви­мог до системи інформаційного забезпечення; 4) генерування і ана­ліз різних варіантів дій, вибір цілей, оптимізуючих стратегію само­врядування та розробка відповідних програм; 5) контроль за ходом виконання програм і видання коректуючих команд; 6) контроль за досягнутою ефективністю та коректування програм за ходом їх ви­конання; 7) визначення кінцевих результатів, зіставлення їх із за­гальними завданнями тощо.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, район­них у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відді­ли, управління та інші створювані радами виконавчі органи. У сіль­ських радах, що представляють територіальні громади, які налічу­ють до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної грома­ди або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпоря­дження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.

В Україні повноваження виконавчих органів місцевих рад включать як ті, що безпосередньо випливають із колективних по­треб відповідних територіальних громад (власні, самоврядні пов­новаження), так і окремі повноваження органів виконавчої влади, надані (делеговані) законом цим органам. Тому можна зробити ви­сновок, що функції виконавчих структур місцевого самоврядуван­ня — це функції з подвійною природою. З одного боку, вони здій­снюють суто муніципальні функції територіальних громад, відне­сені до компетенції органів місцевого самоврядування. Комплекс таких функцій має громадський характер. З іншого боку, вико­навчі органи місцевого самоврядування вирішують державні спра­ви в межах делегованих їм повноважень місцевих державних адмі­ністрацій.

На перший погляд, більш оптимально й ефективно система міс­цевого самоврядування може функціонувати виключно на базово­му рівні, тобто в місцях традиційного, природного поселення лю­дей — селах, селищах і містах. Адже тільки в цих територіальних межах люди відчувають себе територіальною громадою, об'єдна­ною спільними інтересами. Однак спільні інтереси існують і в жи­телів району, а також області. Тому особливе місце в системі міс­цевого самоврядування мають районні та обласні ради. З одного боку, вони покликані забезпечувати реалізацію спільних інтере­сів територіальних громад сіл, селищ, міст на своїй території. А з іншого, — захищати інтереси місцевого самоврядування перед ра­йонними та обласними державними адміністраціями. Тому обла­сні та районні ради мають іншу, ніж сільські, селищні та міські ради, природу.

Особлива конституційна природа обласних та районних рад зумовлює специфіку їх функцій і повноважень. Певну частину ло­кальних питань, віднесених до їх відання, обласні та районні ради вирішують виключно на їх пленарних засіданнях. Окрему групу своїх повноважень вони делегують відповідним місцевим держав­ним адміністраціям.

Виражаючи спільні інтереси територіальних громад, районні та обласні ради, по-перше, затверджують програми соціально-еко­номічного та культурного розвитку відповідних районів і областей та контролюють їх виконання, по-друге, затверджують районні та обласні бюджети і контролюють їх виконання і, по-третє, вирішу­ють інші питання, що віднесені законом до їхньої компетенції. Такий статус районних і обласних рад передбачає встановлення більш тісних стосунків з сільськими, селищними та міськими ра­дами, а також з місцевими державними адміністраціями, на які покладається виконання затверджених районними та обласними радами програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідного району, області, цільових програм з інших питань, районних і обласних бюджетів, а також інших повноважень, деле­гованих їм районними та обласними радами. Це пояснюється тим, що Конституція не наділяє районні та обласні ради правом створю­вати свої виконавчі органи.

Функції виконавчих органів цих рад виконують відповідні міс­цеві державні адміністрації, на які покладається реалізація деле­гованих їм відповідними радами повноважень. Така система упра­вління по суті перетворює обласні та районні ради у деконцентро-вані адміністративні структури держави, а не на незалежні струк­тури місцевого самоврядування.

Окрему групу в системі місцевого самоврядування складають такі організаційні форми участі населення у здійсненні місцевого самоврядування, як органи самоорганізації населення. Це гро­мадська представницька форма місцевого самоврядування, яка утворюється населенням мікротериторії для самостійного, під свою відповідальність вирішення питань місцевого значення, ви­ходячи з інтересів населення відповідної території, на основі зако­нів та прийнятих відповідно до них локальних нормативних актів, із використанням власних та залучених матеріальних і фінансо­вих ресурсів.

Органи самоорганізації населення — це самостійна ланка си­стеми місцевого самоврядування, яка має свої завдання і цілі, функції і повноваження. їх роль у здійсненні місцевого самовряду­вання визначається насамперед тим, що дані органи обираються місцевими жителями, об'єднаними за ознакою спільного прожи­вання на певній території для виявлення та реалізації їх спільних інтересів та наділяються відповідними місцевими радами части­ною власної компетенції, а також певними повноваженнями щодо володіння, користування і розпорядження майном, яке є кому­нальною власністю відповідної територіальної громади.

Як правило, органи самоорганізації населення створюються для вирішення головним чином справ, пов'язаних із задоволенням со­ціально-економічних, культурних інтересів місцевого населення. Тому бажано, щоб означений момент знаходив своє відображення не лише у законодавстві, а й відповідних положеннях про органи самоорганізації населення, у яких має зазначатися, що основними завданнями та функціями органів самоорганізації населення є створення умов для участі місцевих жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України; задово­лення соціальних, культурних, побутових та інших потреб місце­вих жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг; участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм тощо. Мова йде про організацію дозвілля, проведення робіт з благоустрою, озеленення та утримання в належному стані дворів, вулиць, площ тощо.

Серед функцій цих органів можна виділяти і так звані техноло­гічні або владні функції. Саме завдяки цим функціям органи само­організації населення значною мірою відрізняються від інших ор­ганів місцевого самоврядування, зокрема за своєю юридичною природою. На відміну від місцевих рад органи самоорганізації на­селення фактично не мають якостей і рис публічно-владного ха­рактеру, їх функції в повному обсязі мають громадську форму і самоврядну природу.

Органи самоорганізації населення не мають власних публічно-владних повноважень, але це не заважає їм у певних випадках звернутися до сили та авторитету органів місцевого самоврядуван­ня або державних органів. Громадсько-самоврядний характер ор­ганів самоорганізації населення виходить із природи основного джерела їх функцій і повноважень. Вони діють не від імені держа­ви, не від імені місцевої ради або депутатів цієї ради, не від імені сільського, селищного або міського голови, голів відповідних ра­йонних у містах рад, а виключно від імені та в інтересах певного територіального мікроколективу, який доручив їм здійснювати самоврядування за певним колом місцевих справ. Владні повнова­ження органи самоорганізації населення якби «орендують» у від­повідних органів місцевого самоврядування на час • виконання ними певних завдань і функцій на певній території¹.

Органічно доповнюючи систему місцевого самоврядування та сприяючи ефективному здійсненню функцій територіальних гро­мад, органи самоорганізації мають на меті забезпечення скорочен­ня розриву між державою та суспільством, розширюють соціальну основу самоврядування, забезпечують умови для реалізації жите­лями — членами територіальних громад їх конституційних прав на участь в управлінні державними та громадськими справами.

Отже, підсумовуючи, слід зазначити, що інститут місцевого са­моврядування характеризується множинністю суб'єктів, які його здійснюють. У сукупності означені суб'єкти утворюють цілісну, структурно і функціонально впорядковану систему місцевого са­моврядування. Конституція України визнає базовим елементом цієї системи територіальну громаду, яка має важливе значення для розвитку всіх інших інститутів самоврядування. Законодав­ство певною мірою встановлює основи правового статусу елементів цієї системи. Однак не викликає сумнівів, що подальший розвиток демократичних процесів в Україні передбачає більш чітке закріп­лення в конституційному законодавстві правового статусу терито­ріальних громад та інших суб'єктів системи місцевого самовряду­вання.

Контрольні питання для самоперевірки

1. У чому полягають особливості системи місцевого самовряду­вання в Україні? Як співвідносяться між собою поняття «система місцевого самоврядування» та «система суб'єктів муніципально-правових відносин»?

2. Дайте визначення поняття територіальної громади. На основі аналізу ознак територіальних громад охарактеризуйте юридичний та фактичний статус цих суб'єктів місцевого самоврядування в Україні.

3. Які види територіальних громад ви знаєте? У чому полягає відмінність між окремими видами територіальних громад?

4. Охарактеризуйте основні функції і повноваження територі­альних громад в Україні. Яке місце в системі функцій місцевого самоврядування мають функції територіальних громад? '

5. Дайте визначення поняття представницьких органів місцево­го самоврядування. У чому полягає відмінність правової природи

¹ Батанов О.В. Деякі теоретичні проблеми функціонування органів самоорганізації населення // Місцеве самоврядування та самоорганізація населення в м. Києві: стан, проблеми та ризики розвитку. Матеріали Все­української науково-практичної конференції. 15 березня 2006 р. м. Київ / За заг. ред. Литвина О.П., КампоВ.М., Корнієнка М.І. — К., 2006. — С.16-23.

місцевих рад у сучасній Україні від місцевих рад народних депута­тів за радянських часів?

6. Які існують види місцевих рад як представницьких органів місцевого самоврядування? У чому полягають особливості право­вого статусу окремих видів представницьких органів місцевого са­моврядування в Україні?

7. У якому порядку відбувається формування представницьких органів місцевого самоврядування в Україні?

8. Назвіть основні функції представницьких органів місцевого самоврядування в Україні.

9. Назвіть особливості статусу сільських, селищних, міських голів. Яке місце цих суб'єктів у системі місцевого самоврядування України? Чи є відмінності у юридичному та фактичному статусі сільських, селищних, міських голів?

10. Охарактеризуйте статус голів районної, обласної, районної у місті ради. У чому полягає відмінність статусу голів районної, обласної, районної у місті ради від статусу сільських, селищних, міських голів?

11. Які існують особливості статусу головних посадових осіб місцевого самоврядування в містах Києві і Севастополі? З чим це пов'язано?

12. Яке місце у системі місцевого самоврядування виконавчих комітетів місцевих рад? Відповідь обґрунтуйте на основі аналізу їх основних функцій та повноважень.

13. Назвіть особливості правового статусу відділів та управлінь виконавчих комітетів місцевих рад.

14. Що становить собою служба в органах місцевого самовряду­вання як самостійний вид публічної служби? У чому полягає від­мінність статусу службовців в органах місцевого самоврядування від статусу державних службовців?

15. Назвіть особливості статусу органів самоорганізації насе­лення. Яке місце в системі місцевого самоврядування в Україні цих органів? Яке значення в процесі становлення місцевого само­врядування в Україні мають ці органи?

Розділ 12

ФУНКЦІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ