Цит. за: Наврузов Ю. Категорія «громада» в сучасному лексиконі місцево­го самоврядування // Збірник наукових праць Української Академії дер­жавного управління при Президентові України. — К., 2000. — Вип.1. — С.276-277.

¹ Shaffer R. Community Economics. Economic Structure and Change in Smaller Communities. Iowa, Iowa State University Press // Ames, 1989. — P.4.

2 Филиппов ю.В. Нужна ли нам еще одна профессия? (Развитие мест­ных сообществ: теория и практика) // Вестник Московского ун-та. Сер.6. Экономика. — 1996. — №4. — с.71.

Сутнісні характеристики місцевого співтовариства, на думку 1.1. Мелєхіної, можуть бути представлені сукупністю таких ознак: 1) прив'язаність місцевого співтовариства до території природного проживання людей, чим детерміновано первинність самовизна­чення з подальшим оформленням юридичного статусу; 2) членство в місцевому співтоваристві, яке засноване на спільності інтересів, що характеризує місцеве співтовариство як соціальну спільність; 3) самоврядність місцевих співтовариств, яка є формоутворюючою основою владовідносин; 4) здатність місцевого співтовариства до структурування та утворення внутрішньоорганізаційних управля­ючих структур; 5) соціальне функціонування на базі колективних форм діяльності для життєзабезпечення спільних інтересів; 6) впо­рядкованість відносин у місцевому співтоваристві на основі право­вих та інших соціальних норм, яка дає змогу визначати їх як су­б'єктів права, здатність бути суб'єктом комплексних правовідно­син; 7) зумовленість діяльності місцевих співтовариств не тільки індивідуалізуючими, а й об'єднуючими факторами, стійкістю ін­тересів, зв'язків та форм соціальної практики; 8) первинність міс­цевих співтовариств у відношенні до об'єднань, які формуються націями, народом, державними структурами, що забезпечує діа­лектичний зв'язок із громадянським суспільством та державою; 9) здійснення членами місцевого співтовариства своєї психологіч­ної ідентифікації з ним (формування та прояв відчуття співтовари­ства)¹.

Професор М.О. Баймуратов, аналізуючи вітчизняне законодав­ство про місцеве самоврядування, виділяє такі характерні ознаки територіальних громад: 1) територіальна, яка пов'язується з «ди­слокацією» місцевого самоврядування на рівні села, селища, міста, як територіальної основи муніципальної демократії; 2) інтегратив­на, за якою територіальна громада виникає на основі об'єднання всіх жителів, які мешкають на певній території незалежно від того, чи є вони громадянами цієї держави, тобто членами територіальної громади можуть бути громадяни певної держави, а також іноземні громадяни, особи без громадянства, які постійно мешкають на пев­ній території. Також, на думку цього автора, можливе включення до територіальної громади біженців і переміщених осіб; 3) інтелек­туальна, зумовлена наявністю у жителів спільних інтересів, які мають специфічний характер і виявляються у вигляді широкого спектра системних індивідуально-територіальних зв'язків; 4) май­нова, яка випливає з права цих спільностей мати спільну комуналь­ну власність; 5) фіскальна, зумовлена тим, що члени територіаль­ної громади є платниками місцевих податків і зборів².

¹ Мелехина И.И. Местное сообщество: Теоретико-правовой анализ: Ав-тореф. дис. ... канд. юрид. наук. — Краснодар, 2003. — С.9, 16-17.

² Баймуратов М.О. Територіальна громада в політичній системі і систе­мі місцевого самоврядування України // В кн.: Муніципальне право Укра­їни: Підручн. / За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. — К., 2001. — С.122-123.

³ Баймуратов М.О. Локальна система захисту прав людини в Україні: сутність та становлення // Юридична освіта і правова держава: 36. наук, праць. — Одеса, 1997. — С.98.

4 Баймуратов М.О., Григор'єв В.А. Муніципальна влада: актуальні проблеми становлення й розвитку в Україні. — Одеса, 2003. — С.110.

Хоча ці ознаки, на його думку, в сукупності створюють систем­ні зв'язки територіально-особистісного характеру³ та окреслюють структурно-функціональний характер територіального колекти­ву, але все-таки дають усього лише його зовнішній атрибутивний опис, не розкриваючи його специфіки як особливої порівняно не­великої соціальної спільності локально-територіального функціо­нування («мікроколектив») із властивими їй демографічними, ор­ганізаційними, економічними, соціально-психологічними, гео­графічними та іншими особливостями⁴.

Так, відповідно до чинного законодавства, враховуючи історич­ний досвід становлення місцевого самоврядування та розвитку су­часного муніципалізму, місцеве самоврядування оптимально може здійснюватися за умовою врахування місцевих особливостей та традицій. Зокрема, відповідно до ст. 19 Закону України «Про міс­цеве самоврядування в Україні» з метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особли­востей здійснення місцевого самоврядування представницький ор­ган місцевого самоврядування на основі Конституції України та в межах цього Закону може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста. Також у ст. 22 цього Закону встановлюється, що територіальні громади сіл, селищ, міст можуть мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їх історичні, куль­турні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції.

На наш погляд, традиції та їх врахування в процесі самовряду­вання є однією з ключових ознак територіальних громад. Традиції виступають складним та невід'ємним елементом соціуму, що само-організується, насамперед територіальної громади, способом на­копичення життєво важливих для конкретного суспільства влад­но-правових моделей поведінки та взаємовідносин. У традиціях насамперед виявляються, с одного боку, такі елементи, які є типо-формуючими факторами конкретних соціальних явищ (держави, права, влади, справедливості тощо), а з іншого — в них присутні механізми контролю та трансляції унікального соціально-право­вого та етнополітичного досвіду, який зумовлює специфічний культурно-цивілізаційний тип конкретного державного та муні­ципально-правового простору.

Так, традиції конкретної територіальної громади включають у себе такі взаємопов'язані рівні: світоглядний, який символізує та виражає соціальну близькість, ідентичність співтовариства та осо­бистості; теоретико-концептуальний, який визначає місцеві тра­диції політико-правового мислення, специфіку теоретичного осмислення юридико-політичних явищ та процесів, які відбува­ються в співтоваристві; соціально-духовний, який легітимує, об­ґрунтовує соціальне и духовно-моральне значення існуючих інсти­тутів; практичний — який соціалізує певні цінності, норми, моде­лі взаємовідносин.

На думку О.І. Березіна, традиційність — це якісна характери­стика соціуму, яка відображає етнополітичні, геоюридичні та духов­но-моральні процеси відтворення найбільш успішних, які пройшли історичну апробацію, форм, технологій та способів організації спів­існування індивідів у конкретному життєвому просторі. Позитив­ний життєвий досвід, вироблений конкретною соціальною спільні­стю (народом, нацією, територіальною громадою тощо), її правосві­домістю, згуртовує індивідів, організовує їх взаємодію, дає змогу відносно однаково інтерпретувати різноманіття політико-правових та соціально-культурних явищ та процесів, безконфліктно узгоджу­вати різновекторні суспільні інтереси та потреби тощо¹.

Екстраполюючи концептуально-теоретичні підходи, запропо-нованіО.І. Березіним,налокально-територіальнийрівеньфункціо-нування людини та її асоціацій, можна дійти висновку, що така якісна характеристика, як традиційність, притаманна будь-якому без винятку соціуму та соціальній спільності, у тому числі та на­самперед територіальній громаді, оскільки будь-яке збереження в політико-правовій сфері основних, базисних інститутів та цінно­стей є, у кінцевому випадку, традиція. В той же час сума цих тра­дицій зумовлює саме самобутність певної територіальної громади, ті інституціональні, етнополітичні та правокультурні умови, в контексті яких плине життєдіяльність людей, а також той обме­жений соціально-моральним домінантом інструментарій, за допо­могою якого місцеві жителі як члени свої територіальної громади та первинні індивідуальні суб'єкти місцевого самоврядування реа­лізують свої інтереси та потреби.

У контексті аналізу сутнісних, змістовних та формальних ха­рактеристик територіальних громад як первинних суб'єктів муні­ципальної влади, можна виділити такі критерії, які розкривають сутність традиційності, відмічаючи при цьому, що: